Сто літрів березового соку щосезону заготовляє для своєї родини мешканець підміського села Старий Лисець Василь Белей.
Увесь сезон - від перших березневих відлиг і майже до початку травня - сам п'є березовець, як з діда-прадіда в селі називають цей сік. І рекомендує його за цілющі властивості недужим - до пана Василя приїздять з Франківська ті, хто прагне такої особливої весняної терапії. На додачу до соку отримують список давніх рецептів, як зберігати і консервувати березовицю, щоби вона залишалася максимально корисною. Про особливості сокотерапії дізнавався і кореспондент «ГК».
Березовий сад
«Сік беруть до розпускання бруньок», - повчає чоловік, озброєний молотком та десятком пластикових каністр. Василь Белей вирушає в ліс за здобиччю. У невеличкий березовий гайок на узліссі перед Посіччю, на кордоні колишнього танкового полігону і легендарного Чорного лісу. Берези поять чоловіка щовесни вже більше двадцяти років. Він уже настільки зжився з деревами, що дбає про молоді саджанці і, за його словами, вирощує сам собі березовий сад.
Точно визначити період виділення березового соку важко, тому що він залежить від погодних умов, розповідає пан Василь. Тому кожен сезон - унікальний. Наприклад, цього року під час першої відлиги на початку березня сік вже почав текти, а коли раптом несподівано вдарив мороз, то він завмер. Зазвичай сокорух слабшає на кілька днів і під час приморозків. Щоб визначити початок руху соку, достатньо вийти в ліс і зробити тонким шилом укол в гілку на березі завтовшки як рука: якщо сік пішов, то в точці проколу тут же виступить крапля соку - от тоді вже можна братися до збирання. «Збирати сік припиняють, коли розпускається листя, щоби не нашкодити дереву - інакше воно загине», - ще раз підкреслює заготівельник.
Найкращим часом для збирання березового соку, відкриває професійні секрети пан Василь, є проміжок між 10 і 15 годинами, коли він тече найсильніше. Сік добувають з дерев, діаметр яких не менше 20-25 см. У молодому деревці роблять лише один отвір, щоби не знесилити його. Якщо ж береза завтовшки 40 см і більше, то можна з різних сторін дерева і на різній висоті зробити три-чотири отвори. «Я беру з дерева три літри соку на добу, не більше, - продовжує Василь Белей. - Доросле дерево з добре розвинутою кроною може дати за добу й близько семи літрів, але я не зловживаю - з таких зціджую п'ять». Пан Василь наголошує, що взагалі-то у молодих дерев до п'яти років сік брати не рекомендується - «треба, щоби берези в силу ввійшли». Власне таке любовне й бережливе ставлення до беріз, які поять і годують, бо ж і заробіток у сезон дають, Василеві Белею прищепив його дідо - той так само спеціалізувався на добуванні березовиці і ще до війни носив сік панюнцям до міста. Ті знали його не тільки пити, але й вмивати ним свої делікатні личка - свіжий березовий сік начебто омолоджував шкіру. «Подивитеся на мою жінку, яка теж таке робить, - от молоденька...» - підморгує чоловік років шістдесяти з хвостиком.
Майже пігулка
Після того, як збір березового соку закінчено, треба подбати про саме дерево і туго забити отвори-«рани» дерев'яними коликами - зробити своєрідні «корки» та обмазати воском або садовим варом. Це потрібно для того, щоби в стовбур не потрапили бактерії, які можуть призвести до хвороб і загибелі дерева. За делікатність у поводженні береза віддячує десятками років заготівлі цілющої березовиці.
Про те, що сік березовий помічний від багатьох недуг, пан Василь уже знає не гірше від дільничного терапевта чи сімейного лікаря. Чоловік читає спеціалізовану літературу і вивчає саме цей напрям народної медицини. Спочатку практикує на собі та в родині, тоді може давати рекомендації. Знає, що в березовому соці містяться більше десяти органічних кислот, ефірні олії та вітаміни. Також 1-4% глюкози і багато мінеральних речовин - калій, натрій, кальцій, магній, марганець, залізо, кремній, мідь, фосфор. Майже вітамінна пігулка.
Медичні дослідження показали, що прийом хоч би однієї склянки березового соку на день протягом двох-трьох тижнів допоможе організму впоратися з весняною слабкістю, авітамінозом, неуважністю, втомою і депресією. Протипоказаний березовий сік тим, у кого алергія на пилок берези. З точки зору фітотерапії березовий сік - один з найкращих природних засобів для поліпшення обміну речовин. Жінки, увага: спалює жир! Незважаючи на те, що березовий сік на смак мало відрізняється від води, він чудово бродить і позитивно впливає на роботу шлунку. Його рекомендують також при хворобах крові, суглобів, шкіри, а також при ангіні, бронхіті, пневмонії та інших захворюваннях органів дихання.
Є дані, що вживання березового соку сприяє розщепленню каменів у сечовому міхурі і нирках, очищенню крові, видаляє з організму токсини та інші шкідливі речовини при заразних хворобах. Корисно пити сік при виразці шлунку, захворюваннях печінки, дванадцятипалої кишки, жовчного міхура, зниженій кислотності шлунку, радикуліті, ревматизмі, артриті, туберкульозі, цинзі. Березовий сік підвищує опірність організму до простудних, інфекційних і алергічних захворювань. Вважається, що соком берези корисно протирати шкіру при екземі, вуграх, для зволоження і очищення сухої шкіри.
А ще - мити волосся для посилення його росту (ту ж властивість має настій березового листя).
Однак багато соку не можна пити тим, у кого є камінці в нирках, а саме оксалати, оскільки напій має сечогінну дію, він може проштовхнути оксалат у сечовивідні шляхи. Хворий відчує різкий сильний біль, кількість сечі зменшиться, і в ній з'явиться кров. Тому терапію березовим соком всім тим, у кого є хронічні захворювання, варто практикувати під наглядом лікаря. «Повноцінні лікувальні властивості має тільки свіжий сік берези, добутий у період ранньої весни», - зауважує Василь Белей. І додає, що в холодному місці він може зберігатися в природному стані не більше двох діб, інакше скисає і набуває шкідливих властивостей.
Дідівські заготівлі
Рецепти, як зберігати березовий сік, щоби він мінімально втрачав корисні речовини, пан Василь зберіг від діда та апробував сам. Найбільше любить квас із березовця. Щоби приготувати квас, треба нагріти березовий сік до ледь теплого, додати на трилітрову банку 15-20 г дріжджів, пригоршню митих родзинок і трохи лимонних шкірок. Після цього банку щільно закрити і залишити в темному прохолодному місці на 1-2 тижні.
Інший варіант отримати квас: до 10 л березового соку додають сік чотирьох лимонів, 50 г дріжджів, 30 г меду, родзинки. Розливають у пляшки і тримають один-два тижні також у темному прохолодному місці. Квас може бути готовий вже через 5 днів, але від того, що він простоїть довше, напій не зіпсується, його можна зберігати все літо.
Ідеально, коли березовий сік бродить у дерев'яних посудинах, в діжках, з додаванням меду - колись це був традиційний слабоалкогольний напій на застіллях. «До березового соку можна додати сік журавлини і так законсервувати - пастеризацією, щоби не втратити вітаміни, - резюмує спец із заготівель. - Можна настояти березовець на травах (чебрецю, ромашці, кмині, квітках липи, плодах шипшини) - витримати в банці, прикритій марлею, приблизно два тижні. Можна додати до соку настій м'яти, меліси, соснової хвої, сік вишні, яблук, смородини». Здоров'я такий березовець додає, твердить Василь Белей, аж ну! Особливо чоловікам - на загальну силу.
Наталія КУШНІРЕНКО
До теми
Березовий сік: рецепти
Сік консервований. Залити сік в емальований посуд або каструлю з нержавіючої сталі і нагріти до 80-90°С, розлити в слоїки, накрити простерилізованими кришками. Можна за смаком додати трохи цукру. Потім на дно каструлі кладуть тканину, виставляють слоїки і ще кип'ятять п'ять хвилин на малому вогні. Можна температуру соку збільшити до 90°С і витримати десять хвилин, після чого розлити по банках і одразу закатати. Безперечно, в цьому разі сік збідніє на вітаміни, але все одно корисних речовин буде чимало.
Березовець із хвоєю. Беруть свіжі річні пагони соснової хвої. Добре промивають, ошпарюють окропом, щоб змити восковий наліт, і ще раз промивають спочатку гарячою, а потім холодною водою. В посудину на 50 л кладуть 2,5-3 кг такої хвої. Свіжий березовий сік проціджують, підігрівають до 80°С і заливають ним хвою доверху. Настоюють сік із хвоєю 6-7 годин. Потім його зливають, проціджують, додають 5% цукру і 0,1-0,2% лимонної кислоти. Розливають сік у слоїки і після закупорювання стерилізованими кришками пастеризують при 90-95°С 25 хвилин.
Сік на м'яті. На 50 л соку беруть 70-100 г сухої м'яти, заливають її соком і настоюють 5-6 годин. Консервують так само, як березовий сік з хвоєю. Дуже смачний і корисний березовий сік з медом, відваром шипшини, глоду, меліси.
Березовець житній. Сік наливають у бутель і ставлять у темне місце. Через 2-3 дні він трохи підкисне. Додають до нього підсмажені ячмінні зерна або житні сухарі (на 5 л соку - 30 г сухарів). Настоюють добу і проціджують.
Березовий сидр. 12 л березового соку змішати з 2,5 л вина, додати 3,2 кг цукру і 4 дрібно нарізаних лимони. Каструлю щільно закрити і поставити в холодне місце на 2 місяці. Процідити, розлити в пляшки, закупорити і витримати 2 тижні.
Крюшон. Змішують по 0,5 л березового соку та сухого білого вина, 0,5 склянки цукру і ставлять у холодильник на 2-3 години. Подаючи до столу, додають мінеральної води.
Коктейль. 3 склянки соку, 6 столових ложок будь-якого ягідного сиропу і 150 г фруктового морозива збивають у міксері. Подаючи до столу, зверху кладуть ще морозиво.
