У Франківську засудили трьох міліціонерів за фальсифікацію розкриття злочинів минулих років

це марухній підар кончений всіх кого не закривав просто убива так підару і нада хай виїбуть його там гандона

АТАМАНЮК БРАВ УЧАСТЬ У БЛАТНИХ СПРАВАХ ПО РАЙОНАХ 2010 РІК ПРИГАДАЙ ДРУ1ЖЕ

Класичний приклад "стрелочника", а для чого тому ж Марухнію і Ко було розкриття злочинів фальсифікувати? Матеріальну винагороду вони за це ніяку не мали, які ПРИЧИНИ і МОТИВИ спонукали їх навішати на того безхатчинка пару старих крадіжок (якого до-речі вони кормили, поїли, одягали)і силою писати зізнання не змушували. Як не парикро а ті хто змушував підлеглих до таких дій не строки отримали а зірки на погони й підвищення. Марухній знав що робив, а ті два молодих опера ні за що попали.

самий більший фальсифікатор - Фелик. Коли посадять заказчика фальсифікацій?

ні чого собі ні за що. вони ще легко відбулися 3 троки за таке це курам насміх. за таке пожиттєве треба давати, як отримують ті, яких садять за злочини, яких вони не скоювали. ніхто цих оперів під дулом автомата не заставляв це робити. але садити треба починати з начальників, з цим згоден.

От насправді за що їх посадили: ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2013 року м.Івано-Франківськ Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі: головуючого - судді Лазаріва О.Б., з участю секретарів Дутчак Л.Р., Черепій Н.П., прокурорів Чугунової В.М., Вербицького Д.А., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, представника потерпілого ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кузнєцк Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, раніше несудимого, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Глушківці Ярмолинецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, раніше несудимого, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с.Темерівці Галицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_3, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, українця, громадянина України, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, раніше несудимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України, - В С Т А Н О В И В: Підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 вчинили перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого діями. Злочин скоєно за наступних обставин. Так, підсудний ОСОБА_5 15.08.2000 року у відповідності до наказу НАВС України №401 від 20.07.2000 року прийнятий в органи внутрішніх справ. 16.08.2000 року підсудний ОСОБА_5 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України. Наказом №177о/с 14.10.2008 року підсудного призначено начальником відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано- Франківській області. Підсудний ОСОБА_6 01.09.2005 року у відповідності до наказу ректора Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ №182 прийнятий в органи внутрішніх справ. 24.09.2005 року ОСОБА_6 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України. Наказом №96о/с від 02.07.2010 року ОСОБА_6 призначений на посаду оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС. Підсудний ОСОБА_7 23.07.2003 року у відповідності до наказу НАВСУ №44 прийнятий в органи внутрішніх справ. 04.10.2003 року підсудний ОСОБА_7 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України. Наказом №94о/с від 25.04.2008 року ОСОБА_7 призначений на посаду оперуповноваженого сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС. 17.02.2011 року на оперативній нараді ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України проведеній о 09-00 год. підсудним ОСОБА_5, після доповіді оперуповноважених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про встановлення ними, оперативним шляхом, роботи викраденого на передодні з ПП «Астері-Тур» мобільного телефону, було дано вказівку працювати над розкриттям вказаного злочину. За вказівкою безпосереднього начальника ОСОБА_5 розкрити злочин, підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на автомобілі ОСОБА_7, марки «Skoda Oktavia», д.н.з. НОМЕР_4. приїхали на АДРЕСА_4, в якому проживає сім'я ОСОБА_3. Перебуваючи поряд з будинком підсудний ОСОБА_7 зателефонував до матері потерпілого ОСОБА_8 та запропонував зустрітися під вигаданою причиною. ОСОБА_8 на його пропозицію погодилася та вийшла на вулицю у супроводі сина - потерпілого ОСОБА_3 Після виявлення у ОСОБА_3 мобільного телефону, щодо якого мали оперативний інтерес, підсудні запропонували проїхати потерпілого у відділ, для з'ясування обставин. Прибувши на автомобілі у Івано-Франківський міський відділ міліції на вул.Бельведерську, 32 працівники міліції приблизно о 13-00 год. завели потерпілого ОСОБА_3 у кабінет №17, який розміщений на 2 поверсі адміністративної будівлі відділу і закріплений за працівниками ВКР Івано- Франківського МВ, при цьому не вписавши прізвище запрошеного до журналу, як того вимагає Інструкція «Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань», яка затверджена наказом МВС України №181 від 28.04.2009 року. Пробувши у кабінеті протягом нетривалого проміжку часу потерпілий ОСОБА_3 у супроводі оперуповноваженого ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України в області лейтенанта міліції ОСОБА_6 з кабінету №17 вийшов. Оперуповноважений ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України в області старший лейтенант міліції ОСОБА_7 залишився в кабінеті. Перебуваючи в коридорі підсудний ОСОБА_6 запросив потерпілого ОСОБА_3 до кабінету начальника ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України в області, капітана міліції ОСОБА_5, який розташований також на другому поверсі будівлі міськвідділу та доповів керівнику про те, що у потерпілого виявлено викрадений напередодні з офісу ПП «Астері-Тур» мобільний телефон. В свою чергу підсудний ОСОБА_5 звернувшись до потерпілого ОСОБА_3 діючи умисно, не бажаючи рахуватись з покладеними на нього Конституцією України, Законом України «Про міліцію», іншими нормативно-правовими актами, обов'язками не звертаючи уваги на службові інтереси, інтереси держави, органів внутрішніх справ в порушення посадової інструкції, з метою покращення показників розкриття злочинів проти власності, почав погрожувати потерпілому ОСОБА_3 фізичною розправою у випадку, якщо той не зізнається у вчиненні крадіжки, якої той не скоював. Після відмови потерпілого в зізнанні, підсудний ОСОБА_5 в присутності підсудного ОСОБА_6 діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому законом прав та повноважень, з метою покращення показників розкриття злочинів проти власності, перевищуючи надані йому законом повноваження, що супроводжувалось насильством, почав наносити ОСОБА_3 тілесні ушкодження, спричинивши близько 10 ударів в ділянку голови, долонями рук, змушуючи його зізнатися у вчиненні злочину. В той же час підсудний ОСОБА_6 протиправним діям ОСОБА_5 не перешкоджав. Після спричинення ОСОБА_3 тілесних ушкоджень підсудний ОСОБА_5 наказав підсудному ОСОБА_6 потерпілого ОСОБА_3 вивести з кабінету і надалі працювати з ним. Виконуючи вказівку керівника, підсудний ОСОБА_6 привів потерпілого ОСОБА_3 в кабінет №17. Перебуваючи в кабінеті ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, умисно, усвідомлюючи, що потерпілий не чинить непокори працівникам міліції, та навіть не намагається цього робити, за вказівкою підсудного ОСОБА_7 одягнув на ОСОБА_3 спец засоби - металеві наручники. При цьому, підсудний ОСОБА_7 підійшовши до потерпілого ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи що він є працівником правоохоронного органу, почав бити його долонями рук по обличчю та голові намагаючись таким чином змусити зізнатися у вчиненні злочину, спричинивши при цьому 9-10 ударів в ділянку голови. ОСОБА_6 протиправним діям ОСОБА_7 не перешкоджав, а навпаки підтримав їх і діючи умисно, перевищуючи надані йому законом повноваження почав бити потерпілого ОСОБА_3 в різні ділянки тіла, спричинивши при цьому до 10 ударів, вчиняючи на нього фізичний та психологічний тиск, з метою змусити зізнатися у вчиненні крадіжки, якої той не скоював. В подальшому підсудний ОСОБА_7 не припиняючи своїх протиправних дій, які явно виходили за межі наданих йому законом прав та повноважень умисно вдарив потерпілого ОСОБА_3 коліном правої ноги в ділянку гомілки лівої ноги. Від отриманого болю потерпілий підняв ногу. Підсудний ОСОБА_7 звернувшись до потерпілого ОСОБА_3 запитав чи не хоче той його вдарити, на що ОСОБА_3 відповів, що йому боляче, а ОСОБА_7 діючи умисно, явно виходячи за межі наданих йому законом прав та повноважень вдарив потерпілого в ділянку обличчя, від чого у нього з носа потекла кров, яка потрапила на його верхній одяг. Побиття потерпілого ОСОБА_3 супроводжувалося нецензурною лексикою та погрозами, з метою змусити потерпілого зізнатися у вчиненні злочину. Під час побиття, працівниками міліції ОСОБА_3 він перебував у металевих наручниках. Після побиття працівники міліції відібрали у потерпілого ОСОБА_3 відбитки пальців та взуття, продиктували зміст написаної ним власноручно розписки, на ім'я начальника Івано-Франківського МВ УМВГ України в області, про відсутність у нього претензій до дій працівників міліції та відпустили приблизно о 18-18.30 год. На виході з приміщення Івано-Франківського МВ УМВС України потерпілого ОСОБА_3 зустрів рідний брат ОСОБА_10 Таким чином, в результаті дій, що явно виходять за межі наданих законом підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 повноважень потерпілий ОСОБА_3 відповідно до висновку судово-медичної експертизи №405/165-Е від 12.05.2011 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді: синців та саден в ділянці голови, саден в ділянках обох променево-запястних суглобів. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Садна в ділянках обох променево- запястних суглобів могли утворитися від дії наручників, а інші тілесні ушкодження могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами в ділянку голови, так і при ударах до таких. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненому не визнав, зокрема, суду пояснив, що 17.02.2011 року він знаходився на своєму робочому місці та зранку проводив оперативну нараду на якій, хтось з працівників міліції повідомив, що знайдено один з викрадених мобільних телефонів. Близько 13-30 год. до підсудного зателефонував працівник МВ та повідомив, що затримали особу у зв»язку з викраденням телефону. Близько 14-00 год. підсудний приїхав у відділ міліції та на коридорі зустрів підсудного ОСОБА_6 з невідомим. Залишивши свої речі підсудний ОСОБА_5 покинув приміщення, оскільки на той час він приймав ще участь в інших оперативно-розшукових заходах. Вечором 17.02.2011 року на нараді ОСОБА_6 повідомив, що особу, яку підозрювали у викраденні мобільного телефону було відпущено. Підсудний зазначив, що з потерпілим 17.02.2011 року він не спілкувався та тілесних ушкоджень йому не спричиняв. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_7 теж свою вину у вчиненому не визнав, зокрема, суду пояснив, що 17.02.2011 року він брав участь в оперативно-розшукових заходах по викраденню мобільного телефону у зв»язку з чим, попередньо домовившись про зустріч, підсудний на власному автомобілі разом з ОСОБА_6 направився на АДРЕСА_4, де до підсудного підійшла жінка з сином. При цьому, підсудний запитав звідки в потерпілого мобільний телефон, на що він відповів, що знайшов. Проїхавши у відділ міліції він разом з ОСОБА_6 почали розпитувати потерпілого обставини знайдення мобільного телефону. ОСОБА_3 не міг ствердно сказати коли він знайшов мобільний телефон. Під час проведення вказаної розмови до кабінету заходили інші працівники МВ, зокрема, ОСОБА_11 та ОСОБА_26 Після цього, підсудний разом з ОСОБА_6 вирішили вилучити мобільний телефон в потерпілого, про що було складено відповідний процесуальний документ. Близько 16-30 год. потерпілий покинув приміщення Івано-Франківського МВ УМВС. Підсудний також заперечив факт спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. В судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину у вчиненому не визнав, зокрема, суду пояснив, що зранку 17.02.2011 року йому було доручено дізнатися хто користується викраденим мобільним телефоном. Підсудний разом з ОСОБА_7 вивчили роздруківку телефонних з»єднань. Згодом підсудний ОСОБА_7 перетелефонував до абонента та домовився про зустріч. В подальшому на автомобілі вони направились на АДРЕСА_4. З одного з під»їздів вийшла жінка разом з потерпілим. Показавши посвідчення, підсудні пояснили жінці, що мобільний телефон було викрадено і що сина необхідно запросити до Івано-Франківського МВ УМВС для з»ясування всіх обставин. Приїхавши у відділ міліції, вони піднялися на 2-й поверх та зайшли в кабінет №17 де почали виясняти обставини знайденого потерпілим мобільного телефону. При цьому, потерпілий говорив, що він знайшов мобільний телефон на вул.Довгій в м.Івано-Франківську біля заводу. Підсудний також підтвердив, що до кабінету №17 заходив працівник міліції ОСОБА_11, який попросив дозволу працювати в їхньому кабінеті. Через деякий час підсудного закликав ОСОБА_12 до свого службового кабінету та попросив оформити затримання особи, відносно якої здійснювались оперативно-розшукові заходи. Через це підсудний ОСОБА_6 час від часу виходив та заходив до кабінету №17. Близько 16-00 год. було оформлено протокол вилучення мобільного телефону з участю понятих. ОСОБА_6 зазначив, що підсудного ОСОБА_13 17.02.2011 року він бачив зранку на оперативній нараді та в обідній період часу, близько 14-00 год. в адміністративному приміщенні Івано- Франківського МВ УМВС. Підсудний також заперечив свою причетність до спричинення потерпілому тілесних ушкоджень. Незважаючи на те, що підсудні свою вину не визнали, їх вина у вчиненому доводиться сукупністю наступних доказів. Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 17.02.2011 року до нього приїхали працівники міліції, підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 При цьому потерпілий разом з мамою зустріли їх біля їхнього будинку. Представившись, підсудний ОСОБА_7 забрав мобільний телефон та сказав, що потерпілому необхідно проїхати до Івано-Франківського МВ УМВС для з»ясування обставин. В приміщенні Івано-Франківського МВ на вул.Бельведерській в м.Івано-Франківську потерпілого почали допитувати в кабінеті №17, який розташований на другому поверсі. Під час допиту потерпілий розказав, що мобільний телефон він знайшов на вулиці Довгій біля швейної фабрики. Після цього, потерпілого відвели в інший кабінет де його почав допитувати підсудний ОСОБА_5 В процесі допиту підсудний ОСОБА_5 висловлювався нецензурною лайкою і наносив удари по руці та в область голови. В подальшому ОСОБА_6 вивів потерпілого та в іншому кабінеті почав допитувати. Саме в цей час підсудний ОСОБА_7 сказав підсудному ОСОБА_6, щоб той надів на ОСОБА_3 наручники, що він і зробив. Також, ОСОБА_7 вдарив потерпілого по обличчю, через що з носа почала йти кров. Після цього, потерпілий зняв з себе куртку. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали бити потерпілого по спині та в область грудної клітки. В подальшому в потерпілого були відібрані відбитки пальців, а також проведено вилучення мобільного телефону, з участю понятих. Після цього, потерпілого заставили написати заяву, що в нього не має ніяких претензій з боку працівників міліції і відпустили. Потерпілий зазначив, що в приміщенні міліції він знаходився близько 5-ти годин, під час яких йому було спричинено не менше 25-ти ударів. Нанесення тілесних ушкоджень мало місце до 15-00 год. При цьому, підсудний ОСОБА_5 наніс потерпілому в область голови не менше 10-ти ударів по голові, інші удари наносили підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_14 Крім цього, на потерпілого весь цей час чинився психологічний тиск направлений на зізнання в причетності до вчинення злочину, якого потерпілий не вчиняв. З відділу міліції потерпілий разом з братом направився додому, а згодом до Івано-Франківської МКЛ №1 де його було оглянуто лікарем, встановлено діагноз та призначено лікування. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що 17.02.2011 року близько 11-00 год. до неї зателефонували та повідомили, що в таксі залишилась її сумочка і вони хочуть її повернути. Свідок разом з сином вийшли на вулицю та в кінці двору побачили чоловіка, який тримав в руці сумочку. Вказаний чоловік представився працівником міліції та забрав в ОСОБА_8 мобільний телефон. Як згодом вияснилось це був підсудний ОСОБА_7 Після цього, підсудний запитав де інший телефон, на що потерпілий повідомив, що в нього. Після цього, працівники міліції забрали сина з собою. Близько 18-00 год. - 18-30 год. син повернувся додому в жахливому стані, він ліг на диван та сказав, що його болить голова і був сильно переляканий, а на одязі сина були сліди крові. У зв»язку з спричиненнням працівниками міліції тілесних ушкоджень син звертався за допомогою до лікарів МКЛ №1 та наступного дня проходив судмедекспертизу. Також, вказані обставини змусили свідка та її чоловіка звернутись з відповідною заявою в правоохоронні органи, з приводу неправомірних дій працівників міліції. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 зазначив, що 17.02.2011 року він знаходився на роботі. До свідка зателефонував батько та повідомив, що потерпілого забрали працівники міліції, після чого свідок поїхав на вул.Бельведерську до приміщення Івано-Франківського МВ УМВС. Близько 18-00 год. ОСОБА_3 вийшов з міського відділу міліції. При цьому, в потерпілого на обличчі були тілесні ушкодження. Потерпілий був одягнутий в джинси, куртку, на якій виднілись сліди крові, та кросівки. На руках в потерпілого виднілись сліди від наручників. Як розповів потерпілий працівники міліції в нього вибивали зізнання у викраденні мобільного телефону, чого він не вчиняв. З міського відділу міліції свідок відвів потерпілого додому, а згодом вони пішли до Івано-Франківської МКЛ №1 на вул.Матейка в м.Івано- Франківську. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 зазначив, що 17.02.2011 року він знаходився дома та готувався йти на роботу. Жінка разом з сином вийшли на вулицю. Через деякий час дружина повідомила, що сина забрали працівники міліції. Свідок почав телефонувати і в міліції повідомили, що син знаходиться на вулиці Бельведерській в м.Івано-Франківську. Коли син повернувся додому він розповів, що працівники міліції, застосовуючи фізичну силу, примушували його зізнатися у викраденні мобільного телефону, який він знайшов. Після цього, вони звернулися за медичною допомогою в Івано-Франківську МКЛ №1, а на наступний день відвели сина на судмедекспертизу. Свідок зазначив, що коли син повернувся з відділу міліції додому на його обличчі виднілись тілесні ушкодження, на куртці були сліди крові, а також на руках були сліди від наручників. Свідок також підтвердив, що після того, як вони звернулись з відповідною заявою в міліцію, до нього приїжджав підсудний ОСОБА_5, працівник Івано-Франківського МВ ОСОБА_16 та ще один чоловік, які намагались домовитись та залагодити конфлікт, з приводу побиття сина. ОСОБА_15 ствердив, що за розповіддю сина його били три працівники міліції, підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, переважно у верхню частину тіла (голову та обличчя). Свідок ОСОБА_12, начальник сектору Івано-Франківського МВ УМВС, зазначив, що 17.02.2011 року він знаходився на роботі. Саме в цей час підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 спілкувалися з потерпілим. До їхнього кабінету свідок заходив двічі. При цьому, свідок не бачив, щоб підсудні спричиняли потерпілому тілесні ушкодження. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначив, що 17.02.2011 року він знаходився на своєму робочому місці, в кабінеті №18 Івано-Франківського МВ УМВС. Свідок підтвердив, що в сусідньому кабінеті №17 перебував потерпілий ОСОБА_3 в якого він того ж дня знімав відбитки пальців рук. Це було близько 15-00 год. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18, оперуповноважена карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС зазначила, що зранку 17.02.2011 року підсудний ОСОБА_5 проводив оперативну нараду. Цього ж дня, близько 15-00 год. свідок заходила до кабінету №17 Івано-Франківського МВ УМВС, в якому знаходились підсудні ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також потерпілий ОСОБА_3 У вказаному кабінеті свідок користувалася комп»ютером, після чого вона повернулася до кабінету №16. Свідок ОСОБА_11 оперуповноважений карного розшуку Івано- Франківського МВ УМВС зазначив, що 17.02.2011 року після обіду, біля 15-00 год., він заходив до кабінету №17 адміністративної будівлі МВ, де на той час знаходився підсудний ОСОБА_7, який розмовляв з потерпілим ОСОБА_3 До вказаного кабінету також заходив підсудний ОСОБА_6 Свідок підтвердив, що йому невідомо, хто і коли запрошував потерпілого до приміщення Івано- Франківського МВ УМВС. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19, лікар-травмалолог Івано-Франківської МКЛ №1, зазначив, що 17.02.2011 року до нього звернувся потерпілий із скаргами про його побиття працівники міліції. Оглянувши потерпілого свідок виявив забій носа, ссадно однієї щоки, а також ссадини на обох променевих зап»ястях суглоба. Також спереду на одязі була пляма крові. Оформивши документи свідок направив потерпілого до лора, а про вказані обставини повідомив в міліцію. Свідок ОСОБА_16, ствердив, що станом на 17.02.2011 року, він працював першим заступником начальника Івано-Франківського МВ УМВС. Свідок пригадує, що в лютому місяці 2011 року до Івано- Франківського МВ УМВС було доставлено потерпілого з приводу викрадення мобільного телефону. В подальшому працівників міліції, підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 почали підозрювати в неправомірних діях по відношенню до потерпілого. Свідок також підтвердив, що він разом з підсудним ОСОБА_5 їхали до батька потерпілого, щоб переговорити з приводу побиття сина, однак, розмова не відбулася. Свідок ОСОБА_26, зазначив, що 17.02.2011 року він брав участь в оперативній нараді в Івано-Франківському МВ УМВ, після чого свідок покинув приміщення міліції і повернувся туди лише близько 15-00 год. Свідок підтвердив, що в кабінеті №17 вже знаходився потерпілий ОСОБА_3, в якого згодом ОСОБА_26, приблизно 15-20 хв., відбирав письмові пояснення щодо викраденого мобільного телефону. Зокрема, потерпілий розповідав, що телефон він знайшов. ОСОБА_26 також підтвердив, що після того, як підсудні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 знайшли понятих в потерпілого було вилучено мобільний телефон. В присутності ОСОБА_27 ніхто з підсудних психологічного чи фізичного тиску на потерпілого не чинив. Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_21 зазначила, що нею проводилась судово-медична експертиза потерпілого ОСОБА_3 В ході проведення експертизи були встановлено тілесні ушкодження, які зазначені експертом у своєму висновку. Експертом зазначено, що в область голови потерпілого було завдано не менше семи ударів. При цьому, експерт зазначила, що не кожен удар залишає на тілі людини сліди. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22 підтвердив, що 17.02.2011 року підсудний ОСОБА_5 мав брати участь в проведенні оперативно-розшукового заходу, який не відбувся. Скільки тривала підготовка до проведення вказаного заходу свідок сказати не може. Свідки ОСОБА_23 та ОСОБА_24 підтвердили, що приблизно два роки тому вони брали участь в якості понятих, під час проведення вилучення мобільного телефону в потерпілого, яке відбувалося в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС. Крім цього, вина підсудних у вчиненому доводиться іншими зібраними по справі письмовими доказами. Відповідно до картки обліку первинної інформації від 17.02.2011 року о 20-00 год. в Пасічнянське відділення міліції Івано- Франківського МВ УМВС поступило повідомлення від чергового лікаря МКЛ про те, що за допомогою звернувся ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, з діагнозом забій носа, ссадина лівої щоки (а.с.20 т.1). Відповідно до протоколу заяви про скоєний злочин, потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що 17.02.2011 року його було затримано працівниками міліції і доставлено в Івано-Франківський МВ УМВС України в Івано-Франківській області, де працівники міліції спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден у ділянці голови, примушуючи зізнатися у викраденні ним мобільного телефону, чого він не вчиняв (а.с.67 т.1). Згідно матеріалів службової перевірки, зокрема, висновку від 03.03.2011 року, факти викладені у зверненні потерпілого знайшли своє підтвердження, в частині перебування ОСОБА_3 в приміщенні Івано-Франківського МВМ та нанесення йому тілесних ушкоджень (а.с.35-38 т.1). Відповідно до висновку судово-медичної (імунологічної) експертизи №107, на куртці потерпілого ОСОБА_3 знайдена кров людини, при імунологічному дослідженні виявлений антиген А. Відповідно, кров на куртці може належати особі (особам групи А з ізогемаглютиніном анти-В або АВ за ізосерологічною системою АВО, що не виключає можливості належності крові потерпілому ОСОБА_3 (а.с.122-123 т.1). Згідно висновку судово-медичної експертизи №405/165/-Е, у потерпілого ОСОБА_3 малися тілесні ушкодження: синці та садна в ділянці голови, садна в ділянках обох променево-запястних суглобів. Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному в постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Садна в ділянках променево-зап'ястних суглобів могли утворитися від дії наручників, а інші тілесні ушкодження могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами в ділянку голови, так і при ударах головою до таких (а.с.154-155 т.1). Відповідно до протоколів пред»явлення фотознімків для впізнання від 24.03.2011 року та 05.04.2011 року, відповідно, потерпілий ОСОБА_3 впізнав підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як осіб, що спричинили йому тілесні ушкодження 17.02.2011 року в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС (а.с.20-28 т.2). Згідно акту №178 амбулаторної судово-психологічної експертизи, у підекспертного ОСОБА_3 виявлено середній рівень інтелекту, індивідуально-психологічні особливості такі як переважання емотивного типу акцентуації характеру, але не досягає психопатологічного рівня і вважається характерологічною нормою. ОСОБА_3 з урахуванням його індивідуально-психологічних особливостей виявляє схильність до піддатливості і підпорядкування сторонньому психологічному впливу. Схильність до фантазування не виявлено. На поведінку ОСОБА_3 в досліджувальній ситуації могли мати вплив такі особисті характеристики як: піддатливість до зовнішнього впливу, конформність, емоційна вразливість. Основними шляхами психологічного захисту підекспертного є уникнення від конфлікту і вироблення компромісних рішень (а.с.170-173 т.1). Відповідно до інформації Івано-Франківського МВ УМВС №7967 від 08.04.2011 року, дані про доставлення потерпілого ОСОБА_3 до чергової частини Івано-Франківського МВ УМВС в книзі обліку осіб, затриманих та доставлених у чергову частину ОВС не зазначені. При перевірці книги обліку осіб, що відвідали приміщення МРВ (інв. №707) встановлено, що за порядковим №177 від 17.02.2011 року міститься запис про відвідування потерпілим ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_12, проживає по АДРЕСА_4, приміщення ВКР Івано- Франківського МВ УМВС (а.с.13 т.3). Про обставини побиття ОСОБА_3 підсудними в приміщенні Івано- Франківського МВ УМВС 17.02.2011 року послідовно та детально розповів потерпілий під час відтворення обстановки та обставин події 21.04.2011 року (а.с.204-207 т.2). Отже, судом встановлено, що підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 17.02.2011 року перебуваючи в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС, працюючи над розкриттям злочину, пов»язаного з викраденням мобільного телефону в ПП «Астері-Тур», в порушення вимог закону примушували потерпілого ОСОБА_3 зізнатися у вчиненні даного злочину, якого він не вчиняв. Отримавши відмову підсудні наносили потерпілому тілесні ушкодження, як правило, в ділянку обличчя та голови. Після побиття підсудні відібрали у потерпілого ОСОБА_3 відбитки пальців рук, продиктували зміст написаної ним власноручно розписки, на ім'я начальника Івано-Франківського МВ УМВС про відсутність у нього претензій до дій працівників міліції та відпустили приблизно о 18-18-30 год. цього ж дня. Вказані обставини підтверджуються, як послідовними та детальними показаннями потерпілого ОСОБА_3 так і показаннями інших свідків та письмовими доказами, які були предметом дослідження в ході проведення судового слідства по справі. Суд звертає увагу на те, що відповідно до пояснень потерпілого, нанесення тілесних ушкоджень мало місце до 15-00 год., а тому показання свідків - працівників міліції ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_11, ОСОБА_26, які з тих чи інших причин заходили 17.02.2011 року до кабінету №17 Івано-Франківського МВ УМВС після 15-00 год. та не бачили застосування до потерпілого фізичної сили з боку підсудних, жодним чином не спростовує обвинувачення підсудних. Також, не знайшло свого підтвердження алібі підсудного ОСОБА_5, про те, що 17.02.2011 року він брав участь в проведенні оперативно-розшукових заходах та не спричиняв потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки, відповідно до показань свідка ОСОБА_22 такі заходи того дня не відбулися, а тривалість їх підготовки свідок також сказати не зміг. Більше того, допитані в судовому засіданні працівники міліції підтвердили, що 17.02.2011 року підсудний ОСОБА_5 зранку і вечором проводив оперативні наради в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС. Про перебування в адміністративному приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС 17.02.2011 року близько 14-00 год. підтвердив в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 Про вказану обставину також не заперечував під час свого допиту і підсудний ОСОБА_5 Також, при розгляді даної кримінальної справи суд вважає за необхідне застосувати практику Європейського суду з прав людини, відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-4 від 23.02.2006 року. Так, відповідно до ст.3 «Конвенції про захист прав і основоположних свобод», нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню. Однією із основоположних позицій Європейського суду з прав людини полягає у тому, що коли особу взято під варту в поліції здоровою, але на час звільнення з-під варти ця особа має ушкодження, у держави виникає обов»язок забезпечити достовірне пояснення причин таких ушкоджень, а в разі неспроможності зробити це виникає питання про порушення за ст.3 Конвенції ( справа Лотарєв проти України, справа Захаркін проти України, справа Ковальчук проти України). Відповідно, якщо особа, яка перебувала під контролем держави небезпідставно (при наявності тілесних ушкоджень) скаржиться на погане поводження з боку представників держави, тягар спростування скарг на таке поводження та обов»язок надання пояснень щодо походження тілесних ушкоджень у такої особи повністю покладається на державу. З врахуванням згаданих норм міжнародного права та практики Європейського суду з прав людини, суд вважає, що оскільки тілесні ушкодження отримані потерпілим в період перебуванням під контролем підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС 17.02.2011 року, вказана обставини додатково підтверджує неправомірність дій підсудних по відношенню до потерпілого. Крім цього, характер тілесних ушкоджень, встановлених судово-медичною експертизою підтверджують обставини, зазначені потерпілим ОСОБА_3 в своїх поясненнях та відповідають зібраним по справі доказам, які були предметом дослідження в ході проведення судового слідства. Більше того, примушення підсудними до написання потерпілого письмової заяви про відсутність претензій до працівників міліції під час перебування в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС, що не передбачено та не вимагається чинним законодавством України, на переконання суду, додатково підтверджує неправомірність дій підсудних, які з метою прикриття своєї неправомірної поведінки, змусили ОСОБА_3 до написання такої заяви. Суд також звертає увагу, що після звернення потерпілого до міліції з приводу нанесення йому підсудними тілесних ушкоджень, підсудний ОСОБА_5 приїжджав до батька потерпілого, з метою залагодження конфлікту. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, що також додатково підтверджує неправомірність дій підсудного ОСОБА_5 та бажання останнього не бути притягнутим до кримінальної відповідальності за неправомірні дії. Таким чином, позицію підсудних, які не визнають своєї вини у вчиненому, суд розцінює як метод свого захисту, який направлений виключно на уникнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінально-караного діяння. Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слід кваліфікувати за ст.365 ч.2 КК України, оскільки вони вчинили перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого діями. При призначенні підсудним покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних, їхнє ставлення до вчиненого, думку потерпілого щодо призначення підсудним покарання, обставини, що пом»якшують та обтяжують підсудним покарання, наявність службових повноважень та ролі кожного з підсудних на час вчинення злочину, останні вперше притягуються до кримінальної відповідальності. Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 судом не встановлено. За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити підсудним ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання в межах санкції статті 365 ч.2 КК України, зокрема, у виді позбавлення волі, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов»язаних із здійсненням функцій представника влади, так як вказане покарання необхідне і достатнє для виправлення підсудних і попередження вчинення нових злочинів. Суд також вважає, що згідно вимог ст.54 КК України підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 необхідно позбавити спеціальних звань - капітана міліції, лейтенанта міліції та старшого лейтенанта міліції, відповідно. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав. Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів. Виходячи з наведеного, суд вважає, що в результаті злочинних дій підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 потерпілому було завдано моральних страждань, які виявились в спричиненні останньому фізичного болю через нанесення йому тілесних ушкоджень, погіршенні його психо- емоційного стану, що змусило ОСОБА_3 докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Проте, на переконання суду, розмір заявленого морального відшкодування в сумі 80000 грн. є занадто великим. Суд вважає, що з врахуванням глибини моральних страждань, які зазнав потерпілий та матеріального становища підсудних, буде необхідним та достатнім в цій частині стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в солідарному порядку, на користь потерпілого кошти в сумі 15000 грн. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України (1960 року), суд, - З А С У Д И В : ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов»язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки. Обраний засудженому ОСОБА_5 запобіжний захід - заставу - змінити на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із залу судового засідання. Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 03 жовтня 2013 року. Заставу в розмірі 17000 грн., відповідно до квитанції №15921.35.3 від 11.05.2011 року, внесену на рахунок ГУДК в Івано-Франківській області, повернути заставодавцю ОСОБА_25. На підставі ст.54 КК України, позбавити засуд

На підставі ст.54 КК України, позбавити засудженого ОСОБА_5 спеціального звання - капітана міліції. ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов»язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки. Обраний засудженому ОСОБА_6 запобіжний захід - підписку про невиїзд - змінити на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із залу судового засідання. Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 рахувати з 03 жовтня 2013 року. На підставі ст.54 КК України, позбавити засудженого ОСОБА_6 спеціального звання - лейтенанта міліції. ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.365 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов»язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки. Обраний засудженому ОСОБА_7 запобіжний захід - підписку про невиїзд - змінити на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із залу судового засідання. Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_7 рахувати з 03 жовтня 2013 року. На підставі ст.54 КК України, позбавити засудженого ОСОБА_7 спеціального звання - старшого лейтенанта міліції. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_3 - 15000 (п»ятнадцять тисяч) грн. спричиненої злочином моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Долю речових доказів вирішити наступним чином: куртку чорного кольору (а.с.113 т.1) - повернути потерпілому ОСОБА_3; розписку ОСОБА_3 від 17.02.2011 року (а.с.205 т.3), документи (а.с.235 т.3) - залишити при матеріалах кримінальної справи. Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п'ятнадцяти діб з часу проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляції через Івано- Франківський міський суд. Суддя О.Б.Лазарів