Побачивши в цьому промисел Божий, чоловік видав старшу дочку заміж. Святитель Миколай побачив, що його милосердя принесло бажані плоди, впродовж наступних ночей залишає золото в хатині цього чоловіка, який згодом видав всіх дочок заміж.
Саме цей епізод з життя Св. Миколая став в основі давньої традиції таємного дарування подарунків. Власне дарування подарунків на свято Св. Миколая вперше з’являється в Голландії у XIV ст. і згодом розповсюдилось по інших країнах.
Але ми постараємось зрозуміти чому, маючи традицію дарування подарунків в ніч на Св. Миколая, ми також приймаємо до себе в гості Діда Мороза та Санта Клауса.
Всі ми звикли, що на Новий Рік до кожної домівки приходить Дід Мороз і дарує подарунки дітям. Він приходить не один, а обов’язково в супроводі своєї помічниці – внучки Снігуроньки. Цю ідилію новорічного свята не один рік вбивала в голову дітям і їх батькам радянська ідеологічна система. І, чесно кажучи, вони добилися грандіозних успіхів.
А мета була звичайна - замінити святкування Різдва, якимось іншим, - нерелігійним святом, якнайкраще для цього підходить Новий Рік.
В дореволюційній Росії Діда Мороза ніхто не знав. На Різдво дарувальником виступав Різдвяний Дід, який все-таки мав відношення до свого прообразу – Св. Миколая.
Різдвяний Дід потрапив у Російську імперію з Західної Європи. Після приходу до влади більшовиків все змінилось.
Розпочалося все з того, що була введена календарна реформа і тепер святкування Різдва припадало не на 25 грудня, а на 7 січня.
Далі більше, у 1925 році розгорнулася масова антирелігійна пропаганда, тут, мабуть, слова зайві, оскільки всі розуміють, що святкування Різдва та інших релігійних свят було заборонено.
Така сама доля спіткала і різдвяну ялинку, яку так любили прикрашати вищі верстви населення в Російській імперії.
Але зрозуміло, що традиції народу указом не заборониш.
І 28 грудня 1935 року в газеті „Правда” з’являється стаття «Організуємо до Нового року дітям гарну ялинку!» написаною, партійним діячем - Павлом Постишевим.
Ялинку офіційно реабілітовано, але тепер вона гостя не різдвяних свят, а Нового Року.
Очевидно, якщо неможливо заборонити святкування Різдва, то потрібно його чимось замінити. Отож, святкування Нового Року 1 січня набрало всесоюзного характеру.
Тут звичайно і календарна реформа зіграла на руку, святкуємо Різдво за старим стилем, а Новий Рік за новим так і до цього часу у Різдвяний піст припадає новорічне святкування з танцями, пиятикою та іншими розвагами.
Відомо, що вперше Дід Мороз зі Снігуронькою з’явився у 1937 році на новорічне свято в "Домє Совєтов" у Москві і сучасні новорічні «утрєнікі» для дітлахів беруть початок саме з цього періоду.
Але хто ж вони такі цей Дід Мороз та Снігуронька? Сучасний Дід Мороз доволі молодий йому навіть не виповнилося і ста літ, народився і як особистість сформувався у кабінетах Кремля. Їхні образи запозичені із казок „Морозко” та „Снігуронька”, а також творів російських письменників: п'єси А. Н. Островського «Снігуронька», поеми Н. А. Некрасова «Мороз, Червоний ніс», вірша В. Я. Брюсова «Цареві Північного полюса».
Але слід зазначити, що в казках він не такий вже і хороший дядечко - дарувальник подарунків. У фолькльорних традиціях слов’янських народів збереглися згадки про Мороза. На святвечір господар виходив з ложкою куті на вулицю і говорив:
„Морозе, морозе, ходи до нас куті їсти, а коли не йдеш, то не йди і на жито, пшеницю і всяку пашницю”.
В українській демонології він зображається як крижана потвора, що заподіємо шкоду не тільки господарству, але і людям. Снігуронька за російськими легендами вважалась дочкою Мороза та Снігової Цариці, а її образ внучки та посередниці між дітьми та Дідом Морозом сформувався у 30-их роках.
Ще один персонаж – дарувальник подарунків прилітає до діточок на санях із Лапландії. Оточений помічниками – ельфами, Санта Клаус тихенько підкладає подарунки у дитячі шкарпетки, які діточки звечора вішають біля каміна. Загалом з таким образом Санта Клауса знайомі усі діточки та їх батьки. Яким же чином цей заморський друг опинився тут?
Сучасний образ Санта Клауса, як веселого дідугана в оточені ельфів ми зустрічаємо у творі Климента Кларка Мура «The Night Before Christmas» 1823 р.
Традицію вшанування Св. Миколая принесли на американський континент голландські емігранти. Відомо, що назва Santa Clause походить від голландського Sinter Nikolass під впливом англомовного населення вона перетворилась на "Санта Клаус".
У 30-их роках 20-ого сторіччя на замовлення компанії «Кока-Кола» американський художник Х. Сандблом малює серію малюнків для реклами компанії і з того часу формується більш сталий зовнішній образ Санти, який ми звикли бачити й зараз.
Отож, наше суспільство познайомилось з Санта Клаусом в основному через фільми та телерекламу. Остання максимально намагається використати образ Санти у своїх цілях, тим самим надає йому комерційного забарвлення.
Меркантильні інтереси людей зазіхають на найсвятіше, тим паче якщо це має відношення до дітей.
З однієї сторони ідеологія, а з другої - комерція, нещадно б'ються за володіння людськими душами.
Але скільки б не „зафарбовували” образ різдвяних дарувальників подарунків, за ними всіма стоїть прообраз Св. Миколая, приклад смирення, благочестя та безкорисливості, який несе дітям добро, радість та відчуття чуда.
