Сервус, любі читачі.
Вам точно неодноразово з телевізора чи Фейсбука казали, що аби ми файно жили, то треба, щоб в Україну “прийшли” іноземні інвестиції. Правда? Так воно і є. Якщо буде більше грошей в економіці, більше зможемо виробляти товарів і послуг і відповідно зароблятимемо на них. Те саме стосується й села.
З інвестиціями все настільки просто, що моментами сиджу і дивуюсь: чому розумні іноземці не беруть валізи грошей і не їдуть до нас відкривати підприємства, будувати заводи, вирощувати продукцію. Може вони не такі вже і розумні? У нас же такі файні села, пейзажі, працьовиті люди, родюча земля...
Ну і як з тим розібратись?
Спробую глянути, яка ситуація в Івано-Франківській області. Заходжу на сайт ОДА, знаходжу кілька документів щодо інвестицій, таблички, технічні дані. Якщо інвестор україномовний, то може для себе побачити кілька ділянок і об’єктів. Пробуємо зайти зі сторони англомовного інвестора, пишемо в Google “Invest in Ivano-Frankivsk region”, заходимо на однойменний сайт і бачимо … (тададам) АЖ ОДНУ ПРОПОЗИЦІЮ на інвестиційній карті області. У Болехові пропонують купити свиноферму.
.png)
Воно б не було так смішно, якби не моя цікавість перейти за посиланням на цей об'єкт і глянути на нього: фото офісу компанії SEGA в описі і неробочий сайт компанії.
Ну, залучаємо як вміємо. А може нам не потрібні іноземні інвестори? Так, зі своїх черга вишикувана, не можемо їхні апетити задовольнити… (Це сарказм, якби що).
Хоча там таки, порившись, знайшов такі от проєкти для Баффета і Маска:
Я, звичайно, вірю в те, що на Франківщині колись таки буде зреалізовано “Новий супер-пупер проєкт”, але хочеться далі глянути на сторінки адміністрацій кількох районів області. Може там ситуація відмінна від тенденційної?
Ситуація різна: звісно англійською мовою ніде і “не пахне”, тому, робимо висновок, що орієнтуємось на українських інвесторів. Перше, що бачу - відсутність таблиць та даних на сайті, а тільки завантажені документи, котрі потрібно завантажувати та окремо відкривати, що є дуже незручним.
В Рогатинському районі маємо аж 9 пропозицій та 7 ділянок на 88 населених пунктів району. В сусідньому, Галицькому - 6 проєктів і 11 земельних ділянок вже на 69 населених пунктів (на фоні інших — зразковий район). В цих регіонах найбільше пропозицій.
В Тисменицькому - жодної. А тепер, коли ви це прочитали, згадайте, що у кожному селі, є як мінімум закинутий колгосп та магазин (кілька, десь вони може перебувають в оренді), а в деяких селах є поклади корисних копалин і про це теж жодної інформації.
Виникає логічне запитання: а хто знає про ті об’єкти?
Окремо виділю Городенківський та Надвірнянський райони: там адміністрації спромоглись зробити хоча б людські сайти з більш-менш зрозумілою навігацією.
Тепер, коли я говоритиму про залучення інвестицій в регіон, то, мабуть, додаватиму слово “імітація”. Бо, як людині, котра не володіє станом справ у регіоні, мені б, у жодному випадку, навіть не спало на думку цікавитись таким регіоном, де не зацікавлені в інвестиціях.
Але що ж робити, щоб то змінити?
Починати з найменшого: зробити якісні “юзерфрендлі” сайти обов'язково з англійською версією з можливістю розширення до польської, китайської, іспанської.
Далі можна шукати контакти з підприємствами, котрі ми б хотіли бачити у себе через LinkedIn, контактувати з топ-менеджментом чи власниками, домовлятись з ними про зустрічі, запрошувати до нас, показувати переваги інвестування в наш регіон, їхати за кордон, шукати там потенційних інвесторів, а не просто грати футбольні товариські матчі.
Використовувати всі ті контакти в діаспорі та серед відомих вихідців з краю, щоб “вийти” на потенційних інвесторів. Врешті, запустити круту кампанію по залученню інвесторів, розігнати її через мережу Інтернет, запропонувати інвесторам креативний та індивідуальний підхід.
Це тільки початок, бо я не пишу про такі зрозумілі речі як оподаткування, дерегуляція, діджиталізація, створення індустріальних парків, ІТ-парків та бізнес-центрів. Проте, напишу одну річ, без якої не обійтись в жодному випадку: ЗАБУТИ ПРО ПОПУЛІЗМ! Бути відвертим та реалістично оцінювати наші можливості.
Розумію, що в селах буде важко втілювати такі кардинальні зміни й багатьом доведеться вчитись цьому процесу, або запрошувати відповідних спеціалістів, але без цього у нас немає шансів на еволюційний стрибок вперед.
Та вже зараз для сіл є одна працююча модель залучення інвестицій - заробітчани, котрі можуть відкривати свій бізнес: хтось вирощувати ягоди, хтось городину, а хтось може продавати. Якщо в селі дієвий сільський голова чи то староста, він може допомогти створити кооператив селянам для реалізації продукції чи спільного вирощування. Саме таким чином за часів Польщі на Галичині розвивались кооперативні рухи, а наш “Маслосоюз” був одним з найбільших експортних організацій Польщі.
Головне в цій історії з інвестиціями - не сидіти склавши руки, а шукати нові можливості. На моє особисте переконання, в селі їх зараз дуже багато.
Далі буде...
