Жителі Ворохти зимують у багатоповерхових будинках без центрального опалення та води, і в столітніх «сараях», передає «Галичина».
Ворохта для більшості українців - добре відома далеко за межами Прикарпаття база відпочинку і курортно-лікувальна зона. Ми і не здогадуємося про те, що частина ворохтінцев зимує в багатоповерхівках, в яких немає ні централізованого опалення, ні водопостачання, і де мало не на кожній кухні - балон з пропаном. І схоже на те, що нікому в державі, окрім самих ворохтінцев та селищної ради, до того діла немає. Як зауважує селищний голова Ворохти Петро Кермощук, всі співчувають і ніхто нічого не робить.
"Як можна сьогодні комфортно почувати себе на цій посаді, просто жити, коли знаєш, що частина наших людей живе на" пороховій бочці?" - Риторично запитує Петро Дмитрович. - Подивимося: забезпечення водою багатоповерхівок у Ворохті немає. Мешканці кожної квартири, як могли, пристосувалися до такого життя - один "кинув" шланг в потік або у власноруч викопану криницю і поставив там помпу, другий щось інше собі придумав і так все качають воду наверх, в будинок. Очисні споруди для цих будинків повністю знищені і не функціонують, так як свого часу були продані в приватні руки.
Але найстрашніше те, що п'ятиповерхові будинки - 45 - і 35-квартирні, два триповерхові - 20-квартирних залишилися без системи опалення. У них, у відповідності з проектами, передбачений єдиний спосіб обігріву - централізоване опалення від котельної Ворохтінского лісокомбінату. Але її вже немає. Котельню списали і порізали. Можна було б використовувати для опалення будинків і приготування їжі електрику, але до будинків прокладені силові кабелі, які не можуть по потужності витримати напругу, необхідне для функціонування сучасних електроплит і електричних котлів і люди, які залишилися там жити, самостійно зробили "буржуйки", позапіхівалі їх у вентиляційні канали, попробівалі дахи та стіни, в тому числі і на фасадах, вивели в ті саморобні отвору труби і так курять в квартирах. А їжу готують на балонному газі. І це де? У багатоповерхівках.
Але балони з газом на кожній кухні в ворохтінськіх багатоповерхівках, виявляється, - лише частина того вибухонебезпечного "міксу", що приховує загрозу людського життя.
На прибудинковій території 35-квартирного будинку в землі розміщені дві ємності по 25 кубометрів кожна, які раніше використовували для газифікації 35 -, 45 -, і двох 20-квартирних будинків і в яких за час їх експлуатації накопичилися надлишки газоліну, що є вибухонебезпечним і може призвести до надзвичайної ситуації, зважаючи на те, що територія, де закопано ємності, обгороджена сіткою і є знак "Небезпечна зона", жителі багатоповерхівки частково розібрали паркан і самовільно звели в тій небезпечній зоні господарські будівлі. Їхні діти й онуки грають на тій території, трапляється - і з відкритим вогнем.
Якщо мешканці багатоповерхівок лягають спати з острахом, що, не дай Бог, вночі на їх або ж на сусідській кухні не "рвоне" балон з пропаном, то ще частина ворохтінцев в цей же час бояться, щоб не впали стіни їх квартир.
"Частина ворохтінцев живуть в дерев'яних будинках, побудованих ще в Австрії і Польщі в 1898-му, 1903-му, 1913 роках і" наймолодший "будинок - у 1931 році. І таких будинків, зведених з дерев'яних конструкцій, що належать до житлового фонду комунальної власності, у нас сьогодні 70 відсотків, - пояснює суть другої найбільшої проблеми селища П. Кермощук. - Люди живуть у будинках, стіни яких підперті буками, а вікна прив'язані дротом і прибиті цвяхами, тому що випадають ".
П. Кермощук додає, що, на його переконання, у сільських та селищних громад по всій країні, незважаючи на географічні або інші відзнаки, в даний час одна й та ж проблема - чинний нині Закон України про місцеве самоврядування. Тому і виходить так, що відповідальність рад перед людьми чітко виписано і начебто б і повноваження їм надані досить широкі, а от де брати ресурси, щоб вирішувати суспільні проблеми, нерідко є загадкою.
