Першого жовтня минає два роки, як «Єдиний розрахунковий центр» взяв в управління перші житлові будинки. За цей час підприємство пережило чимало: критику влади, розчарування мешканців, страйки колишніх жеківців, візити правоохоронців та навіть політичні буревії. Про це і не тільки ми говоримо з керівником «Єдиного розрахункового центру» Вадимом Войтиком.
– Пане Вадиме, якщо повертатись на два роки назад, що би ви зробили інакше тоді, на «березі» комунальної реформи?
– Передовсім добре би зважив, чи варто мені за це братись. А якщо серйозно, то приділив би значно більше часу на підготовчий етап. Ми більше займались нормативною базою, натомість кадровий склад інженерної служби був не достатньо сильним. Наша команда довірливо поставилась до первинної інформації від жеків. Щодо тих же площ прибудинкових територій – деякі «глюки» доводиться виправляти й досі.
Натомість деякі ініціативи, яким на початку приділялась велика увага, і тепер залишаються незатребуваними. Ті ж електронні платежі чи єдина квитанція.
– Чи не найбільше ЄРЦ дорікають у непрозорості. Мовляв, людям безкінечно донараховують якусь плату, а чому і за що – вони не розуміють.
– Що ж, частина правди у цих докорах є. Нам слід було звернути якомога більше уваги інформуванню людей про склад, структуру квартплати, про порядок нарахування за окремі послуги. В результаті перші місяці це була не робота – а пекло. У загальну кімнату, де ми починали, набивалось по кількадесят людей, і весь робочий час йшов на спілкування. Часто – доволі емоційне. Як у таких умовах працювали економіст, бухгалтер – не уявляю.
Однак все пізнається у порівнянні. Чи знали мешканці раніше структуру квартплати? На що саме використовували їх кошти жеки? За якими критеріями формувались титульні списки капітальних ремонтів? Та й зараз, коли доходи і витрати «Єдиного розрахункового центру» вивчаються під мікроскопом, чи може громада хоча би перелічити підрядні організації інших комунальних підприємств?
Зрештою, коштом платників податків утримується чималенька армія різноманітних перевіряючих структур. Важко вже і підрахувати, скільки разів ними вивчалася правомірність того чи іншого нарахування.
– До речі, про перевірки. Ви періодично публікуєте на сайті підприємства запити на направлення контролерів. Обговорювались і кримінальні справи щодо діяльності ЄРЦ. Також набуло чинності рішення колегії Антимонопольного комітету, за яким ЄРЦ повинно заплатити чималенький штраф.
– Публікував і далі публікуватиму. Особливо у випадках, м’яко кажучи, сміливого трактування законів деякими перевіряючими. Ми працюємо в Україні, тож всім зрозуміло, наскільки непростим є ведення взагалі будь-якої виробничої діяльності. Іноді доводиться і в суд подавати – Феміда стає переважно на наш бік у таких суперечках.
Зрештою, інструментом захисту є і наша публічність та, даруйте, все ж прозорість у буквальному сенсі. Скажімо, в нас більша частина працівників працює в open space, тобто разом у великій залі. В мене також немає окремого кабінету, зі мною в кімнаті працює ще три працівники. До того ж одна стіна прозора. Деяким нехорошим людям це сильно заважає.
Щодо Антимонопольного комітету, то я певен – ми виграємо суд. Київські гості (а рішення ухвалювала виїзна колегія АМК) так поспішали заробити у франківського бюджету двісті тисяч, що порушили одразу декілька власних процесуальних норм.
– Що за ці два роки ви вважаєте найбільшою вдачею, і що, своєю чергою, не вдалося?
– Як мені здається, вдалося розмежувати функції управителя житлового будинку від крайнього на всі випадки життя жеку. Не секрет, що однією з причин жеківської кризи було перевантаження будинкових балансоутримувачів чималим обозом додаткових обов’язків, за які до того ж ніхто не збирався оплачувати. Натомість їх виконання йшло на шкоду прямим обов’язкам.
Сильно змінилася робота паспортної служби: вона тепер працює щодня, паспортисти видають більшу частину довідок з єдиної автоматизованої бази за лічені секунди. Виведення зі складу сталої складової квартплати плати за електроенергію дозволило подолати кризу розрахунків з обленерго: скільки «нагоріло», стільки і заплатили. Аналогічне рішення по поточних ремонтах дозволило в принципі зняти питання «нема коштів». Пригадуєте, як колись: потрібно ринву поміняти – нема грошей. Зараз – прошу дуже.
Ще є величезний пласт невидимої роботи, яка насправді і є головним обов’язком управителя. Мова про ведення будинкових баз, документів, огляди всієї господарки, планування робіт наперед. Перед інженерною службою чітко поставлене завдання: перехід від аварійної роботи до планового обслуговування. Тут наш прогрес не надто очевидний, але він точно є.
Працює контакт-центр. Дехто досі не вірить, що записується та опрацьовується кожен дзвінок, кожне звернення. Краще, думають люди, піти і посваритись «в жек».
Діє ринок послуг. Нехай він ще не надто широкий, але він точно є. Працюють переважно приватники, які достеменно усвідомлюють всі ризики та вимоги. Замовниками їх послуг у кінцевому сенсі є мешканці, а отже, халтура чи, даруйте, халява не пройде.
Щодо невдач, то це, звісно, певна неповороткість всієї системи. Надто велике господарство. Ще й політика впливає. Я про знамениті листівки «Заплатив ЄРЦ – оплатив вибори Сичу». З острахом чекаю чергових політичних баталій, аби дізнатись, кому цього разу ЄРЦ збирає на вибори.
– Реформі два роки, а дахи і далі течуть.
– Переконаний, що два роки тому і зараз – це дві великі різниці. Ще недавно після кожного великого дощу я з острахом йшов на роботу, чекаючи на обурені делегації із залитих помешкань. Однак за час роботи ЄРЦ ми доволі сильно підтягнулися у цьому питанні. Капітально відремонтовано чи улаштовано понад 40 дахів. Поточним ремонтом виконано з півтори сотні.
Звісно, цього замало. Але найперше дахи течуть там, де власники не бажають брати участь у ремонті цих дахів. Ну або там, де саме ЄРЦ чи його підрядні організації не запропонували людям виконання такого ремонту.
– Це називають перекладанням відповідальності з ЄРЦ на людей.
– Відповідальність на людях є вже в силу того, що вони мають у власності нерухоме майно. А власність, як це написано в Конституції, зобов’язує. Але це не лише відповідальність, це ще й можливість одержувати від свого майна певні вигоди. Скоро ми запропонуємо мешканцям цікаву програму додаткових надходжень за рахунок альтернативного використання спільного майна.
– А як щодо виконання програми міської ради по прибудинкових?..
– Ми вважаємо цю ініціативу надзвичайно успішною. Упорядковані нами двори вигідно контрастують з сусідськими. Причому, зверніть увагу, що мова майже завжди йде про комплекс робіт, який підрядники ЄРЦ виконують спільно з підрядниками департаменту комунального господарства чи управління капбудівництва. У свіжо зроблені двори ми ще й землю плануємо завести та якісь кущики спільно з мешканцями висадити.
– Здається, «Єдиний розрахунковий центр», попри критику, не втомлюється виступати з ініціативами. Так нещодавно вами було оприлюднено проект рішення, за яким передбачається можливість улаштування у дворах багатоповерхівок платних паркувальних майданчиків.
– В першу чергу той проект передбачає порядок обмеження руху та правила паркування. В наших подвір’ях все тісніше від автомобілів, які до того ж наступають на куці зелені зони. Мешканці будинків, особливо «безлошадні», повинні мати чіткий алгоритм прийняття рішень з цього питання. Зрештою, як і з усіх інших. Що ж до плати, то це якраз одна зі складових можливостей заробітку будинку на самого себе.
– Чого ще чекати від ЄРЦ?
– Вже осінь, і ми загалом закінчуємо ремонтний сезон-2013. Його я вважаю успішним – роботи виконані у понад 600 будинках міста. Ближчим часом плануємо організувати семінар для будинкових голів та активістів. Якщо спрацює – проводитимемо його регулярно. В листопаді на конкурсі обиратимемо підрядників 2014-го року.
На вулиці Івана Павла II завершуємо облаштування сучасного центру обслуговування. Є гарні напрацювання в інтернет-блоці. На дворі все ж XXI століття.
– Пане Вадиме, ви активний користувач соціальних мереж…
– Так, і не вважаю це шкідливою звичкою! Звісно, що читати про себе та свою роботу критичні відгуки не надто приємно. Однак доволі часто це допомагає десь щось підправити, а в чомусь – і взагалі змінити бачення. Зрештою, звернення через соцмережі допомагають і людям. Скажімо, я був свято переконаний, що мешканці будинку на Желехівського не погодяться на дольову участь з капремонту аварійного даху. Але не без помочі фейсбука таку згоду ми отримали, і вже за три тижні люди мали нову покріплю.
– В журналістику повертатись не плануєте?
– Я ніколи не забував, що моїм першим місцем роботи стала редакція новоствореної міської газети «Західний кур’єр». З пресою прямо пов’язана більша частина моєї робочої біографії. Зрештою, і зараз я залишаюсь, як ви щойно згадали, активним блогером.
Втім, так вже склалися обставини, що міський голова та депутатська більшість довірили таку масштабну та нову справу. Можливо, найважливішу у моєму житті. Переконаний, найскладніше позаду. ЄРЦ заслуговує довіри все більшої частини іванофранківців, і ще до завершення мого контракту досвід нашої комунальної реформи переймуть у багатьох містах України.
А далі – подивимось.
Розмовляв Ростислав ТВЕРДОХЛІБ, ЗК
