
Степан Процюк святкує ювілей.
Його літературна біографія розпочалася 1991 році утворенням літгурту «Нова дегенерація». Автор більше двадцяти видань, зокрема, таких книжок повістей, як «Шибениця для ніжності», «Бийся головою до стіни», есеїстики «Аналіз крові» і «Тіні з’являються на світанку», романів «Інфекція» (за який висувався на здобуття Шевченківської премії), «Троянда ритуального болю» (про Стефаника), «Маски опадають повільно»(про Винниченка), «Чорне яблуко» (про Тесленка).
Лауреат кількох літературних премій. Твори Степана Процюка перекладені кількома іноземними мовами.
Критики і читачі називають Степана Процюка «найконтроверсійнішим» українським письменником-інтелектуалом, автором психологічної прози, «найвідомішим представником екзистенційно-психоаналітичного напрямку» в українській літературі.