Минулої п’ятниці у Калуші, можливо, розкопали свідчення про велику віху історії національно-визвольного руху на Калущині.
Точніше — історії його придушення. Ходи, які з’єднували приміщення колишньої тюрми НКВС (приміщення Центру науково-технічної творчості учнівської молоді) із приміщенням самої установи (тепер приміщення музичної школи №1. — Авт.), виявили зовсім випадково.
Робітники ремонту приміщення Центру, помітили, як відстає шматок кута стіни. Під ним і виявили “знахідку”. Щоправда, гіпотеза про те, що розкопаний у землі підземний хід і справді зв’язував колись підрозділи НКВС, ще має бути доведена. Науковці уже готують аргументи.
Проте, що на початку минулого століття у приміщенні Центру науково-технічної творчості для дітей, юнацтва і молоді, була розташована в’язниця НКВС, знали здавна. Проте, тільки два роки тому до вивчення й упорядкування приміщення Центру підійшли упритул. Завдяки дослідникам — міськрайонному товариству ім. В. Стуса “Меморіал” і його голові Богданові Яневичу, була проведена ідентифікація приміщень Центру. Свідки підтвердили: у 1930-40-х роках тут утримували борців за волю України, повстанців, бійців ОУН-УПА. Усі вони стверджують: тюрму із приміщенням НКВС сполучали підземні ходи. Точне місце розташування їх не міг вказати ніхто. Цього року будівельники, які ремонтують приміщення Центру, помітили, що шматок стіни на будівлі — відстає. Відтак, виявили невелику підземну кімнату, а звідти — вхід у підземний хід. Проте, чи точно знахідки виправдовують здогади, доведеться ще довести. Адже кількадесят років це ретельно приховували. — Поки що — невідомо, чи справді це — підземний хід.
Наразі те, що розкопано, є каналізаційним колектором. Спочатку докопалися до підземної кімнати. Вона розташована під приміщенням санвузла. За однією із версій, там колись був розташований карцер. За іншою — вона використовувалася для накопичення відходів. Уже у підземній кімнаті ми натрапили на замуровані двері, і, відкопавши їх, виявили: вони ведуть до входу у каналізаційний колектор. Цікаво, що ця підземна кімната — “глуха”. Окрім сполучення із колектором, вона не має інших виходів. Це може служити аргументом того, що добре ізольована кімната і справді могла бути карцером, — припускає голова Калуського міськрайонного осередку історико-просвітницького товариства “Меморіал” Богдан Яневич. — Крім того, двері, не зважаючи на те, що старі, надзвичайно міцні. Вхід має ширину 70 см, а висоту — 1,5 метри. А ось, власне, вхід у колектор — усього 40 см у діаметрі. Тому можна припустити, що колектор займає тільки частину підземного ходу, й обладнаний, головним чином, для того, щоб замаскувати хід. Причому, явно зрозуміло, що у 70-х роках минулого століття робили реконструкцію приміщення. Тому, якщо були якість прямі свідчення про підземний хід, їх остаточно знищили. Наразі приміщення колектора сохне. Тим часом краєзнавці шукають свідків, які могли б підтвердити версію.
Більше того, за попередніми свідченнями, підземний хід був не один. Тож, саме люди мають сказати вирішальне слово. Проте, попри задекларовані наміри, включити підземний хід у запланований музейний комплекс, на думку Богдана Яневича, навряд чи вдасться. Адже це потребує значних коштів і ресурсів, які, окрім влади, зібрати, практично, ніде. А дворічна робота із визнання створення музею національно-визвольного руху і програми його створення результатів поки що не дала. — Минулого тижня я вкотре направив листа на ім’я міського голови щодо необхідності скликати нараду представників освіти, культури, можливо, житлово-комунального господарства, і вирішувати питання. Проте, якщо підходити до формування музею серйозно, то слід приймати відповідне рішення сесії. Поки що про нього не йдеться, — резюмував Богдан Яневич. Як попередньо планували організатори, на належне облаштування підвальної частини приміщення треба витратити 20-30 тис. гривень. Зрозуміло, що, якщо буде доведено, що каналізаційний колектор колись і справді був підземними тюремним ходом, то на його облаштування довелося б викласти ще більше. Наразі ресурсу вистачає. Але — людського, пишуть Вікна.
— Була запланована ціла програма зі створення музею національно-визвольного руху. За попереднім задумом, експозицію мали б напрацьовувати вихованці гуртка юних дослідників національно-визвольного руху Калущини. Уже більше року гурток таки діє. Проте, не у приміщенні Центру, а — на базі історико-краєзнавчого музею Калущини. Хоча діти і краєзнавці могли б займатися на базі Центру, а також — розпочати упорядковувати підвальне приміщення Центру.
Проте, минулого року вихованці гуртка у своїй роботі досягли більших успіхів, ніж краєзнавці й історики за кілька років. До прикладу, виявили ймовірне місце поховання розстріляних учнів торгівельної школи, здійснили разом із істориками і краєзнавцями кілька експедицій старим кладовищем у Калуші. Так чи інакше, дослідники й учасники гуртка, і краєзнавці мають додатковий пласт роботи. І те, що може бути зроблене без потреби у коштах, має бути зроблене.
