Що , як і ніщо є проявами людського Подиву (це започатковано ще за часів Платона, саме в Подивах зініційовані головні меседжі
перцепціонування реальних трансценденталей). Подив в самій своїй потребі виникнення також є атрибутом емпіричного апарату, хоча й може бути і атрибутом свідомості, як і категорією чи поняттям. Можна звісно дефіціювати все по окремим трасам, сутність як завжди чи природа сутності залишаються Закритими.
Варто та необхідно згадування в контексті окресленого дослідження саме Хайдеггера; він надструктурно складний, ще й до того ж принципово прискладнений суб'єктивним вмотивовунням, хоча треба дати йому належне - досліджувати недослідне й навіть не прометафізичне чи передформне- це сміливий подих в нескінченість вічних матриць. Піфагору було простіше, бо він зробив би спроби зведення до чисел, а числа в номерні конструкціі та окремі в цифрові схеми й ,в кінці-кінців, всеодно відтворив зідеалізовані обскуранти для спів-існування для окремих й певних систем. Та те є його Воля. Деміурга Свободноі несвободи. Як і Хайдеггера, який в суто лінгвістичних параболах зайшов так далеко, що повернутись вже було неможливим- кожен є самокомпасом свого екзистенційного дива чи жахіття. Кожен є випадковим чи толерантним наслідком чи передмовою та недомовою свого початкового звершення-скінчення.
Хайдеггер був свого часу абскурантом тоі перспективи та вектору Мовленневого віднайдення логосу з букв та сполук окремих складів. Можу впевнено сказати зараз, що мова є нескінченною субстанцією та атрибутом нескінченного пізнання нескінченноі свідомості. Мало хто буде перечити та й для чого. Симбіотика сотен мов та сотен традицій й нетрадицій й культурних обрядів чи просто культових знаків та символів й прасимволіки - зводить нас до Ніщо. Сутністю Ніщо є Нічого. Ніщівне ніщо. Не просто Порожнеча чи феноменологія порожнечи чи спустошений нульовий вектор, а саме випорожнений коефіціент. Якщо довго споглядати Ніщо, ніщо в свою чергу дивиться на нас й гіпнотизує до метафізичних лабиринтів, в котрих головним звірем є саме Природа Сутності. Ніщо є жахом, смертю, жахливим подивом, екзистенційним глухим кутом, трансмегасубстанційним персоніфікованим бунтом перед жахіттям - домом буття та його фундаментом. Ніщо є більше ніж паранормальний феномен, більше ніж неконстантна константа - взагалі, це є просто якась певна Висока поезія, найвища ступінь темафізично- метафізичного віршування, остаточною метою якого є творення нового-новітнього на уламках строго чи невідомого футурогенного.
Стара метода - все оживає, коли ми концентруєму свій погляд на окремих речах / предметах, об'єктах, образах, явищах, субстанціях/ й тут відбувається оцей Подив, подив контакту; тобто освітлення речей, за природою речей-в-собі, є отримання рефлексійного відбитку чи рентгенограми від самоі Поверхні того предмету в наше Ніщо. Бо ми є нічим, тому що складаємось з матеріі, матерія з тканин, м'яких чи твердих, тканини з атомів- атоми з позитивного заряду чи негативного. Тобто так ми собі вирішили - не факт, що це все правильно, я би особисто вимкнув світло й почав з самого початку, але, атоми-кванти, з позитивними матрицями "+" контактують із негативними "-",відповідно все танцює й радіє , де ж тоді запхати той гештальт Ніщо й з ким йому злягти...
Виходить, що порожнеча, котра виникає саме в межах між позитивними та негативними матрицями є саме тим Ніщо, Піфогор би віднайшов якусь закарлючку схожу на цифру та сам Лакан, назвав бито відзеркалення дзеркала в наддзеркаллі, а Хайдеггер Нічогісіньким Ніщо й звати його Ніяк - для нас важливим є саме для чого було морочитись тим Буттям та Ніщо, щоб заперечивши ніщо, зрозуміти буття, а втрачаючи Контакт з буттям -опинитись в Нічому. Одним словом ніщо це профанізовано смерть. Ну, якщо не вірити в реінкарнаційну матрицю та генетичну параболу недосягнутого досягнутого - не досягнув: будеш псем чи коровою. Чи горобцем.
Якщо не вірити в те, що я і є сам Піфагор й Лейбніц, й Христос, й Сведенборг, й проклятий Врубель, й нещасний Челліні, й Будда-Демокріт-Вернадський-Птолемей-Самсон-Прометей-Олександр - одним словом Ніщо: бо все вигадано, переплетено, перетравлено, зкомпільовано, дико колажовано, спльовано - нічого немає й все є насправді, лишень не так , як треба й мало би бути все просто. Все просто: я дивлюсь в Ніщо й хочу різати, вбивати, гвалтувати, руйнувати, будувати - я деміург-жерець-маргінальний вовк, я дезорієнтир всіх навігацій я слово й логос, я ненависть й добро. Отже, все зрозуміло, що нічого не зрозуміло й квапитись не варто, бо буде день і буде хліб й вода, й сік, отже любимося , дорогенькі моі, так воно сталося й нічого нев дієш.....