Україна. В очікуванні економічного чуда

 

 

Факти, як відомо, річ уперта. Факти про нинішню українську економіку неминуче перетворюють будь-якого оглядача на песиміста.

 

Сьогодні ми значно нижче «нульової точки» - на мінус 62 млрд дол. у балансі, і з кожним роком опускаємося нижче. Гривня девальвує, навіть якщо НБУ це вперто воліє не помічати. Росте безробіття, закриваються десятки заводів… Як зупинити цей маховик економічної деградації?

 

Німеччина після війни була в значно гірших умовах. Німецький економіст та історик Густав Столпер писав про свою повоєнну батьківщину: „Скалічена біологічно, інтелектуально, морально знищена нація без продуктів харчування і сировини, без ефективної транспортної системи і будь чого, що могло б мати валютну цінність, країна, де голод і страх вбили надію”.

 

А вже за 10 років ця скалічена, бідна країна без надії стала світовим економічним лідером.

 

Що робити Україні, яка після розвалу Союзу, маючи найкращі стартові можливості та працьовитий  народ з великою надією, не змогла стати економічним світовим лідером, а лише породила кілька олігархів, які, ну так, потрапили до списку „Форбс”?

 

Економічний прорив Німеччини історики назвали „Німецьке економічне диво”. Його створила соціальна політика Конрада Аденауера та економічна політика Людвіга Ерхарда. Зараз їх би назвали великими актикризовими менеджерами, у яких треба було б повчитися.

 

Рецепт економічного дива Ерхарда і Аденауера полягає в пріоритетному розвитку високотехнологічного національного виробництва. Всі прибутки та податки, які отримували власники від промисловості, а також залучені інвестиції та кредити направлялися у розвиток тієї ж промисловості, а не на проїдання, як це відбувається протягом 20 років української незалежності. За перші три роки такої економічної політики німецьке післявоєнне промислове виробництво зросло вдвічі! Як заявляв Ерхард, інвестування у виробництво – це суть економічного життя Німеччини.

 

Наші олігархи діють якраз навпаки. Тому ріст економіки в Україні ніколи не перевищує однозначного числа. Олігархи майже не вкладають кошти не те що у розвиток високотехнологічного виробництва, вони взагалі не вкладають кошти у виробництво, а тільки витискають останні соки з виробничих потуг держави. Потім витиснуті кошти переводять на закордонні рахунки. Нечисленні винятки суті схеми не міняють.

 

Подальші кроки Аденауера і Ерхарда – зміцнення національної валюти, зменшення контролю держави над бізнесом, максимальне стимулювання підприємництва. У нас уряд діє точно навпаки! Програє від цього і окремий громадянин, і держава в цілому.

 

Після створення ФРН у 1950 році економіка зазнала сильного спаду та росту безробіття у зв’язку з численною кількістю біженців з східної (підрадянської) Німеччини, яких треба було нагодувати, забезпечити житлом та роботою. Торговий баланс став різко погіршуватися, імпорт перевищував над експортом. Але вже під кінець 50-х років Німеччина стала другою у світі державою за економічним розвитком і з найнижчим у Європі процентом безробіття. У Німеччину потягнулися заробітчани з Італії, Франції, Туреччини та Югославії.

 

Для цього антикризові менеджери Аденауер та Ердхард спочатку об’єднали, а тоді обмежили профспілки, девальвували марку, ввели обмеження на імпорт, а також на державному рівні усіма способами стимулювали експорт і вже за рік, у 1951 році добилися переваги експорту над імпортом та позитивного сальдо торгового балансу. Від того часу німецька економіка завжди в плюсі, а німецькі товари мають велику славу і попит у світі.

 

А ще: Ердхард ніколи не допускав дефіциту бюджету і привчив німців жити по засобах, а не по бажаннях.

 

Словом, насправді, рецепти давно відомі. Потрібні тільки ті, хто їх втілить. На цьому економіка закінчується і починається політика. І скільки ж нам чекати українського економічного чуда, зважаючи на те, яким «чудом» є наша політика?

 

Якщо чекати, то довго. 

 

Роман Лябига,

Галицький кореспондент

Фото: Медіаняня

 

 


21.02.2013 Роман Лябига 1012 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1906
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1003
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1180
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1614
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2816 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3909

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1104

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

618

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

430

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1147
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5758
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5307
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10709 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1328
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1396
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7622
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1084
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15940
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

508
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1510
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1962
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1849