З нашого матеріалу «Розливуха перемагає міліцію» пройшло п’ять місяців. Згадайте: Бельведерська, 6, мешканка роками продає алкоголь власного розливу, сусіди скаржаться, а міліція нічого не може вдіяти… До речі, сусіди досі обривають редакційний телефон. Погодьтеся, цікаво – що ж це за жінка така, нездоланна? Минулого разу поспілкуватися не вийшло. Тепер ідемо зі стійкими намірами: якщо й не купимо спиртного, то хоч спробуємо поговорити.
На вході – кодовані двері. Правда, відчинені. У під’їзді тихо та чисто. Двері на першому поверсі без номерів, тому доводиться дзвонити та стукати в усі. Тихо. Згодом в одній квартирі нам таки відчиняють. Охайна жіночка середнього віку питає, кого шукаємо. «Репортер? Нічого говорити не буду!». Двері зачиняються.
Зважаючи на стійкі наміри, дзвонимо вдруге. Жінка знову відкриває двері, щиро дивується журналістській впертості та запрошує на кухню. Там нас зустрічає її чоловік. У квартирі чисто, затишно, по-домашньому. Робочий день, у решті квартир мешканців немає, тут є обидва. Попередню статтю читали, не кричать, не сваряться, а от розливуху, кажуть, не продають – брехня та наклеп.
«Колись я, правда, торгувала, відмовлятися не буду, – розповідає Марія Рипан, – бо і мама, і чоловік дуже хворіли. Якось лікарка виписала рецепт, я прийшла в аптеку, мала з собою 40 гривень. Даю рецепт, питаю: що я можу взяти на 40 гривень? А та відповідає: нічого. Пішла додому, забрала все, що мала (480 гривень) і купила половину ліків. Далі були похорони – і мами, і чоловіка, теж недешево. Потім довелося сплачувати борги. Якби не та біда, я б ніколи цим не займалася».
Згодом жінка знайшла собі іншого чоловіка, Юрія Процишина. А 12 лютого минулого року їх спіймали «на гарячому», 31 травня чоловіка засудили до двох років умовно. Майже рік Юрій їздить відмічатися у Богородчани, де прописаний.
«З того часу не торгуємо. Ну, самі подумайте, хто буде це робити, маючи умовний термін?! – каже Марія Рипан. – Проте, сусіди все одно продовжують дзвонити, міліцію викликають. Ті приходять і нічого не знаходять. Тому що нічого нема. А сусіди пишуть, бо з нами посварилися. До речі, на дрібниці».
За словами жінки, люди, які час від часу приходять до них, це – родичі, близькі, знайомі, але не покупці.
«Моєму синові скоро буде 32 роки, а я тут живу 33 роки, тож, певно, до мене може хтось прийти? – переконує Марія Рипан. – Ще мені молоко приносять. Нині двоє приходили, купили в нас колонку, бо ми поставили котел і колонки вже не треба. От зараз замовили торт, на день народження дворічної дівчинки. Бо я печу, а ще – підстригаю. Тому люди й ходять. Але сусіди, як бачать когось під нашою квартирою, то одразу починають виганяти!».
От скоро треба буде їхати в село, каже жінка, там теж – земля, городи, купа роботи, яка горілка? Якщо ж іноді хтось і заходить за старою звичкою, то, говорить, що відправляють порожніми, мовляв, уже нема й не буде…
В очі впадає каністра з водою. Питаємо: а там що? Вода з джерела біля міського озера. Кажуть, варять на тій воді. Можна напитися? Можна. Правда, вода. Крім того, в хаті повно інших пляшок з водою. Марія та Юрій говорять, що це – запас, бо чули, що можуть бути перебої. До побачення. Виходимо з квартири, так і не натрапивши на жодного клієнта.
Звісно, вірити на слово не збираємося. Сусіди свою думку вже виклали – далі нема куди. А міліція? Заступник начальника міського управління МВС Василь Непеляк каже, що справді 15 лютого минулого року вони порушили кримінальну справу на мешканця цієї квартири Юрія Процишина. Тоді ж вилучили шість пластикових дволітрових пляшок фальсифікованого спиртного напою. Справу передали до суду. Мешканець поніс покарання.
Але сусіди продовжують скаржитися. Відтак, міліція тримає цю адресу на контролі. «Щоб зафіксувати збут продажу, недостатньо просто зловити людину, яка там купує, – розповідає Василь Непеляк. – Маємо зафіксувати з понятими як мінімум чотири-п’ять покупців, потім оформити документи на обшук, а це може бути тиждень. Лише потім ідемо у квартиру. Тобто, не все так просто».
За словами Непеляка, за 2012 рік міліціонери вже опрацювали 18 таких адрес, на три з них відкрили кримінальні справи. Є там і Бельведерська, 6, більше того, є й покази людей. Єдина проблема – вже цього року під час обшуку нічого так і не знайшли.
Непеляк переконує: так чи інакше вони цю «точку» закриють, бо випадок набув публічності. Закриють, навіть попри те, що продавці фальсифікату стали обачніші та хитріші, алкоголь продають тільки знайомим, а чужим відмовляють…
Цікаво, чим закінчиться? Якщо досі таки продають, то краще би вже припиняли, бо ставки надто високі. Чи вартий той «бізнес» реального позбавлення волі?
Тетяна СОБОЛИК,
