Карколомне падіння, а після того - таке ж зміцнення курсу російського рубля, що відбулося минулого тижня, є непересічною подією для економіки РФ.
Нагадаємо, у понеділок 15 грудня російська валюта втратила 9,3% і курс наприкінці дня склав 64,24 руб./$, на що центральний банк РФ спробував відреагувати кардинальним підвищенням ключової ставки з 10,5% до 17%. Це рішення було прийнято пізно вночі з понеділка на вівторок (кажуть, що о першій годині ночі).
Воно мало свій позитивний вплив наступного дня, у вівторок 16 грудня, лише на самому початку валютних торгів, коли курс зміцнів до 58,86 руб./$. Після того, протягом першої половини дня, валюта втратила за кілька годин 25% і досягла рівня 78,50 руб./$.
Та великі (мільярдні) валютні інтервенції у другій половині дня у вівторок і далі у середу змогли збити те стрімке падіння та відтворити "стабільність" та "контрольованість" напередодні щорічної прес-конференції президента РФ у четвер 18 грудня.
Отже, за тиждень рубль на валютному ринку знизився з 58,28 руб./$ до 59,62 руб./$, тобто, здавалося б, лише на 2,2%.
Згодом інтервенції продовжилися і рубль навіть зміцнів - у вівторок 23 грудня офіційний курс становив 56,49 руб./$
Але спробуємо подивитися на фундаментальні процеси, що відбуваються в економіці РФ. Отже, про що йдеться, про що говорить криза російського рубля?
По-перше, економічна криза в Росії, що триває щонайменше з початку 2013 року, вступає в гостру фазу. Вона лише починає бути більш явною. До цього часу, за нашими спостереженнями, російській владі за допомогою різних вивертів вдавалося створювати ілюзію "тимчасового охолодження" в економіці, яке, мовляв, незабаром мине.
Але насправді ж криза почалася задовго до війни з Україною та санкцій Заходу.
Ще у 2013 році її ознаками були:
1) посилення скорочення імпорту до РФ з таких показових країн, як Німеччина та, як не дивно, Україна - показник того, що у російських компаній та громадян зменшувався обсяг "зайвих" грошей;
2) політика уряду РФ щодо скорочення марнотратства, коли за директивами від Кремля найбільші російські корпорацій, такі як "Газпром", РЖД, "Роснефть", ВТБ, скорочували капітальні інвестиції, обмежували свої витрати на закупівлі службового транспорту та новорічні корпоративи;
3) переоцінена національна валюта, що призводило до хронічно високої інфляції - набагато більшої, ніж в основних торговельних партнерів - єврозони чи Китаю.
Цей перелік є неповним, він наводить лише найбільш кричущі ознаки проблем на той час. 2014 рік був роком незграбної спроби Кремля відвернути увагу власних громадян від внутрішніх економічних змін, які просувались з тією чи іншою швидкістю.
2015 рік, швидше за все, стане роком екстремального пожежогасіння у виконанні Кремля, і це все ще буде гостра фаза економічної кризи.
По-друге, Кремль вже не здатен просто "заговорити проблему". Неабиякі черги громадян на вулицях великих російських міст з метою позбутися рублів в обмін на електроніку та долари США, пусті полиці певних магазинів, зростаюча інфляція говорять самі за себе. Економічна криза стає очевидною і формує неприємні для Кремля очікування серед громадян.
Разом з тим є досить поширеною думка - мовляв, у Кремля достатньо резервів, щоб вистояти проти усіх негараздів, від санкцій Заходу до зростання внутрішнього попиту на тверду валюту.
Але минулий тиждень спростував це твердження.
Напередодні, у п’ятницю 12 грудня, з’являється новина про те, що державна компанія "Роснефть" розмістила внутрішні облігації на рекордну в історії місцевого ринку суму - 625 млрд руб. Покупцями, звісно, стали держбанки.
За цим одразу почали вбачати таку собі схему з подальшим продажем доларів США з валютних резервів країни з метою уникнення компанією "Роснефть" дефолту за її боргами перед іноземними кредиторами в сумі $20 млрд, які підлягають сплаті протягом наступних трьох місяців.
Таким чином, навіть незавершена спроба підтримки такої системоутворюючої компанії призвела до шаленої втечі від рубля вже наступного робочого дня, щойно відкрилися місцеві фінансові ринки.
Вочевидь, питання "Роснефті" відклали. Але таких самих системоутворюючих боржників є щонайменше декілька, і багато хто з них має мільярдні борги перед зовнішніми кредиторами. На наступні 12 місяців таких боргів, за підрахунками російського економіста Сергія Гурієва, є на суму трохи більше $200 млрд А якщо говорити про наступні два роки, то сума складає близько $300 млрд.
Виходить, Кремль не в змозі допомогти своїм корпоративним чемпіонам, адже будь-який натяк на те, що валютні резерви "підуть не туди", настільки збурює попит, що всі стрімко намагаються позбутися рубля і купити долари.
І тому золотовалютні резерви РФ, загальний обсяг яких складає $414 млрд, не видаються надто великими.
* * * * *
Про відчай в очах Кремля, який не демонструють на публіці, говорять декілька показових фактів та тенденцій.
ПЕРШЕ
Рішення щодо кардинального збільшення ставки центрального банку відразу на 6,5 п.п. було прийнято о першій годині ночі з понеділка на вівторок. Підвищення ставки навіть на 1 п.п. завжди було болісним для РФ. Останні кілька років реальний сектор економіки на зустрічах з президентом волав про її зменшення, бо відсоткові ставки були тягарем для бізнесу вже до 2014 року.
ДРУГЕ
Інше підтвердження відчаю – звичний тиск на бізнес вийшов на нові горизонти. Так, у п’ятницю 19 грудня президент РФ провів зустріч із представниками бізнесу (російськими олігархами), де звучали "наполегливі пропозиції" щодо збільшення продажу іноземної валюти підприємствами-експортерами.
ТРЕТЄ
Кремль розуміє, що санкції Заходу не є ключовим фактором кризи в Росії.
Вони є лише невеликим елементом з багатьох факторів, серед яких є кілька набагато фундаментальніших. Про один з таких факторів - як його називають в уряді РФ, "макроекономічні витрати", - вже не один рік говорить міністр економічного розвитку Олексій Улюкаєв.
Ще раніше про цю проблему говорив попередник Ельвіри Набіуліної на посаді голови Центробанку Сергій Ігнатьєв, який є зараз її радником, наголошуючи, що інфляція є головною макроекономічною проблемою економіки Росії. Виходить, що керівництво Росії знало і знає усі головні проблеми економіки і те, якими були і є перспективи, і це доводилось до останньої інстанцій, тобто до президента РФ.
На мій погляд, ще 2013 року російському уряду було відомо і про перспективи зниження цін на нафту, і про перспективи національної економіки з її великими боргами в іноземній валюті.
Але в умовах відсутності політичної конкуренції у суспільстві і підживленого попиту на популізм Кремль обрав шлях вирішення економічних проблем шляхом спецоперацій "Кримнаш" та "Новоросія", які тепер змінює операція "Вороги біля наших воріт".
ЧЕТВЕРТЕ
Гостра фаза економічної кризи в Росії, яка тільки набирає обертів і в повному обсязі проявиться наступного року, на мій погляд, більше залежатиме від дій монетарної влади США - Федеральної резервної системи, - ніж від режиму санкцій Заходу та цін на нафту. Ефект впливу останніх двох факторів вже фактично досяг межі. Політики Заходу (особливо в ЄС) вже починають внутрішню дискусію щодо режиму недоцільності посилення санкцій.
Світові ціни на сиру нафту, від якої залежна економіка Росії, на мій погляд, вже відбивають очікування щодо майбутніх подій в світовій економіці на найближчі два роки і не падатимуть далі.
Одночасно поступове зростання економіки США та нормалізація монетарної політики ФРС має забезпечити продовження тренду зростання долара США щодо основних світових валют, і це, як очікується, і далі тиснутиме на валюти інших країн в бік зниження, включно з російським рублем.
П'ЯТЕ
Економічна криза в Росії перетворює країни СНД на регіон рецесії і навіть депресії.
Нагадаємо, що керівництво Казахстану в лютому цього року здійснило превентивну девальвацію національної грошової одиниці (на 15% за один день). Ця країна, яка багато товарів (крім енергоносіїв) експортує до Росії, не хотіла залишатись у дурнях і пішла на непопулярний крок.
Годі й говорити, що думають вже сьогодні в Астані, Мінську та інших столицях країн, що значно залежать від попиту Росії на власні товари. І в Білорусі, і в Казахстані буде важко відновити промислове виробництво в подальшому без знецінення валют, задля відновлення паритету із рублем.
ШОСТЕ
Суто з макроекономічної точки зору здатність Кремля скеровувати економіку в потрібне русло є досить помірною. Наприклад, економіка РФ дуже чутлива, як і інші невеликі за розміром економіки, до змін монетарних умов, які формуються та скеровуються з огляду на ситуацію в США, єврозоні та Китаї.
* * * * *
Спецоперації щодо анексії Криму та "захисту національних інтересів на південному сході" (проект "Новоросія") спершу дозволили Кремлю не тільки відновити рекордні рівні підтримки у громадян РФ, але й сформувати суспільство, що з розумінням поставилося б до економічних труднощів, неминучих під час макроекономічних трансформацій.
Але складна гра Кремля дала тріщину після трагедії з літаком рейсу MH17. Санкції Заходу стали конкретнішими: фінансові обмеження відрізали російські банки та компанії від зовнішнього фінансування, яке було таким щедрим ще донедавна.
Кремль загрався – тут мало сумнівів. Результат – валютна криза і карколомне падіння рубля до 80/$. І хоча курс "відскочив" до 60/$, все одно це говорить про те, що власна валюта вийшла з-під контролю Кремля. Наразі рубль вже є суттєво недооціненим, однак це твердження вже не важливе, оскільки 2015 року економіка РФ зіткнеться зі зростанням інфляції вище 10%.
Протягом 2014 року Кремль "подарував" своїм громадянам перспективу двозначної інфляції. Валютна та економічна кризи тільки розгортаються. Наступна на черзі – банківська криза.
Тепер спробуємо оцінити вплив та зробити висновки з російської економічної та валютної кризи для України:
1) Популізм э вбивчим підходом. Російська модель управління країною та економікою з початку 2000-х років базувалась на експлуатації популістських трендів. Високі ціни на енергоресурси були базою для відносно гарного життя. Водночас за весь цей час структурно економіка так і залишилась слабкою, залежною та уразливою. На зламі макроекономічних умов у світі, який спостерігається з 2012-13 рр., експлуатується новий популістський тренд під назвою "Велика Росія в облозі Заходу".
У нас такого шляху немає.
То ж для України експлуатація популізму є неприпустимою!!!
2) Серед великих країн СНД Україна найменш уразлива щодо економічної кризи в РФ. Адже економіка України найбільше потерпала від торговельних війн ще з 2013 року. Експорт з України до Росії всіляко обмежувався, в той самий час Білорусь та Казахстан мали більш-менш нормальні відносини з Кремлем.
3) Є підстава стверджувати, що Кремль буде потроху відступати у війні, яку він веде проти України. Хоча його риторика, як і раніше, буде заповнена мілітаризмом та геополітикою, Обама та Меркель не відступлять від режиму санкцій. Вони дають зрозуміти Кремлю: якщо той вдасться до "останнього стрибка пораненого хижака", то наступний рівень санкцій вдарить дуже сильно. Слабка економіка, ризики корпоративних дефолтів змусять Кремль шукати дорогу на вихід.
4) Менш вірогідним є припущення (але воно теж має право на життя), що українська харчова промисловість відновить свої поставки на ринок Росії. На фоні двозначної інфляції Кремль здатен мовчки відкрити внутрішній ринок для імпортної харчової промисловості.
І насамкінець - порада більш загального характеру. Не має сенсу робити ставку на накопичення валютних резервів до вражаючих розмірів. Як показав російський досвід, це надає фальшиву впевненість у завтрашньому дні. Дієвішим є формування збалансованої економіки.
Також не слід радіти тому, що різні сектори економіки залучають зовнішні кредити - вони лише накопичують валютний ризик на своїх балансах.
 |
Автор:
Олександр Вальчишен,
керівник аналітичного підрозділу групи ICU
