Василь Стефурак, фермер й виробник хамону з баранини: хотілося відновити не так інститут вівчарства, як образ гонорового українського газди

Василь Стефурак, голова громадської організації «Асоціація вівчарів», вже 10 років займається вівчарством на Коломийщині. У його господарстві в селі Молодятин не лише вівці та барани. Тут розводять ще й кіз, з молока яких роблять крафтові сири. А ще на фермі коні, собаки та інша живність. Фіртка дізналась чи легко сьогодні відновлювати промисли, що були популярні в горах ще пів століття тому.

Розповідаючи про власний досвід у вівчарстві, Василь зазначає, що на сьогодні у господарстві налічується 250 овець та понад 50 баранів дорослих тварин, а ще є молодняк.

«Моя ідея набагато глибша, ніж просто фермерська діяльність. Мені хотілося відновити не так інститут вівчарства, як образ гонорового українського газди. Зовсім не важливо, яким господарством займатися і кого розводити: кози, корови, вівці чи кури. Я хотів показати людям, що ми можемо заробляти в себе вдома», - каже чоловік.

За його словами, він насамперед прагнув зберегти культуру Карпат. Згодом поставив собі питання, як саме це зробити.

«Спочатку було дві ідеї: ремісництво і вівчарство. У народі кажуть, що в будь-якій справі мають бути замисли й розмисли. На ремісництво попит є, насправді. До прикладу, ми б створили жіночу прикрасу – український гердан. Далі б через сайт намагалися продавати виріб на весь світ.  Але з часом прийшло усвідомлення, що сенсу в тому мало - з тим технологічним прогресом, який є зараз, Китай таких герданів зробить енну кількість за день», - продовжує Василь Стефурак.

Фермер переконаний, що навіть у вівчарстві Китай зараз №1. Однак тут є вільні ніші на ринку. За його словами, світовий ринок баранини насичений приблизно на 40% і в Україні зараз чи не найбільше можливостей для вівчарства. Головне наявність землі та бажання працювати.

«Треба приблизно 10 соток на вівцю. Якщо у мене в господарстві «крутиться» щонайменше 500 голів – значить має бути 50 гектарів території. Окрім овець, у мене ще є приблизно 50 кіз і пара коней. До речі, є кінь, дідусь якого – олімпійський чемпіон, а тато – кращий жеребець в країні. Що стосується баранів, то вони, насправді, дуже агресивні. Словом, баран може вбити навіть бика», - продовжує вівчар.

Для того, аби доглядати все господарство потрібно досить багато часу, але, як каже Василь Стефурак, він до такої роботи звик з дитинства. 

«У мене вдома вівці були завжди, я, по суті, з ними виріс. У моїй родині від діда-прадіда займалися вівчарством, щоправда, не так масштабно. За "совітів" не можна було мати багато тварин в господарстві, максимум, що на зиму лишали – то 3-4 вівці. На літо збільшували до 15-20 і потім знову здавали. Такі були правила», - ділиться чоловік.

Вівці у господарстві дають м’ясо, шкіру, вовну та молоко. Однак, за словами фермера, в Україні на вовні ніхто не заробляє. Виготовляють лише ліжники. Що стосується шкіри, то її найчастіше використовують на зимове взуття.

«Оскільки зараз на вовну попит зовсім невеликий, то ми стрижемо овець раз в рік, хоча можна й двічі на рік. Зазвичай такі процедури проводимо весною. Цього року весна була затяжною, а оскільки мої тварини більшість часу живуть на вулиці, то після зими я їх не стриг. Потім літом кількох постригли, і зупинилися, бо активізувалися різні комахи. Шкіра овець дуже ніжна і тонка, а комахи роз’їдають її», - пояснює фермер.

До речі, якщо професіоналу на стрижку однієї вівці знадобиться кілька хвилин, то новеньким інколи не вистачить й години.

Овече стадо не вибагливе в їжі, за словами Василя Стефурака, вони їдять все, що їм даси. Однак за тваринами слід стежити під час несприятливої погоди.

«Мої вівці пасуть траву, для них це найважливіше. Тварини живуть просто неба, ховаються під деревами чи кущами. Їх «охороняють» електропастухи – це така собі огорожа. Однак, коли несприятливі погодні умови й шерсть забруднюється, тоді її потрібно мити, що, до речі, треба вміти правильно зробити, бо дуже легко зіпсувати», - ділиться досвідом вівчар.

Крім того, в господарстві чоловіка є ще кілька собак породи лайка, вони захищають стадо від хижаків, але не від усіх.

«Це дуже універсальна порода. Проти вовків, вони, правда нульові, а от проти рисів і ведмедів лайки дуже ефективні, вони їх відлякують чи навіть атакують. До речі, цього року весною ведмідь нам вулики перевернув. Йому залишилося десь 50 чи 70 метрів, аби дістатися до вівців. Так ось, собаки його прогнали», - каже чоловік.

Голова громадської організації переконаний, що на вівчарстві можна заробляти - головне любити свою справу та виготовляти якісний продукт, тоді проблем зі збутом не виникатиме. Цього року Василь Стефурак презентував хамон із баранини власного виробництва.

«Якщо до чогось братись – то мусиш стати в тій справі чемпіоном. У вівчарстві я все одно робив би щось з м’ясом. Спочатку навіть не думав про хамон, бо це доволі специфічний продукт. У перекладі означає «м’ясо на кістці». Якби пан Йозеф, наш австрійський брат по вівчарству, не поділився родинним рецептом виготовлення хамону, якому, до речі, вже пару сотень років, то можливо, хамону й не було б», - зізнається фермер.

За його словами, подібні продукти придумали моряки: іспанський хамон, італійське прошуто. Консервантів та стерилізації не було, зате була діжка і сіль, так і берегли продукти.

«Потім подумав: є рецепт, є барани, але нема потрібного м’яса. І знайшов хорошу людину, яка дуже добре дружить з м’ясом, у неї були потрібні технологічні можливості й ми рік експериментували з м’ясом, бо ж барани у мене пасуть різнотрав’я, як дичина, відповідно підхід мусів бути теж, як до дичини», - зазначив фермер.

Василь Стефурак поділився, що зараз активно займається збереженням вологості хамону за допомогою плісняви. Наразі цей продукт ніде не презентували, адже процес виготовлення ще недопрацьований до бажаного результату. Вартість хамону з баранини, за його словами, становитиме в межах 100 євро за кілограм.

«Щоб приготувати такий продукт, потрібно шість тижнів його маринувати, шість тижнів чекати поки він дозріє і потім як вино: чим довше зберігаєш, тим з часом він смачніший. Найпростіше хамон зберігати на горищі, холодні температури не обов’язкові. Основним тестуванням хамону на якість у мене були мухи. Я поклав хамон надворі, коли дуже спекотно. Тоді мухи пролітали та не звертали на нього уваги. Вони ж процеси гниття відчувають на дуже великих дистанціях, а тут не реагували, значить там немає нічого подібного», - каже газда.

П’ять років фермери експериментували над породами овець, які були б придатними для виготовлення хамону. Вівчар каже, що багато залежить від того, чим харчуються тварини.

«Мої вівці з’їдають по пару десятків тон жолудів. Крім того, дуже важливо, щоб вони споживали різнотрав’я, різноманітні ягоди, зокрема малину, суниці, афини чи шипшину. Загалом, мої тварини випасають територію в радіусі до 10 кілометрів. За день отара проходить в середньому 20 кілометрів. І так до моменту поки немає великого снігу, бо якщо ще до десяти сантиметрів, то вони розгрібають копитами зелень. Зимою ми годуємо їх сіном, зерном, жолудями. В принципі, якщо й на зиму залишити їх у лісі – не пропадуть», - переконаний Василь.

Вівчар розповів, що кожна тварина зі своїм характером. Кози, до прикладу, дуже образливі та ревниві. У багатьох з них є свої клички, на які вони навіть відгукуються.

Бувають й неприємні ситуації, як от у 2019 році, коли у господарстві вовки "забрали" 14 голів овець, в тому ж році ще 20 голів вбила блискавка, коли тварини заховалися від дощу під деревом.

«В отарі є баран Бублик, він улюбленець журналістів - зірка фотосесій. Найбільше люблю його за те, що він ручний і нікого не покалічив. Річ у тім, що в мене не контактна ферма, а племінне господарство. Люди часто не розуміють цього і хочуть погладити тварин. Барани дуже не люблять, коли їх гладять по голові. Це те саме, що трясти собаку за хвіст», - ділиться Стефурак.

Овець на фермі Василя Стефурака не доять, все молоко споживають ягнята. У майбутньому господар планує виготовляти дороговартісний сир «Рокфор».

 

Займаються в господарстві й племінною роботою.

«Виводити потрібні породи, насправді, доволі тривалий процес. Фарби змішати – й то складно, а тут - живі істоти. Ми багато спостерігаємо, якісь риси додаємо, якісь віднімаємо, змінюємо характеристики. Це ціла наука. Вівці виношують своїх дитинчат 150 днів, тобто результат можна побачити не швидше, як за пів року. А потім ще кілька місяців спостережень. Я опрацював пару десятків порід. Але зараз зупинився лише на двох: м’ясо-молочна і молочно-м’ясна», - продовжує фермер.

Дитинчата у господарстві вівчаря народжуються цілорічно. На 100 голів дорослих тварин в середньому з’являється 250-300 ягнят в рік. Хоча, за словами вівчаря, чим їх більше – тим вони слабші. Тому інколи чоловік зменшує народжуваність.

«Зараз я генетично закріплюю чотири вим’я у вівці, це дозволить більше вигодувати дитинчат. Вже приблизно пів отари у мене з чотирма сосками. Крім того, у мене є баран-домінатор, тато якого коштує 15 000 євро, ми його тримаємо для покращення крові. Бублик, Шкварок, Емігрант, Зубр – такі у нас кумедні клички», - ділиться Василь Стефурак.

Крім того, фермер співпрацює з ветклінікою, оскільки вівці часто потребують професійного ветеринарного догляду. Ветлікарі обробляють тварин від внутрішніх паразитів двічі або й тричі на рік. Бо інакше ті втрачають імунітет і часто хворіють.

«Для овець холоду не існує, вони живуть у високогір’ї та витримують люті морози. Однак, якщо буде плюсова температура і сирість – тоді може бути навіть запалення легень. Коли спека – тварин краще не турбувати зовсім. Бо якщо 30 градусів тепла і вівця побігає, то можуть бути серцеві напади. Зрештою, на моїй території є природні чагарники, де вони ховаються від сонця», - каже фермер.

Голова асоціації вівчарів розповів, що планує й надалі підтримувати цю справу та поділився, що нещодавно підписали меморандум про співпрацю з вівчарями з Молдови, в планах розширити міжнародну співпрацю, підписавши такі ж меморандуми з колегами з країн Середньої Азії, Румунії та Болгарії. 

«Прагнемо довести до ідеалу породу української вівці, яка зараз сформована приблизно на 90%», - зазначив Василь Стефурак.


03.09.2021 Тіна Любчик 10068
Коментарі ()

26.03.2024
Вікторія Матіїв

Під час війни людина відчуває цілий спектр емоцій. Як українським родинам впоратись з такими випробуваннями — журналістка Фіртки розпитала у лікаря-психіатра, психолога та консультанта в напрямку когнітивно-поведінкової терапії Миколи Демківа.

624
21.03.2024
Тетяна Дармограй

Що робити та куди звертатися рідним зниклих військовослужбовців,  як відбувається процес пошуку та чому не варто поширювати у соцмережах персональну інформацію зниклого, розповіла представниця Уповноваженого з питань осіб, безвісти зниклих за особливих обставин в Івано-Франківській області Наталя Пасічник.

1814 6
19.03.2024
Тіна Любчик

Комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки активно працює над поданими правками щодо нового законопроєкту про мобілізацію. Журналістка Фіртки поспілкувалася з політтехнологом, військовим юристом, Володимиром Бондаренком щодо актуальних питань призову.

1109 2
19.03.2024

Сьогодні й роботодавці, й експерти звертаються до абітурієнтів: зважайте на ті спеціальності, які будуть потрібні Україні під час відбудови, адже велике відновлення почнеться одразу після Перемоги.

533
24.02.2024
Вікторія Матіїв

Спроби створити музей у Долині виникали ще у 60-х роках. Проте тільки 23 грудня 1997 року Долинська районна рада прийняла остаточне рішення щодо нього. Журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою закладу Ксенею Циганюк. 

6883 61
01.02.2024
Вікторія Косович

Івано-Франківськ є градом безлічі упереджень і масок: для перших — фортеця, заснована поляками, для других — відголос австрійського «золотого віку» з його залізницями, для третіх — серце гуцульської культури, плач трембіт.  

11354 6

Піст – невід’ємна частина християнського  життя, встановлена Богом.

313

Друзі путіна зустрілись у резиденції рудого Донні у Флориді, де обговорили план путіна по капітуляції України, і після цієї поїздки Орбан розкрив – як за 24 год Трамп планує припинити війну.

1049

Чим ближче до виборів в США, тим більше трампісти вдаються до маніпуляцій у своїй пропаганді. У контексті України вони, переставивши все з ніг на голову, намагаються переконувати, ніби це демократи, а не республіканці, заблокували допомогу Україні.

1095

Кожен із нас не раз потрапляв у ситуацію, коли ми замислювались давати, чи ні милостиню людині, яка звертається про допомогу біля церкви, на вулиці чи в інших громадських місцях.  

1090
24.03.2024

Нутриціологиня пояснила, чому не можна забороняти собі фастфуд та солодощі. А також порадила, як їх вписати у свій раціон.

258
18.03.2024

Сьогодні, 18 березня 2024 року, в УГКЦ в Україні розпочинається період Великого посту. Пригадуємо канони партикулярного права УГКЦ, в яких ідеться про те, коли і як треба постити.  

1063
12.03.2024

Популярний дієтолог Майкл Мослі назвав п'ять груп продуктів, які варто включити до свого раціону для схуднення.

828
26.03.2024

Йдеться про зміни в молитвах «Вірую» («Символ віри»), «Царю Небесний» та митаревій молитві.

720
25.03.2024

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

649
21.03.2024

Релігійна громада отримала всі дозвільні документи та незабаром розпочне будівництво поруч з Садовим товариством та міським озером.

2923
15.03.2024

Отець каже: виконайте заповідь Божу – вшануйте свято Боже молитвою у храмі, а житейське на цей день відкладіть.

4419
25.03.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

18420
26.03.2024

У Верховній Раді зареєстрували проєкт закону про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення відповідальності за привласнення державних функцій.   

291
22.03.2024

На початку лютого 2024 року замість Валерія Залужного Збройні сили України очолив Олександр Сирський, який до цього командував Сухопутними військами.  

336
17.03.2024

Продовжує зменшуватися кількість тих, хто вважає, що держава виконує свої зобов'язання перед ветеранами російсько-української війни.  

646
12.03.2024

Президент Володимир Зеленський 7 березня погодив кандидатуру ексголовнокомандувача Збройних Сил Валерія Залужного на посаду посла України у Великій Британії.   

748