Історію 25-річної дівчини Влади прес-служба КП «Івано-Франківськводоекотехпром» опублікувала на офіціному сайті підприємства.
25-річна дівчина, працівниця КП «Івано-Франківськводоекотехпром» – одна з сотні тисяч українців, які сьогодні змушені носити статус тимчасово переміщених осіб. Вже п’ятий місяць вона живе в обласному центрі Прикарпаття. Влада, уродженка міста Макіївка, що поруч з Донецьком. Відтак, все життя дівчини пройшло майже у столиці Донбасу. Тут закінчила загальноосвітню школу і здобула вищу освіту в Донбаській національній академії будівництва та архітектури за спеціальністю інженер-експлуатаційник. Разом із сестрою працювали в обласному водоканалі. Коли на сході все тільки починалось, вони й гадки не мали, що незабаром опиняться за сотні кілометрів від рідної домівки. Та з часом жити у постійній напрузі, під тиском і обстрілами стало нестерпно.
«Під час обстрілів люди ховаються у підвалах, бо до бомбосховищ бігти досить далеко» - каже дівчина.
Подружка Влади, уродженка міста Івано-Франківська, котра довший час проживала з власною сім’єю на Донбасі прийняла рішення повернутись назад, і дівчата до неї приєднались. Зіткнулись з низкою проблем при переїзді. Дівчина каже, що білети купити було дуже складно та коли вдалось все ж таки їх знайти, через два дні обстріляли залізничний вокзал. Та з Божою допомогою вони зуміли щасливо добратись до місця призначення. Влада переконана, що ведеться потужна інформаційна війна з обох боків.
Багато жителів Сходу з обережністю відносяться до всіх своїх висловлювань через страх брутальної розправи. Друзів, однокурсників, співробітників доля розкидала у різні куточки країни. Влада не мала контактів із волонтерами – просто по приїзду звернулась у Центр по роботі з переселенцями, де надали їй кваліфіковану консультацію й запропонували забезпечити тимчасовою кімнатою у готелі. Проте дівчина поселилась у подруги, щоб не віднімати місця у більш потребуючих. Згодом дівчина знайшла стабільне житло, але зіткнулась з упередженим ставленням орендодавців до себе, як до жительки зі Сходу. Така ситуація склалась через негатив до вимушених переселенців, котрі встигли відмітитись на теренах Прикарпаття не найкращим чином. Проте світ не без добрих людей.
В Івано-Франківську Влада працевлаштувалась досить швидко. Досвід з попереднього місця роботи став у пригоді. Через біржу праці влаштувалась у відділ аналізу втрат води Івано-Франківського водоканалу.
Задоволена цікавою роботою, вдячна за лояльне відношення керівництва і дружнє ставлення співробітників.
Через проблематичну доставку речей з Макіївки і різку зміну погодних умов КП «Івано-Франківськводоекотехпром» виділило кошти на першочергові потреби та теплі речі для переселенки.
Зараз дівчина вже освоїлась, навчилась орієнтуватись у місті і намагається кожні вихідні пізнати щось нове на Прикарпатті. Влада весела, активна, цілеспрямована, з хорошою освітою і широким життєвим світоглядом. Вона переконана, що віра і холодний розум перемагають страх і паніку, не дають впасти у порожнечу відчаю.
«Мене лякали, що не варто переїжджати сюди, страшно … А я відкрито скажу, що люди тут привітні, щирі, виховані і завжди готові прийти на допомогу» - стверджує дівчина. Влада щиро сподівається, що конфлікт закінчиться якомога швидше і її сім’я возз’єднається назавжди.
