ШІСТЬ ЗАПИТАНЬ Михайлові Вишиванюку

Михайле Васильовичу, Ви на початку посівної почали таку кампанію, очевидно спрямовану на те, щоб скоротити площі необроблюваних земель, з вилучення занедбаної землі навіть з приватної власності і передачу її новим власникам. Чи є вже якісь результати таких дій?

 

Ця робота продовжується. Процеси рухаються. Є і результат – на 18 тисяч гектарів необробленої землі стало менше. А та що не оброблюється далі – складаються акти, людей попереджують, - не зробили, - штрафують, - ігнорують далі, - подаємо в суд. І через суд вилучаємо землю. Земля – це загальнонародна власність.

І немає ні одної держави в світі, де б дозволялося так нераціонально використовувати землю. В усіх державах світу передбачено механізм вилучення землі в «нерадивих» господарів.

Всюди є закон про дотримання екології, про нерозповсюдження бур’янів – те що маємо зараз в Рожнятівському районі. Тут дійшло до того, що на полях там цілі плантації отруйної рослини - борщівника Сосновського. Опік від цієї рослини як від напалму – хімічної зброї, що заборонена в світі. І десятеро людей з такими опіками потрапило до лікарні. То що, спостерігати за цим? Однозначно, що ні. Тому розмови про демократичність чи недемократичність вилучення землі в таких «господарів» ми завешуємо. Починаємо діяти.

Найближчим часом будуть звільнені з займаних посад керівники районного рівня, які допустили масове розповсюдження на землях своїх районів борщівника Сосновського: відповідальні за сільське господарство заступники голів РДА Рожнятівського, Тисминецького, Рогатинського та Надвірнянського районів, а також начальник управліня сільського господарства Рожнятівської райдержадміністрації, де ситуація найгірша.

Немає їм там що робити. Колись за такі бур'яни судили. Це повна безвідповідальність керівників.

 

Зараз багато точиться розмов про початок другої хвилі світової кризи: невідомо, що буде в США – чи дозволить Конгрес збільшити межу запозичень уряду від ФРС, чи буде в США дефолт, в Європі також безрадісно – Греція, Португалія, Іспанія, Італія також в переддефолтному стані. На цьому фоні які перспективи в України? І що би ви порадили українцям, як готуватися до гірших часів – що заощаджувати: валюту, золото, гречку?

Всі ці розмови про дефолти, про кризу – це «від  лукавого». Все потуги валютних спекулянтів.

Щодо мене –  заощаджую у всьому потрохи. Основна валюта, де треба зберігати заощадження – це наша українська гривня.

Я не маю якихось великих заощаджень, – зовсім потрохи відкладаю «від відрядження до відрядження»...

От наші люди почали на фоні таких чуток спекулянтів «заощаджувати» гречку – а в них ту гречку міль поїла…)) І самі не заощадили, і дефіцит створили – ціни підняли, і гроші втратили.

На чорний день, дай Бог, щоб він не настав ні в кого, якийсь мінімальний резерв повинен бути. Але на все життя запасу зробити неможливо…

 

В Європі колись стали на шлях створення мульткультурного суспільства, планували асимілювати людей інших культур. Але недавно вже Ангела Меркель і Ніколя Саркозі зробили заяви, що ідея мультикультурності зазнала краху. Починають ставати знову актуальними праві націоналістичні партії. Останнім часом в Івано-Франківську, та й в Україні загалом, з’являється все більше людей інших рас і національностей – негрів, арабів, азіатів, які часто залишаються тут жити… Кажуть, що, кажімо, в Брюселі, столиці Бельгії, зараз новонародженим хлопчикам найчастіше дають ім’я Магомет.  Яке ваше ставлення до таких процесів?

Українці також їдуть на заробітки в Італію, Португалію. Ми ж не сприймаємо позитивно, якщо там хтось на українців дивиться зверхньо?

Будь-які заяви, які розділяють і розрізняють людей є неприйнятними.

Ті заяви, що їх зараз дехто в Європі робить – це навіть не націоналістичні, а расистські заяви. Бог створив людину і землю. І сотворив Він землю для всіх. А границі створили вже люди.

Ми повинні дотримуватися тих засадничих положень, що закладені в Хельсинській угоді, в якій говориться, що кожна людина має право жити там, де вона хоче. І ми, якщо називаємо себе демократами, а не скочуємося в расизм і в фашизм, то повинні дотримуватися цих норм.

Ми підходимо до загальносвітових проблем. Зараз в Африці близько 500 тисяч дітей на грані голодної смерті. Допомагати треба, а не шукати хто, яка нація, винна в моїх проблемах. Так світ може дуже далеко зайти. Що стосується Івано-Франківщини, то я не бачу в нас таких проблем.

Є ж моделі де відсутнє питання пділу за національностями. Я був в свій час в Сінгапурі – чотири мільйони населення, чотири державні мови. І всі раси, всі національності живуть і навіть не знають, що за національною і расовою ознакою можуть бути конфлікти.

Інший приклад – Осло. Тут живе 130 національностей. І всі живуть у взаємній повазі і атмосфері взаємної підтримки, привітності. Все залежить від політичної культури людини. А якщо ми починаємо шукати, що ніби то нам хтось щось винен, особливо іншої національності, то це – дикунство.

 

В Україні, на Сході, існує такий міф, про якусь особливість Західної України, її людей. Що тут живуть більш релігійні, моральні і культурні люди. Що ми є більші патріоти України. Що тут, на заході, є якась особлива ментальність. Ваша думка про цей міф? Чи має він основу під собою?

 Цей міф, що ми є «П’ємонтом демократії» створили ми самі. А насправді в багатьох питаннях ми багато в чому відстаєм.

Я от думаю після Дня Незалежності зібрати голів райдержадміністрацій і мерів міст – зробити екскурсію по Сходу України. Хай подивляться на економіку, на те, як потужно розвивається регіон.

Ментальність – це дуже мінлива субстанція. Я, скажімо, 35 років тому, в радянські часи прочитав Моральний кодекс будівника комунізму і думав, що це програма фактично побудована на Божих Заповідях. Але на благих намірах, як ми переконалися, коли отримали більше інформації, вистелена дорога в пекло.

А хто міг подумати ще двадцять років тому, що над Луганськом буде висіти синьо-жовтий прапор. А чи міг хтось передбачити, що в Донецьку під час гри «Щахтаря» весь стадіон буде в синьо-жовтих прапорах?

Є проблема, що ми щось хочемо нав’язати. Треба їздити одні до одних в гості. Діти зі Східної україни – до нас, наші діти – в Донецьк, в Луганськ. Ми повинні бачити, що всі українці нормальні люди. І ніхто не є більшим патріотом, чи має більш правильні погляди. Ми – єдина країна, ми повинні це усвідомити.

 

 

Ми всі 20 років незалежності України постійно говоримо про реформи. Але реформи не йдуть. В чому причина? 

Потрібно, щоб влада була владою. Бо ми всі 20 років у виборах. Боїмося непопулярних кроків, бо весь час в нас вибори, весь час ми заграємо з виборцем.

От в Польщі – прийшов Бальцерович, провів реформи, і – де ми, а де Польща? Польща пішла далеко вперед. Бальцеровича спочатку сварили за непопулярні реформи, а зараз він в поляків національний герой.

При  цьому влада в максимальній мірі повинна передавати свої повноваження громаді. В нас старше покоління привикло, що «мені все має дати влада», «мені положено…» Колись навіть називали заробітну плату «получкою». І люди думали, що її треба не «заробляти», а «получати»)) Незалежно від результатів праці. Місяць пройшов – «получив»))

Тому ми повинні міняти психологію. Ми повинні ставити завдання, приходити до розуміння як виконати це завдання. І, найголовніше, - мати волю до виконання завдання, волю до реформ.

Зараз, скажімо, готується потужна реформа – Адміністративна реформа, в якій максимально багато повноважень буде віддаватися на рівень місцевої громади. І саме громада буде думати, вирішувати питання бюджету, питання доріг, охорони здоров’я, будівництва.

Я вже приводив приклад села Новиця Калуського району. Голова сільської ради почав хвалитися яку вони церкву побудували, як громада провела капітальний ремонт школи, як впорядкували територію і каже: «Михайле Васильвичу, допоможіть нам завершити ремонт Будинку культури, якому в наступному році буде 60 років». Не: «зробіть нам», не «дайте грошей», а – «допоможіть завершити». Подивіться інший приклад – як громада зробили будинок культури в Обертині. Це справжній палац. Ось це є приклади зміни психології. Це – основа успішних реформ.

А я пам'ятаю інший приклад – ще в радянські часи, в селі П’ядики ми прокладали асфальт. Привезли останню машину пізно, коли вже робітники пішли з роботи, і щоби не втратити той асфальт, я став з головою парторганізації, головою сільради і прямо газді під хату розкидаємо асфальт, а він стоїть – руки за спину заклав і каже: «Хлопці ви мені тут коло моєї хати грубше кладіть асфальт!» Замість того, щоб взятии лопату і помогти. От реформи повинні починатися з цього. З розуміння, що ми всі відповідальні за розвиток держави, громади. От в цьому наша проблема – змінити психологію споживача на психологію БУДІВНИЧОГО.

Я за передачу влади максимально на органи місцевого самоврядування.

 

Ви з завтрашнього дня у відпустці. Куди плануєте поїхати? Чи  вас є якісь бажання - куди б ви хотіли поїхати відпочити, - хтось хоче на море, хтось в пізнавальні тури, хтось в гори, скажімо на Тібет...

…Я був на Тібеті. Це дуже цікава країна, там особливі відчуття... Туди тягне ще раз поїхати і я обов'язково там ще раз побуваю, але поскільки відпуск в мене цього разу всього навсього трохи більше тижня, ще й так випадає, що під час відпустки є пару робочих моментів - відпустка ніби то підписана, але ще кілька днів треба буде потратити на роботу. Тому, реально в мене відпустка буде один тиждень.

І на цей тиждень я поїду до внуків на море. А от куди саме поїдуть внуки на море, то вони мені це скажуть сьогодні ввечері. На цей раз вирішують вони. Нажаль не вийде поїхати зі всіма внуками (їх в мене п’ять) -  цього разу буду з двома. Поки що знаю тільки, що їду на море...))


20.07.2011 2313 0
Коментарі (0)

16.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1630
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

932
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1406
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2630 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3727
24.06.2026
Тетяна Ткаченко

Коли у 2014 році загинув її двоюрідний брат Петро Остапчук, Надія Довганюк зрозуміла, що хоче бути поруч із тими, хто переживає біль війни. Попри стереотипи та недовіру, вона стала першою жінкою-капеланкою в Українській греко-католицькій церкві.

3208 3

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

774

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

417

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

342

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

983
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5138
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10518 2
08.07.2026

Багато людей під час застуди п'ють гарячий чай із медом, вважаючи його одним із найкращих домашніх засобів. Мед справді містить біологічно активні речовини, однак фахівці радять не додавати його в окріп.

8986
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7528
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

812
12.07.2026

Із 17 до 19 липня у Калуші відбудуться урочистості з нагоди перебування мощей святого Івана Хрестителя.

1007
08.07.2026

У вівторок, сьомого липня, Хресто-Воздвиженський Манявський чоловічий монастир — Манявський скит — відзначив храмове свято, День пам’яті своїх засновників — преподобних Іова та Феодосія Манявських.

1288
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15769
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

179
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1335
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1740
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1636