У квітні дорожньо-експлуатаційна компанія «ПБС» активно почала роботи із поточного середнього ремонту доріг державного значення. Зокрема, в Івано-Франківській області приступили до ремонту дороги Н-10 Стрий – Мамалига. Та, порівняно з минулим роком, грошей на ремонт доріг із державного бюджету виділено ледь не вдвічі менше. При наявному фінансуванні і у звичному для «ПБС» темпі роботи завершаться до серпня.
Про цю ситуацію знає начальник Служби автомобільних доріг в Івано-Франківській області Василь Буджак. Але він спокійний, адже ремонтно-будівельний сезон лише почався, крім того, фінансування може бути виділено з інших джерел.
На ремонт доріг державного значення в межах Прикарпаття Кабінетом Міністрів України виділено 450 мільйонів гривень. Пане Василю, на які додаткові джерела фінансування сподіваєтесь, щоб продовжити запланований у цьому році ремонт?
- 450 мільйонів – це те, що ми вже бачимо чорним по білому. Але ми сподіваємося, що як мінімум 150 мільйонів буде виділено із державного фонду регіонального розвитку. До того ж, за підсумками кварталу чи півріччя уряд мав би видати нові уточнені документи по виділенню коштів, адже буде видима картина по виконанню бюджету в цілому по всій Україні. Є ще одне джерело фінансування – митні збори. Але боюся, що там розраховувати нема на що. Порівняно з минулим роком значно підвищили планові показники, за підсумками першого кварталу митниця недовиконує план, а на дороги йде тільки понадпланове виконання. Тому шансів там мало.
Скільки кілометрів доріг на території області плануємо відремонтувати?
- У минулому році ми зробили 180 кілометрів доріг і в цьому році плануємо зробити не менше. Але знову ж таки, усе залежить від того, чи буде фінансове забезпечення. Та я б хотів зауважити, що ці цифри відносні, адже роботи на торічних ділянках ще не завершені. Більшість доріг ми зробили лише в нижньому вирівнюючому шарі асфальтобетону. Зараз треба стелити верхні шари. Якщо ми їх здамо в експлуатацію, то вийде майже така сама цифра. Люди не розуміють всіх нюансів і про них треба говорити. З 2015 року ми відремонтували трохи більше ніж 300 кілометрів доріг державного значення з тисячі – це, в загальному, непоганий показник. Виходить, що за 5 років ми можемо відремонтувати всі дороги державного значення в нашій області. І таку стратегію ми розробляли ще в 2015 році і її дотримуємося. У нас уже є досвід виконання робіт на суму мільярд-мільярд двісті тисяч гривень. І в цьому році ми би хотіли не зменшувати об’єми. Тепер нам треба відремонтувати доріг на суму хоча б мільярд триста. І нас не лякає така велика цифра, бо ми бачимо, що можемо це зробити. Але є дуже багато факторів і ризиків: якби це було фінансування з обласних ресурсів, то можна було б розуміти чітко, але коли ти є частинкою загальнонаціонального проекту, то важко щось передбачити. Наприклад, в Києві подивляться, що у нас вже третина доріг відремонтована, а в якійсь області і десятої частини ще нема. То може бути перерозподіл коштів.
Відомо, що в першочерговому виконанні державного плану є ремонт автомагістралей. Особливо тих, які співпадають з міжнародними коридорами. Територією Прикарпаття проходить така дорога. Але її чомусь ще не ремонтують
- Так, міжнародна дорога М-12 Стрий – Знам’янка. На території нашої області є 33 кілометри такої дороги. Вона проходить через Рогатин, Пуків йде на Бережани, Тернопіль, Хмельницький, Умань. Ми розробили проект її реконструкції. Дорога має розширюватись. Але поки що я б не хотів щось конкретизувати. Станом на зараз нам економічно важливіша дорога Н-10 Стрий – Мамалига. Зараз ми робимо все можливе, щоб її включили у міжнародний транспортний коридор, бо вона сполучає найкоротшим шляхом країни Євросоюзу – Молдову з Польщею чи Словаччиною. Тиждень тому ми почали ремонт Калуського напряму. Якраз хочу пояснити логістику такого ремонту окремими ділянками, якими займається «ПБС». В першу чергу виходимо з того фінансування, що є. Нам не вистачає ресурсу відремонтувати всю дорогу одразу, тому змушені спочатку ремонтувати ті ділянки, які є найгіршими. Об’їзна Івано-Франківська. Чому ми почали саме звідти? Правду кажучи, ми хотіли зразу іти на Калуш і на Долину. Бо там ситуація дуже сумна. Але в районі авторинку після зими утворилась велика ямковість. Техніка із матеріалами для ремонту їде з Надвірної і везти матеріал по таких великих ямах було б логістично неправильно. Крім того, в нас дуже важка ситуація із дорогою Р-21 Долина – Хуст, яку теж слід відремонтувати якомога швидше.
Остання згадана Вами дорога – регіонального значення. З першого січня вона, як і всі інші місцеві дороги передані у підпорядкування обласної державної адміністрації. Минає четвертий місяць реформи. Що змінилося за цей час?
- Розуміння маємо, бачення маємо, перспективи бачимо. Але якусь оцінку дати ще зарано. На моє переконання – це правильний стратегічний шлях в державі. Бо коли під контролем Києва така величезна мережа доріг, то важко добитися ефективного результату. Як воно буде проходити – звичайно неоднозначно і не безболісно. Але я наведу конкретний приклад: 278 мільйонів гривень в цьому році будуть витрачені на дороги місцевого значення. Жодного разу за рік така сума не витрачалась на утримання і ремонт цих доріг. Що стосується практики і безпосередньої роботи на дорогах обласної державної адміністрації – у них ще немає мобільного структурного підрозділу, який міг би забезпечити виконання цих робіт. Тому вони доручають службам автомобільних доріг цим займатися. І це напевно правильно. Ми виконуємо те, що виконували, але частину вже не під керівництвом Укравтодору, а на добровільних громадських засадах.
Однією з великих проблем дорожньої інфраструктури є мости. Їх левова частка потребує нагального ремонту. Зокрема, існує думка, що міст у селі Ланчин не витримає важкої техніки «ПБС», яка має відремонтувати там дорогу. Як будемо виходити з положення, щоб привести мости у придатний стан?
- Багато хто називає мости аварійними. Зауважую, що стан мостових переправ поділяється на три категорії – придатні до експлуатації, не повністю придатні і непридатні. Бо якщо називати міст аварійним, треба його закривати і зупиняти рух транспорту. Щодо не повністю придатних, то в області їх налічується десятки, а то й сотні, маючи 1173 мости. Це є величезна проблема, на ліквідацію якої нам не вистачить не те що державного, а й європейського фінансового ресурсу. Цим мостам вже понад 50-70 років. Їх усіх треба зробити згідно сучасних вимог. Але тішуся, що тепер нам допомагатиме обласна державна адміністрація. Щодо мосту у Ланчині – «ПБС» найближчим часом приступить до поточного дрібного ремонту, крім того, треба укріпити опори. А тоді вже займемось поточним середнім ремонтом. До речі, в цьому році ми будемо добудовувати два мости – у Косові та у селі Сівка Войнилівська. Для цих робіт нам треба грамотного підрядника, сподіваємося, що це буде «ПБС».
Прорив у ремонті доріг на Прикарпатті почався у 2015 році. Це був той рік, коли Ви, пане Василю, стали начальником САД в області. Ви задоволені тією якістю відремонтованих доріг, які є в області?
- Практика показала, що є сенс іти дороговарстіснішими проектами і робити якісніше. Одна фірма нас звинувачувала в тому, що ми ставимо зависокі технічні вимоги. Але це виправдовується. Наприклад, дорога Р-24. Частину там робила івано-франківська фірма «Шляхбул-ЛІМ». Згідно тодішнього проекту, вони просто вирівнювали дорожнє покриття і укладали два шари асфальтобетону. Ці роботи можна віднести до поточного дрібного ремонту. Зараз там є ями, особливо на відтинку з Косова до Пістиня. Те, що робив «Шляхбуд-ЛІМ» уже не проходить. Бо треба застосовувати технології зі зміцненням основи та підсиленим покриттям дорожнього одягу. А та фірма подає на нас у суд. Але ж не ми винні, що вона не має навіть відповідної матеріально-технічної бази. Ми не боронимо тут працювати «Онуру» чи «Техно-Буд-Центру». Вони можуть грати на рівні з «ПБС», а «Шляхбуд-ЛІМ» не може. Всі ці суди гальмували нам роботу, ми їх виграли усіх. На Кривопільський перевал, який мала робити остання фірма, ми договір розірвали. Тепер проводимо коригування проектної документації, після чого по новому буде оголошений тендер.
Згідно рейтингу якості доріг від The World Economic Forum Україна посідає 137-ме місце з 144. В Європі будують такі дороги, які тримаються десятками років, а в нас таке навіть не розглядається. Чому в Україні з будівництвом нових доріг усе так погано?
- Не можна мати дороги європейської якості, а решта залишатися в Радянському Союзі. Суспільство повинно гармонійно розвиватись. Можу навести десятки прикладів, як на щойно покладений асфальт виїжджає машина і залишає купи болота на дорозі. Або ви самі бачите, скільки сміття є на узбіччях. Так, дійсно, в Україні не будується нових доріг. Просто капітальних видатків в державі на таке будівництво не передбачається. Побудувати дорогу складніше, ніж побудувати 9-поверховий будинок. Бо на дорозі нема даху, треба зважати на геологію, прорахувати все так, щоб не було зсувів, підтоплень. І навантаження, які б ти не передбачав, все одно не передбачиш на 100 відсотків. В цьому вся складність. Нам треба, як у воєнні часи – розраховувати будівництво доріг на рух танків, бо наші фури ще не такі, як танки, але скоро такими можуть стати (сміється). Зараз Укравтодор лише розробляє проект концесійних доріг. Платними можуть стати дві дороги за маршрутами Київ – Біла Церква та Львів – Краковець. Щодо нашої області – то крім дороги на Буковель, яка була збудована десять років тому нічого подібного не передбачається.
З організацією безпеки дорожнього руху краща ситуація?
- Так. Ми вже почали глобальну роботу. У цьому році є «ноу-хау»: з січня запрацював дорожній фонд, яким передбачено 5% коштів на безпеку руху. Це дуже добре, адже на це ніколи в Україні не вистачало коштів. І це зрозуміло, бо якщо в нас немає нормальної дороги, то як ми можемо говорити про відбійники, острівці безпеки, сучасні знаки, дороговартісну плівку, яку видно у будь-яку пору року та інше. Якщо в тебе три тисячі доріг місцевого значення у поганому стані, то що ти будеш там робити по безпеці руху? Люди просять елементарний проїзд, а я їм буду розказувати про наворочені плівки до дорожніх знаків? А от уже на тих ділянках, які відремонтували, ми спонукаємо фірми ставити сучасні дорожні огородження, ми вже перейшли на шумові пластикові розмітки. У нас вони зроблені у Яблуниці, на дорозі Львів – Івано-Франківськ, зараз будемо працювати на дорозі Івано-Франківськ – Коломия, аж до межі з Чернівцями. Пішохідні переходи у нас тепер червоно-білі. У Бурштині, за сприяння місцевої влади, ми зробили так, що кожен перехід на дорозі Н-09 підсвічується. Ми зараз в числі п’яти областей, які виграли конкурс і потрапили в урядову програму по встановленню нових світлофорів, пішохідних переходів і острівців безпеки на загальну суму приблизно 90 мільйонів гривень. Ще тривають різні стадії відбору і проектування. Але це вже велике досягнення, бо навіть якщо по 20-40 мільйонів в рік ми отримуватимемо, то зможемо зробити розділювальні смуги із бар’єрним огородженням на всіх наших дорогах, де є чотири смуги для руху. Але кілометр такого огородження коштує мільйон двісті тисяч гривень. І то дешевого. Люди хочуть все і одразу. Так не буває. На все не вистачить грошей. На експлуатаційне утримання нам виділяється 12 відсотків коштів від потреби. Є багато форс-мажорів. До слова, цьогорічна зима розчинила в повітрі 40 мільйонів гривень. Так, Прикарпаття показало всій Україні приклад, як слід утримувати дороги у зимовий період. Тепер люди хочуть, щоб ми негайно нанесли європейські розмітки та поставили всюди нове бар’єрне огородження. А за що ліквідовувати ямковість чи ремонтувати міст у Ланчині?
