У Святвечір уся родина збирається за святковим столом, який господиня накривала чистою скатертиною. Головні страви столу - кутя та узвар. На Правобережній Україні кутю готували переважно з пшеничної крупи, на Лівобережній - з ячменю чи жита. Подібну ритуальну страву з зерна мали ще давні греки, які готували її на час зимового сонцестояння, зауважує етнограф Лідія Артюх.
«Багата кутя вона називається тому, що як почнеш цей рік так він і буде далі продовжуватися. Тому вважали за необхідне обов’язково якомога більше туди інгредієнтів покласти: і горіхи, і зерно, і мак – все це символи множинності, продовження роду. І, звичайно, мак – це оберіг від всяких негараздів. Мед - це символ доброго життя і солодкості. Взагалі кутя має бути такою щоб її було зручно їсти: щоб вона не текла з ложки, але й щоб не була сухою. Вона має бути як густий суп», – розповіла Лідія Артюх.
На Галичині чимало людей й досі дотримуються традицій Святвечора
Традиції святкування Різдва в Галичині українські родини берегли і шанували як до 1939 року, так і у радянський час, коли забороняли свято. Донині у багатьох у галицьких і гуцульських селах чимало людей дотримуються традиції Свят вечора, повідомляє місцева кореспондентка Радіо Свобода.
Зоря, ангельські хори на небесах, поклін пастушків, дари мудреців – це справжня різдвяна містерія, тайна народження Спасителя. Тому переддень Різдва 6 січня має проходити у тиші, в очікуванні, у постійній молитві і гарному настрої. У цей день не ходиться ні до кого у гості. А тільки на вечерю збирається уся родина.
Цілий день жінки пораються біля кухні і готують пісні страви. Їх має бути 12, що символізує число апостолів. Але обов’язково має бути кутя, пампушки, узвар, борщ, вушка з грибами, риба. Особливий смак усіх цих страв саме у Святвечір, особливо куті, яку готують з пшениці, родзинок, маку, горіхів і меду. Правозахисник, колишній дисидент Мирослав Маринович поділився своїми спогадами.
«Різдвяні речі розкішні саме у цей день. В мене в житті справді був такий момент, коли я наполіг, я виблагав у мами, щоб вона зробила кутю посеред літа. І я був приголомшеним - наскільки вона була чомусь несмачна», – розповів Мирослав Маринович.
Як тільки сходить перша зірка, господар заносить до хати дідух і ставить його у куток. Стіл, притрушений сіном, застеляється білою чистою скатертиною і запалюється різдвяна свічка. Господиня з дітьми заносить страви. Розпочинає родина Святвечір з молитви, батько цілує усіх в родині. У багатьох сім’ях після молитви, стоячи колядують «Бог предвічний народився».
Після вечері уже ходять колядники, але тільки діти. Дорослі уже колядують на саме Різдво.
На столі має бути 12 пісних страв
Свят-вечір – останній день Пилипівського посту, наступного дня – 7 січня – вірні розговляються, тобто їдять молочні та м’ясні страви. Піст – неодмінна складова багатьох релігій, але у християнстві він прив’язаний до певних сезонів і релігійних свят, зауважує релігієзнавець Людмила Филипович.
«Одними з найбільш поширених – це є передпасхальний піст і піст передріздвяний. Будь-які обмеження покликана налаштувати людину на думки про Бога, про Високе. Піст, якщо хочете, - це є своєрідна медитативна практика, коли людина обмежуючи себе в матеріальному сенсі, свої погляди звертає до духовних цінностей», – розповіла Людмила Филипович.
Голубці з пшоном та грибами, пісний борщ, вареники з картоплею і капустою, риба, і звичайно, кутя та узвар. Всього у Святвечірньому меню має бути 12 страв – за кількістю місяців у році, а також за кількістю апостолів, - зауважує етнограф Лідія Артюх. Перед тим, як поставити кутю у піч господиня тричі хрестила її, промовляючи молитви. В цей день всі мали розмовляти тихо, не можна було сваритися.
«Не замітали в цей день. А якщо замітали, то сміття не викидали, а викидали вже аж після Щедрого вечора. Кутя, якщо вона трішки підсихала в горщику, то зверху збирали цю кутю й виносили курям. Якщо кури добре збігалися, то значить кури будуть добре плодитися. До того ж, кутю несли не голими руками. Ставили на настільник, під настільник - сіно», – пояснила Лідія Артюх.
Першим за стіл сідає господар
Коли на небі з’являється перша зірка, вся родина сідає за святковий стіл. Першим місце займає господар, за ним сідають інші члени сім’ї. Голова сімейства читає молитву, потім пропонує пом’янути предків і закликає їх «приєднатися» до трапези, розповідає етнограф Олексій Доля.
«Має бути велика миска пирогів. Батько присідав за стіл і казав: діти ви мене бачите? Вони кажуть: не бачимо. Він тричі питав, а потім каже, щоб ви й наступний рік мене не бачили за пирогами, щоб рік був багатий. Куті перші три ложки кидали під стелю і якщо пристане кутя до стелі – значить буде рік урожайний: буде гарний на зернові й на все. Якщо не пристане, то значить не буде врожайний», – зазначив Олексій Доля.
Кутя, так само, як і узвар, вважаються поминальними стравами, кажуть народознавці. Після святкової вечері на столі прийнято залишати кутю і ложки з тим щоб душі тих, хто відійшов в інший світ, могли «прийти» і також відсвяткувати Різдво.
