Таня і зелені чоловічки

 

/data/blog/50781/94318c66ce08103dc0c23cf5f47be063.jpg

 

Вона народилась на Городенківщині, виросла в Івано-Франківську. Обрала нелегкий шлях військового. Служила у франківський бригаді тактичної авіації. Потім вийшла заміж і перевелась до чоловіка у Крим. Проходила службу в євпаторійському зенітно-ракетному полку. Вона й досі там.

 

Про те, що відбувається у Криму, розповідає старший лейтенант Тетяна Сухоборова.

– Тетяно, як усе почалося?

– Вдень 28 лютого до штабу надійшов сигнал, що біля командного пункту з’явилися невідомі озброєні люди у камуфляжі. КП знаходився за містом, наш командир, полковник Андрій Матвієнко одразу вирушив туди. Невідомі сказали, що прибули для охорони зброї та боєприпасів від радикально налаштованих націоналістів.

– Вони якось представились?

– Спершу казали, що є кримською самообороною, а потім наз­валися військовими Чорноморського флоту Росії. Майже одразу продемонстрували свою підлість – щойно УАЗик з командиром від’їхав, як вони увірвалися на КП і порізали кабелі зв’язку. Наша чергова зміна забарикадувалася в одній із кімнат і цілу добу тримала оборону.

– Чому наші не застосовували зброю?

– Та бо згори отримали вказівку: «Не піддаватись на провокації. Працювати у штатному режимі».

– Як росіяни поводились?

– Вони потім таки влізли на територію частини, почали так зване «спільне патрулювання». З нами трималися ввічливо. Мешкали у спортзалі, спочатку їли лише сухі пайки. Там же й гадили. Пізніше євпаторійська громада встановила для них на КПП біотуалет. Щодня до воріт приходили місцеві, приносили росіянам харчі, квіти, називали їх визволителями.

– А як місцеві ставилися до українських військових?

– Я прослужила у Криму 2,5 роки. Весь цей час ми брали участь у всіх заходах, які проводила міська влада. Серед самих зенітників багато місцевих, або одружених на кримчанках. Жили дружно, аж поки не почався Майдан. В Євпаторії більшість людей симпатизувала владі, навіть збирали гроші на теплі шкарпетки для «Беркута». Російська пропаганда лякала жахами про кровожерливих бандерівців.

– І що, всі цьому вірили?

– Розумієте, Крим дуже відрізняється від решти регіонів України. Попервах я намагалась спілкуватись українською, але на мене дивились як на мавпу, що раптом заговорила. У Криму не було майже нічого українського. Ще у 2011-му мені заявляли: «Я вас не понимаю», «Крым – это вам не Украина», «Вы что, по-русски не умеете говорить?». В Євпаторії є 16 шкіл, лише одна українська. Навіть шкільна програма більш орієнтована на вивчення саме російської історії та культури. І вони ще казали, що в Криму «ущемляют русский язык».

– Як довго блокували вашу частину?

– Пригадую один цікавий момент. У ЗМІ пройшла інформація, що до Криму їдуть спостерігачі з ОБСЄ. «Чоловічки» одразу зібрали свої манатки і зникли. Втім, коли спостерігачів не пропустили, вони повернулися.

– І ви їх знову безперешкодно пропустили?

– Ні! Це було 4 березня. Наші встали у кілька шеренг одразу за брамою. Росіяни підігнали кілька КамАЗів і камуфльованих автобусів із російськими номерами, купу солдат, але найбільше було самооборонців, десь 500. Найбільш «нарвані» серед них були колишні беркутівці. Усі в цивільному, проте постійно наголошували про своє міліцейське минуле. У мене навіть склалося враження, що цих «цивільних» спеціально возили по Криму для захоплення військових частин. Пізніше я впізнала кілька облич у трансляціях з інших «гарячих точок» півострову. Та й у Євпаторії я цих «активістів» до цього не бачила. У натовпі було багато п’яних. На відміну від російських військових «мирні мешканці» поводилися дуже агресивно.

– Ви були озброєні?

– Ні, зброю нам наказали здати на склад. А ось росіяни мали і автомати, і кулемети. І вони дуже вдало застосовували методи психологічної війни. В самий розпал штурму їхній полковник сказав нашому командиру, що вони спеціально вб’ють одного свого солдата-строковика, труп покажуть місцевим, потім роздадуть їм зброю, і ті за півгодини нас усіх виріжуть. А зверху далі наказували – не піддаватись на провокації. У такий ситуації командир прий­няв рішення запустити росіян на територію і поновити спільні патрулювання. Звісно, його можна засуджувати, але хтозна, може, цим він зберіг десятки життів.

– Чим усе завершилось?

– До 21 березня ми ходили на службу, щоранку робили шикування, під час яких піднімали прапор України. Весь цей час тривала психологічна обробка наших військових. Росіяни пропонували перейти до них на службу, обіцяли величезні зарплати, комфортне житло і т. д. Тих, хто відмовиться, погрожували виг­нати зі службових квартир. Казали, що на батьківщині на них уже завели кримінальні справи як на зрадників. Офіцера з сусідньої частини козаки побили на вулиці, вибили йому всі зуби…

Потім нас поставили перед остаточним вибором: залишитись вірним Україні, присягнути Росії або звільнитись з армії. Сумно, але переважна більшість прийняла бік Росії.

– Чому?

– Полк укомплектований контрактниками, більшість місцеві. Тут у них квартири, родини і т. п. Прикро, але майже все командування також залишилось. Втім для декого кримська прописка виявилась не вирішальною. Наприклад, наш начштабу, підполковник Олексій Цуканов. Росіянин, вони із дружиною – корінні кримчани, мали тут квартиру. Та честь офіцера для нього не порожній звук – Україну не зрадив.

 

– А де зараз ваш чоловік – льотчик Антон Сухоборов?

– Антон теж кримчанин, але два роки в Івано-Франківську зробили з нього справжнього пат­ріота. Він був серед пілотів, які переганяли на материк літаки й вертольоти з аеродрому у Новофедорівці. Росіяни попереджали: щойно наші запустять двигуни, вони розстріляють техніку із крупнокаліберних кулеметів. Але українці змогли надурити москалів і вивезти в них з-під носа усе, що могло піднятись у повіт­ря. Зараз чоловік у Миколаєві, служить Україні.

– А що зараз відбувається у вашій колишній частині?

– Досить цікаві речі. Сьогодні вірних українській присязі військових навіть на територію не пускають. Мусимо шикуватися перед КПП, чекаємо виводу на материк. Із тими, хто перейшов на російський бік, ситуація ще веселіша. Спочатку росіяни попризначали наших капітанів і майорів на старлейські посади, тобто з пониженням. Потім їм заявили, що направлять на перенавчання у Росію. Якщо вони складуть іспит, то залишаться служити. Якщо ж ні, то хай вибачають. Думаю, росіяни їм не довірятимуть. Той, хто зрадив раз, може зробити це й вдруге.

 

ІВАН БОНДАРЕВ, Репортер


14.04.2014 1211 3
Коментарі (3)

Ігор 2014.04.14, 18:50
Якби українці Криму хоч раз усі вийшли на мітинг, то Путін не поліз би. Але усі! Разом з татарами! Хотіли прокотити шару? Отримали! Це тільки початок. Боягузи завжди страждають.
doc 2014.04.16, 15:31
Згоден з тобою, Iгорку!
Андрій 2014.05.16, 10:44
А де фото Тані?
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

2168
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

860
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

904
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

907 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2753 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1467

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

636

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

335

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

1005

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1128
26.06.2025

Мер зазначив, що це приватний бізнес, а тому місто не видає земельні ділянки чи майно для таких закладів.

2024
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1075
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

798
27.06.2025

Сьогодні, 27 червня, віряни відзначають свято Найсолодшого Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа – Людинолюбця.  

292
24.06.2025

Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика та розповсюджуючи про нього по всій парафії брехливі, злісні чутки.

14977
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7289
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

723
26.06.2025

Роботи Нікіти Тітова стали символами українського спротиву. Його плакати підтримують, надихають і говорять мовою, яка зрозуміла кожному. Та попри публічне визнання, автор часто стикається з піратством власних робіт.  

279
26.06.2025

Рішення саміту НАТО, ухвалене у Гаазі за підтримки президента США Дональда Трампа, підтверджує статус росії як спільної загрози для всього Альянсу.  

188
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

286
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

574
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

1030