Працівник у масці для обличчя заправляє машину на заправці в Бангкоку 9 березня 2020 року. МЛАДЕН АНТОНОВ / AFP / GETTY IMAGES
З листопада 2020 року ціни на нафту зросли на 70 %, досягнувши в березні 70 доларів за барель.
Об’єднаний ОПЕК + (до складу якого входять 13 членів ОПЕК та ще десять великих експортерів нафти), швидко відновлювані економіки, хуртовина в Техасі та зростання геополітичної напруженості на Близькому Сході - нещодавня атака хуті на саудівський об'єкт, що експортує нафту, є останньою в серії військових провокацій - підняли високі показники нафти.
Різкий підйом вгору посилив прогнози щодо того, що ціни на нафту зростатимуть, коли пандемія COVID-19 повністю вщухне, що означає початок нафтового суперциклу, при цьому ціни потенційно можуть навіть перевищувати 100 доларів за барель - рівень не досягнутий з 2014 року - нафта була б лише одним із багатьох видів товарів, яким би скористався безпрецедентний попит на основі експансивної фіскальної політики, прийнятої урядами усього світу.
Товарні суперцикли - це тривалі періоди, протягом яких ціни на товари значно перевищують або нижче їх довгострокової тенденції. Зазвичай вони тривають набагато довше, ніж ділові цикли, типові коливання економіки вгору-вниз. Для суперциклу може знадобитися декілька десятиліть, щоб перейти від одного циклу до іншого.
Що стосується нафти, то з початку 20 століття можна виділити п’ять суперциклів. Кожен з них має свої особливості, причому тривалість фаз підйому та спаду значно змінюється від циклу до циклу.
Перші три збіглися з накопиченням військ у двох світових війнах та з реіндустріалізацією Європи та Японії наприкінці 1950-х - на початку 1960-х. Перший справжній суперцикл стартував у 70-х, досяг піку на початку 80-х і закінчився в середині 1990-х. Це було спричинене нафтовим ембарго ОПЕК.
Найновіший суперцикл стартував у середині 90-х і набрав обертів. На сьогоднішньому етапі незрозуміло, чи закінчився цей цикл, чи починається новий, чи останній сплеск цін - це лише спалах.
За винятком циклу, керованого ОПЕК, усі минулі суперцикли керувалися швидко зростаючим попитом. Динаміка проста. Періоди швидкої індустріалізації та економічного розвитку збільшують попит на нафту, виводячи ціни на нафту за межі їх довготривалої рівноваги, поки не буде побудований новий та адекватний виробничий потенціал для задоволення зростаючих потреб ринку. Ця нова потужність настає після затримки; з огляду на високі стартові витрати на нові інвестиції (особливо для традиційних виробників) та тривалий термін існування фізичного капіталу, фірми повинні бути впевнені у структурному характері збільшення попиту, перш ніж робити якісь кроки. Але ця затримка посилює зростання цін.
Прихильники ідеї, що починається новий нафтовий суперцикл, наголошують на ряді сил, в першу чергу з боку попиту, які вказують на збільшення дисбалансу на ринку. Сюди входять відновлення економіки після пандемії, фіскальна політика, що пристосовується, та більш агресивна екологічна політика у всьому світі. Плани стримувати економічні наслідки пандемії, як очікується, продовжуватимуть стимулювати попит під час відновлення в основних економіках. Зокрема, американський пакет порятунку президента США Джо Байдена націлений на передусім домогосподарства із середнім та низьким рівнем доходу, які мають вищу схильність до споживання. Це, своєю чергою, може збільшити споживання.
Тим часом зелений перехід набирає обертів у всьому світі. Новий курс, який Байден рекламував під час своєї виборчої кампанії, передбачає інвестування 1,7 трлн доларів США (з оціночних 5,3 трлн доларів до 2030 р.) у проєкти, спрямовані на екологізацію економіки США. Додаткові 3 трильйони доларів надходитимуть з приватного сектору. Принаймні в короткостроковій перспективі ця боротьба зі зміною клімату збільшить попит на товари (включаючи нафту), необхідні для побудови інфраструктури відновлюваних джерел енергії, акумуляторів та електромобілів. Сполученим Штатам потрібно не тільки оновити свою застарілу інфраструктуру, але й зробити це таким чином, щоб враховувати, наприклад, постійно зростаючу кількість електромобілів. Інші країни не відрізняються.
Дотримуючись логіки теорії суперциклів, товаровиробникам знадобиться час, щоб наздогнати зростання попиту, підвищуючи ціни на нафту. Більшість нафтових проєктів, включаючи ті, що використовують нетрадиційні джерела, такі як нафтові піски Канади, займають три-шість років після прийняття фірмою рішення про інвестиції, перш ніж вони почнуть працювати. На розробку лише проєктів сланцевої нафти в США може піти менше ніж рік, але термін служби таких свердловин досить обмежений (близько 12-18 місяців). І ця галузь постраждала від років недостатнього інвестування, яке ще більше ускладнилось COVID-19. Торік близько 30 % запланованих інвестиційних проєктів у всьому світі були скасовані або докорінно зменшені.
У сценарії суперциклів, безумовно, є певна істина, особливо коли мова йде про здатність зеленого переходу порушити економіку (назавжди), навіть якщо це стимулює попит та інвестиції в короткостроковій перспективі. Однак існує низка факторів, які підривають справу.
По-перше, прихильники суперциклового сценарію, мабуть, занадто позитивно ставляться до наслідків для попиту фіскального плану Байдена, враховуючи, що це швидше пакет допомоги, ніж план стимулювання.
Його мета полягає в тому, щоб підсилити засоби до існування тих, хто постраждав від зупинок, і заповнити розрив у виробництві, породжений пандемією, а також забезпечити ресурсами для боротьби з самою пандемією. З нафтової точки зору це означає, що ці заходи, як мінімум, повинні повернути попит приблизно до рівня докризового.
По-друге, зростання державного боргу внаслідок антипандемічних фіскальних заходів може зменшити можливості для урядів приймати амбіційні проєкти зеленого розвитку. Чим більше витрачає адміністрація Байдена зараз, тим вищі фінансові та політичні обмеження витрачаються на зелені інвестиції в майбутньому. Європейські національні уряди можуть зіткнутися з подібними обмеженнями.
По-третє, поява штамів вірусу та різні шляхи вакцинації у всьому світі можуть створити роз'єднання між різними регіонами. Зокрема, економіки, що розвиваються у нестачі нафти, відстають у своїх кампаніях вакцинації - не тільки з точки зору введених вакцин, але й закуплених доз - і це може заважити попиту в майбутньому, якщо для нормалізації економічної та соціальної діяльності їм потрібно багато часу життя.
Прогнози суперциклів також не враховують структурний вплив пандемії на попит на нафту.
Попри те, що туристична діяльність, швидше за все, відновиться і повернеться до докризового рівня протягом наступних кількох років, гнучкі режими роботи можуть різко зменшити пробіг на дорогах для мільйонів працівників. А COVID-19 може призвести до постійного і значного зменшення відряджень на користь відеоконференцій, а також до перепрофілювання деяких видів промислової діяльності з метою зменшення вразливості до потрясінь у світових ланцюгах постачання. Це попит на нафту, який буде назавжди втрачений.
Крім того, з боку пропозиції є ряд факторів, що вимагають обережності. На цей момент ОПЕК+ зменшили видобуток нафти приблизно на 8,7 мільйона барелів на день. Як тільки ці заморожені бочки повернуться на ринок, вони (частково або повністю) компенсують позитивний вплив зростання попиту на ціни. А за нинішніх цін спокуса для ОПЕК+ поступово скасувати обмеження дуже велика, враховуючи поганий стан державних фінансів багатьох традиційних виробників.
Іншими словами, основні припущення теорії про суперцикли виглядають розтягнутими. Мітинг останніх тижнів, підживлений ринковим ентузіазмом щодо вакцин і посилений ринковими спекуляціями, може бути просто стрибком у загасаючому суперциклі, який розпочався в середині 1990-х, а не початком нового. Це означало б, що нафта вже пережила б свій пік. Своєю чергою, його поступове витіснення як ключового товару, що живить економіки у всьому світі, пришвидшиться.
за матеріалами Foreign Policy
