Станиславів 110 років тому: «Контрабас» у синагозі. Бійка поліцаїв з вояками

Станиславів (тепер – Івано-Франківськ) наприкінці листопада 110 років тому очима газети Kurjer Stanisławowski.

 

Несподівану знахідку зробили наприкінці листопада 1907 року ревізори в одній із синагог міста Станиславова (тепер – Івано-Франківськ). Отримавши від неназваної особи «приватне повідомлення» (простіше кажучи, донос), перевіряльники несподівано з’явилися в синагозі родини Гальпернів на вулиці Седельмаєрівській (тепер – Новгородська). Тут вони виявили чималі запаси тютюну (курильного), табаки (нюхальної) та сахарину, завезені контрабандою з Росії, пише Збруч.

 

"Керівництво синагоги стверджує, що їм не відомо, в який спосіб там опинилася контрабанда. Служник синагоги, якого мали заарештувати, залишився на свободі завдяки заставі, внесеній керівництвом закладу", – повідомляв подробиці інциденту Kurjer Stanisławowski.

 

Через кілька днів у тому ж храмі під час повторної ревізії знайшли такий самий контрабандний товар – причому у замкнених на ключ шухлядах, де мали зберігатися богослужебні книги та ритуальне начиння окремих членів синагоги. "Оскільки ключі від шухляд перебувають у власників синагоги, важко припустити, щоби служник міг учинити зловживання без їхнього відома", - натякали газетярі, зауваживши, що в довколишніх селах уже кілька років поспіль квітне торгівля контрабандними російськими тютюном і сахарином.

 

До речі, серійне виробництво сахарину, речовини, у 300-500 разів солодшої за цукор, щойно перед тим налагодили у Німеччині. Звідти, дуже часто під виглядом ліків, цей продукт нелегально потрапляв у Росію, причому шлях контрабандистів пролягав через Фінляндію, де був не такий суворий прикордонний контроль.

 

 

Контрабанда сахарину завдавала збитків не лише місцевим продуцентам цукру, але й державним бюджетам, які втрачали надходження від акцизу на проданий цукор – через зменшення споживання останнього. У 1907 році засилля сахарину на ринку стало світовою проблемою, дійшло до того, що президент США Теодор Рузвельт очолив комісію з вивчення впливу цього продукту на організм (адже виробники цукру стверджували, що сахарин шкодить не лише їхній галузі, а й людському організму;  проте комісія цього припущення не підтвердила).

 

Родина Гальпернів, запідозрена у постачанні до Станиславова контрабандних товарів, ще від початку XIX століття відігравало важливу роль у житті єврейської громади міста. Найвідомішими його представниками були Герш Гальперн, суперник відомого (нині в місті є йому пам’ятник) колишнього бургомістра Ігнація Камінського під час виборів до Галицького сейму 1885 року, та його син Карл Гальперн, який таки став послом, але до австрійського парламенту. Гальперни були банкірами та домовласниками, одна з належних їм колись будівель збереглася до нині – на розі нинішніх вулиць Василіянок і Шопена.

 

Окрім кількох будинків, Гальперн-молодший володів також селом Вовчинці (тепер – приміське село біля Івано-Франківська). Він значно примножив батькові статки, до того ж був високоосвіченим чоловіком – мав звання доктора агрономії. Коли під час Першої світової Станиславів зайняли російські війська, Карла Гальперна як заручника відправили до Росії. Повернувшись із російського полону, він у часи ЗУНР головував у Єврейській національній раді міста, зустрічався з прем’єром Левком Бачинським, але в українсько-польському конфлікті дотримувався нейтралітету.

 

Про заможність Карла Гальперна свідчила, зокрема, наявність у нього власного автомобіля (в ті часи авто ще не було тривіальним засобом пересування). До того ж він володів чималою фамільною колекцією старожитностей. У 1928 році Карл Гальперн передав на історичну виставку срібну шабатурку XVII століття – подарунок засновника міста Андрія Потоцького одному з його предків.

 

Колишня єврейська школа

 

Щодо синагоги на вулиці Седельмаєрівській, в якій Гальперни були управителями, то, ймовірно, вона містилася у приміщенні чотирикласної школи, заснованої фондом відомого єврейського мецената барона Гірша. До діяльності цього навчального закладу місцева влада теж виявляла прискіпливу увагу, але не через контрабанду, а через пропаганду сіонізму, яка там буцімто процвітала.

 

Зрештою, 1908 року цю єврейську школу таки закрили, але її приміщення, викуплене Магістратом, продовжували використовувати для чоловічої школи – але тепер уже державної. Зрештою, діти продовжують навчатися тут (на вулиці Новогородській, 15) дотепер, відвідуючи міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

 

Тими днями вулиця Седельмаєрівська стала ареною ще одного кримінального випадку. У ніч проти 16 листопада шестеро військових у шинку Байлі Адлер «почали витворяти такі авантюри, що довелося втрутитися присутнім там поліціянтам Луцькому та Нехцаю».

 

 

«Один із дебоширів, артилерист, витягнув багнета та ударив ним у голову Нехцая, а коли інші жовніри витягли багнети, накинулися на Луцького і поранили його, він врятувався втечею. Нехцай, який поза тим отримав ще кілька ударів, упав на землю і тільки після того, як солдати відійшли, зміг піднятися й дістатися до свого помешкання на вулиці Зарванській (тепер вулиця Заклинських. – Z)», – описував нічну пригоду Kurjer Stanisławowski.

 

 

Як з’ясувалося під час слідства, двоє з тих нападників, що порубали багнетами поліціянтів, були пацієнтами тутешнього військового шпиталю, розташованому в колишньому палаці Потоцьких, а інші четверо мали нести службу в тому ж таки шпиталі. 

 

«Магістрат звернувся до військової влади з клопотанням покарати винуватців дебошу», - інформувала газета.

 

Військовий шпиталь у Станиславові

 

Поки ж тривало розслідування цього інциденту й обиралася міра покарання для затриманих вояків, в’язнів станиславівської тюрми намагалися залучити до суспільно-корисної праці. За прикладом сусіднього Львова у місті вирішили звернутися до прокуратури з проханням дозволити використовувати утриманців тутешнього карного закладу «Діброва» для рубання дров. Причиною такого звернення стали непомірна ціна, яку вимагали дроворуби за свою продукцію після початку «опалювального сезону».

 

«Державний урядник з нікчемною платнею, обтяжений дітьми, який мусить жити відповідно до свого стану на саму лише зарплатню в час такої дорожнечі, яка тепер панує, гідний більшого жалю, ніж дроворуб, який виконує незначну роботу без освіти й особливих потреб», – наголошував Kurjer Stanisławowski, закликаючи наслідувати Львів, де міська рада визнала, що дроворуби зловживали своїм монопольним становищем, і скасувала заборону на конкуренцію з боку в’язниць. «Так потрібно вчинити і в Станиславові, домагатися, щоб управлінню в’язниць дозволили висилати арештантів на рубання дров, а також привезти машини для рубання та різання дров», – переконували газетярі.

 

Карний заклад «Діброва»

 

До речі, ряди станиславівських в’язнів уже наступного року могли поповнити троє залізничних урядників – інспектор Зібауер та колійові наглядачі Рудницький і Вальдекер, запідозрені у масовому розкраданні матеріалів із тутешніх складів. Як повідомляла газета, судовий розгляд їхньої справи Станиславівським судом присяжних призначили на лютий 1908 року.

 

«Слідство в голосній справі зловживань у тутешній Дирекції залізниць добігає кінця, ще поточного тижня арештанти можуть бути звільнені з-під варти під заставу», - повідомляв Kurjer Stanisławowski.

 

Тим часом колія залишалася колією – тут не припинялися нещасні випадки. У понеділок, 18 листопада, близько 9 години вечора під колеса потягу Стрий–Станиславів, який над’їздив до тутешнього двірця, потрапив поштовий возний Григорій Найдич, який перетягував через колію візок із посилками. Потяг відтяв бідоласі обидві ноги. «Нещасного терміново доставили до загального шпиталю, де він, одначе, помер через годину, осиротивши дружину з дитиною», – співчутливо бідкалася газета.

 

На тлі таких сумних новин яскравою подією для станиславівців стали концерти циганських музик під орудою капельмейстера Мусти Денеса, «досконалого скрипаля, який оригінально виконує музичні твори, здебільшого циганські народні». Виступи відбувалися в кав’ярнях «Уніон», Новорольського та Кровіцького, збираючи чимало публіки, бо музики, як запевняла газета, належали до «однієї з найкращих у своєму роді капел».


05.12.2017 Богдан Скаврон 4760 0
Коментарі (0)

09.09.2025

Чому історичні скарби під загрозою?

1247
05.09.2025
Вікторія Косович

Як в Івано-Франківську справляються з викликами в умовах війни, які інфраструктурні проєкти реалізовують та що планують після перемоги, Фіртка поспілкувалася з заступником мера, директором департаменту інфраструктури, житлової та комунальної політики Івано-Франківської міської ради Михайлом Смушаком.

1057
01.09.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки розпитала шкільну практичну психологиню Віталію Саламащак про те, як війна впливає на емоційний стан учнів, які методи допомагають дітям впоратись зі стресом та тривожністю і що батькам і вчителям варто знати, щоб підтримати дітей у цей непростий час.

1093
30.08.2025

Кримінальний шлейф компанії-переможця «Коста-Проект» викликає занепокоєння щодо прозорості будівництва системи лінійної телемеханіки.  

7144
29.08.2025
Олег Головенський

Рівно рік тому чимало експертів та аналітиків як крайній сценарій прогнозували перемир’я у війні та вибори президента, Верховної та місцевих рад на весну або на осінь вже поточного 2025 року.  

1760
27.08.2025

Формальний аудит і кримінальний шлейф компанії-переможця змушують задуматися.

2591

Некромантія — це про культуру. Культура, яка по суті є рекультивацією, стає просто культом смерті. Ніби логічно — чим більше мудрості, тим більше любови до смерті. Або ж сили й наснаги її прийняти. Це культ або ж ритуал.

367

Ще недавно приналежність до певної конфесії визначали також за однією ознакою, вважаючи, що православний священник має бороду, а католицький — з поголеним обличчям.

605

Цього дня, рівно 148 років тому, 22 серпня 1877 року народився мій прапрадід Самійло Головенський. Він був козацького роду, заможним, володів 30-ма гектарами поля та млином. В радянські часи його назвали «куркулем».

1644

Східне християнство — найпоширеніша релігійна традиція в Україні. Православна церква України і Українська греко-католицька церква мають подібний устав і обряди, і вони глибоко вкорінені в українську культуру.  

875
10.09.2025

Час останнього прийому їжі може впливати на здоров’я не менше, ніж її склад.  

1110
06.09.2025

Сіль супроводжує людство тисячоліттями. Колись вона була «білим золотом», за яке воювали й платили цілими статками, а сьогодні часто стає об’єктом звинувачень у шкоді для здоров’я.  

590
02.09.2025

Завдяки сприятливим погодним умовам та щоденній праці аграріїв завершили збирання ранніх зернових культур.  

952
09.09.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

1272
05.09.2025

Вірян запрошують на прощу до Погінського монастиря, що на Прикарпатті.  

843
03.09.2025

Мер Івано-Франківська Руслан Марцінків підтримав позицію Українського католицького університету щодо враховування світоглядних критеріїв при відборі студентів на програму з проживанням у колегіумі.  

1394 1
30.08.2025

У Святому Письмі є притча, що вчить милосердю і взаємодопомозі, яку часто наводять як приклад для сучасного суспільства.  

982
09.09.2025

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

37326 1
04.09.2025

В Пекіні відбувся найбільший в історії Китаю військовий парад, присвячений 80-літтю завершення Другої Світової війни.

1066
01.09.2025

FP-5 «Фламі́нго» — українська крилата ракета великої дальності. Перші фотографії ракети опубліковані 17 серпня 2025 року. Пізніше оприлюднені її технічні дані свідчать, що українська ракета вдвічі перевищує як дальність, так і вагу бойової частини знаменитих американських «Томагавків». При цьому вона приблизно вдвічі дешевша за американські ракети.  

1313
23.08.2025

Лише в серпні поточного року українськими дронами були вражені, деякі по кілька разів, сім великих нафтопереробних підприємств Росії та інша інфраструктура. Загалом враженими виявилися підприємства, які забезпечують 14% ринку пального Росії.  

823
16.08.2025

Так виглядає, що Трамп принижений путіним. Трамп ризикнув, поставивши на кон хоч і не все, але багато. І програв. Перед самітом на Алясці він заявляв, що якщо не досягне за результатами особистої зустрічі припинення вогню в Україні, то буде незадоволеним. Припинення вогню він не отримав. Але після тригодинних переговорів заявив, що оцінка зустрічі — «десять з десяти».  

3122 13