Скелі Довбуша – природний заповідник у серці Західної України (12 фото)

Скелі Довбуша складаються з ямненського пісковика. Величні скелі утворилися близько 70 мільйонів років тому, а в той далекий час територія сучасної Івано-Франківської області являла собою дно теплого моря. За мільйони років пісковик спресувався, обвітрився, а його форми згладилися, тому величезні камені стали нагадувати своєрідних фантастичних істот. Ширина скельного масиву становить приблизно двісті метрів, а незвичайне скупчення кам’яних велетнів простягнулося з заходу на схід на цілий кілометр.

Ще в X-XVII століттях до нової ери в цьому загадковому місці знаходилося язичницьке святилище-обсерваторія, що підтверджують дані археологічних досліджень. Після поширення християнства на українських землях монахи побудували між скелями невеликий скит, а пізніше тут з’явилася сторожова фортеця, що проіснувала аж до XVI століття. Свою назву скелі отримали тому, що в XVIIІ столітті в цьому місці розташовувалася база опришків, ватажком яких був Олекса Довбуш. Зараз величні творіння природи немов ховаються на території буково-смерекового лісу, але деревами гірські схили поросли тільки в другій половині ХХ сторіччя.

Природний ландшафт заповідника

Туристи, розглядаючи розташовані в розкішному лісі природні скульптури, зможуть пересуватися по м’якому моху, обережно переступаючи через коріння дерев, що виходять на поверхню, сплетені між собою. Ліс додає чарівність цього незвичайного місця. Завдяки відсутності яскравого освітлення і досить високій вологості тут виростають смереки і буки, лишайники і мохи. А поруч з кам’яними статуями можна побачити ягоди ожини та чорниці, що визирають з-під зеленого покриву капелюшки грибів.

Стовбури величних буків немов зливаються з сіро-жовтими скелями м’якого і округлого рельєфу, а короткий зелено-смарагдовий мох на деяких каменях нагадує складки важкого оксамиту. На території природного заповідника можна відшукати місця, де давні скелі утворюють глибокі ущелини або кам’яні склепіння, схожі на рукотворні арки, створені майстерним архітектором. Такі місця мимоволі асоціюються з житлом безтілесних духів або могутніх чаклунів, тому не випадково древні люди побудували тут язичницьке святилище.

Особливості Скель Довбуша

Скельний масив являє собою розсип розкиданих по буково-ялиновому лісі каменів заввишки від одного до вісімдесяти метрів. Ще в радянські часи всі великі скелі отримали від скелелазів незвичайні назви. Це каміння Броненосець і Австрійка, Парус та Тюльпан, Бівачка і Шуршун, Голець і Колобок. Назви дуже точно характеризують форму скель, до прикладу, Колобок – це величезний камінь округлої форми, що зовні нагадує ком з тіста, а Мала Австрійка схожа на фігуру оголеної жінки , що стоїть на весь зріст. Скельні утворення покриті безліччю дрібних і великих дірочок, округлими складочками і щілинами.

Внутрішня площа заповідника добре окреслена півколом з величних скель основної групи, а в західній його частині ще можна розгледіти сліди колись глибокого рову і середньовічного оборонного валу. Посеред лісу, що оточує територію стародавньої фортеці, ховаються окремі скелі-вежі. У їх число входить сорокаметровий велетень Тюльпан,відокремлений Вітряк і Лялька. На багатьох скелях можна розглянути місця від мотузок і позначення маршрутів для скелелазів, давно облюбували цю місцевість.

Дуже незвично виглядає сіра скеля Книжка заввишки в два людські зрости, яка нагадує за формою відкриту книгу, або притулені один до одного кам’яні скрижалі. Поверхня каменю поцяткована безліччю складочок і вибоїн, які схожі на написи, виконані якоюсь невідомою мовою.

Печерний комплекс і водоспад

На території заповідника Скелі Довбуша розташовується унікальний печерний комплекс, де в минулі часи від переслідувань переховувався Олекса Довбуш разом з опришками. Стародавні легенди розповідають, що в цьому місці знаходиться таємнича печера, вхід в яку закриває величезний камінь. Валун відсунеться сам, відкриваючи прохід подорожнім, якщо вголос вимовити заповітне слово, а в ній заховане золото, що належить Олексі Довбушу. У моноліті північно-західних скель вирубано кілька печер, три з них явно штучного походження, а четверта печера є природним утворенням, що успішно використовувлась людьми для своїх цілей.

Для печерних приміщень характерні дуже чіткі геометричні форми, досить точна прямокутність, правильні пропорції. Але головними особливостями печер є рівні вертикальні стіни і чиста обробка стелі. У деяких місцях виразно помітні довбані порожнини в скелях, рукотворна кладка і штучні сходинки, по яких і зараз можна піднятися в печерний комплекс.

Не зрозуміло, як кілька століть тому люди могли виконати подібну роботу, використовуючи лише примітивні інструменти. Печерний комплекс з драбинами і колодязями не вивчений досі, однак поглиблення в м’якій скельній породі свідчать, що всередині природних гротів знаходилися різноманітні дерев’яні конструкції. Тільки невідомо, будував чи його Олекса Довбуш зі своїми людьми, або сліди перебування людини у внутрішньому просторі печер є залишками середньовічного скельного монастиря.

Після знайомства з печерним комплексом, покидаючи територію природного заповідника, можна оглянути ще одну визначну пам’ятку. Це невеликий водоспад, розташований зліва від в’їзду в заповідник, в безпосередній близькості від пропускного пункту. У літній період тут можна викупатися в найчистішій вируючій воді, що нагадує джакузі або гідромасажні ванни.

Інфраструктура заповідника Скелі Довбуша

Заповідник Скелі Довбуша не є диким місцем, а для скелелазів і туристів створена спеціальна інфраструктура. За каменем Австрійка розташована централізована стоянка з рівними майданчиками для встановлення наметів, а в декількох десятках метрів від неї є два потічка з кришталево чистою водою. На стоянці знаходяться вже готові дрова для розведення багаття, щоб туристам не довелося збирати сухі гілки на території природного заповідника.

На дорозі, що веде до печерного комплексу, перебувають три колиби, де пропонують скуштувати страви карпатської кухні з незвичайними назвами, а також зарядити фотоапарат або мобільний телефон. У літній сезон можна покататися верхи на коні, і таку послугу пропонують туристам, які відвідують печери.

Скелі Довбуша – це унікальний природний об’єкт, який варто побачити своїми очима, а величезні камені фантастичної форми нагадають про старі казки і легенди, поширені серед жителів західної України. Це місце давно популярне серед скелелазів, на території заповідника прокладено безліч маршрутів різної міри складності, а змагання зі скелелазіння проводяться тут регулярно.

Як дістатися?

Шлях до скель Довбуша пролягає через райцентр Болехів, до якого можна дістатися на рейсовому автобусі з міст Стрийабо Трускавець. Від центральної автостанції Болехова щодня о 11:00 годині відправляється ПАЗик, що прямує в село Поляниця, і на ньому туристи зможуть доїхати до повороту, що веде до величних скель. Від повороту до території унікального природного заповідника доведеться пройти пішки 4 кілометри. При бажанні в це місце можна добратися на таксі або особистому автотранспорті, однак слід враховувати, що проїзд від пропускного пункту до території самого заповідника є платним. До заповідника можна добратися з містечка Болехів самостійно на автомобілі, для цього потрібно проїхати в бік селища Тисів, а за селом повернути направо.

Слід врахувати, що зі Львова та Стрия кілька разів в день місцеві туристичні фірми пропонують автобусні екскурсії в заповідник “Скелі Довбуша”.