Внутрішній біль в душах і серцях переслідує українців сотні років, особливо для нас зараз, коли загарбані території корінного народу, йде відкрита війна, що її боязко старається не бачити щасливий для себе світ, із перетвореними у декларації гарантіями безпеки України, так звані "реформи" у користь збереження влади, цинічна поведінка парламенту (досить згадати тільки про відпустки, заробітну плату, компенсацію за проживання в "комуналках"), не дивлячись на страждання народу, згадуєш СУМНИЙ СВЯТИЙ ВЕЧІР. Невже Ми, українці, знову приходимо до межі, коли думаєш про жорстоке "Пророцтво - 17" Василя Симоненка (1962 рік): " На цвинтарі розстріляних ілюзій уже "не буде" (не має) місця для могил".
У Дені Пам"яті багатомільйонних жертв Голодомору (історичну хроніку показали тільки окремі ЗМІ), як і зараз, суспільні спротиви практично замовчуються або показуються фрагментарно, на відміну від повної демонстрації подій Майдану при "попєпєдніках". Це знак чого? Між іншим, нібито не важливо, спочатку року навіть дротове народне радіо змінило формат. Від 05-30 до 07-00 год. ранку уже ні про що. Ні інформації про погоду, новини, їх немає в Україні, крім ДТП, не озвучується. Дивно, кому треба не надавати споконвічні дані про схід і захід сонця, тривалість дня, тощо.
Не треба змішувати реакційну заяву власника каналу "NewsONE", який ніхто не закривав, із святими істинами, нібито наступом на свободу слова, називаючи Майдан державним переворотом. В контексті "русского міра" черговий раз стає зрозуміло хто є хто із позицією до незалежності України.
Майдан, як революція гідності мільйонів українців (і не тільки українців із надією свободи для своїх народів) проти злочинної влади був вершиною народного спротиву і називати це переворотом - зневажати народ, якому не присутній менталітет орди де, незважаючи на суспільний стан, виконуються команди по завоюванню світу, із жорстокими невинними жертвами.
Інше питання. На жаль у кожен Майдан у світі і на Україні свідомо сплановано, на безконтрольній хвилі ейфорії, проникають корисливі циніки до влади. Проходить час їхнього збагачення, поки їм дасть оцінку суспільство, яке вони кидають у безодню. І у нас так сталося.
З історії. Ліквідація армії ЗУНР, знищення Холодного Яру і бандами більшовицького Муравйова Крут та Києва, розстріляне відродження, колективізація, вивезення у різні часи до Сибірів із основної території України, Галичини та Закерзоння (як наслідок і операція Вісла), загибель мільйонів, внаслідок розв"язаної двома тиранами не нашої "вітчизняної", а другої світової війни, де українці понесли найбільші втрати та політичних репресій впродовж сотень років кількома імперіями, особливо однією східною з різними назвами, щоб позбавити нас генетичної основи - джерела вічного прагнення до свободи.
Тисячолітня трагічна історія України показує системну зовнішню і внутрішню здачу позицій державності та національних інтересів збоку її лідерів, може треба сказати (за винятком окремих) "псевдо". Чим ми согрішили перед Богом і людьми, що до тепер розплачуються нащадки. Участю у походах на інші народи, а може зміною природної язичеської віри, ментальні наслідки якої не втрачені і нині у святах, традиціях. Ще не вмерла Рунвіра (Рідна національна Віра українців).
У часи Івана Мазепи, який хотів відновити українську державність, навіть за допомогою шведського короля Карла Великого, його зрадили свої козацькі манкурти - Кочубей та Іскра і Україна знову опинилась у російському ярмі. Потім були Катерина і знищення Запорізької Січі та козацтва, як основи державності України (козаки навіть визволили від іспанців, які тепер прихистили українців, французам Дюнкерт). Слід згадати у цьому процесі і світлі історичні постаті, як П.Орлик, автор першої Конституції у світі та П.Калнишевський, який 25 років знаходився у ямі на Соловках (від чого і осліп) та дожив до 112 років. Навіть москалі написали на його надгробній плиті: "Здесь покоится последний Гетьман, некогда грозной Сечи Запорожских Козаков - Петр Калнь1шевский".
Один з періодів меншовартості, при можливості відновити державність у складних умовах, був при всій повазі, як до історика і письменника у 20-і роки Грушевський із соратником Винниченком, які вважали, що Україна може функціонувати тільки у складі "соціялістичної" російської федерації. Пізніше Ленін, руками Муравйова , поставив і на цьому крапку, що так і не навчило М. Грушевського, який у 30-і роки повернувся із-за кордону у Радянський Союз, де був знищений "старшим братом".
Змушені признавати, що найгіршим наслідком історії України, причиною названих (правда не всіх) трагічних багатовікових процесів до тепер, є підписання Переяславської угоди, пізніше названою Радою (її так ніхто і не бачив) Богданом Хмельницьким із-за його недалекоглядності, політичних і практичних помилок. Однією із них була поразка від регулярної польської армії під Берестечком на Волині.
Там у болотах загинуло, без керівництва, десятки тисяч стихійних українських повстанців. Сам Б.Хмельницький, залишивши військо, погнався аж до Проскурова повертати союзників - Кримських татар, що порушили угоду на користь поляків, як союзники. Там, до закінчення битви, вони тримали його під домашнім арештом. Зважаючи на такі події окремі історики і місцеві жителі вважали не доречним перейменування Проскурова на Хмельницький.
Козацький старшина Іван Богун, щоб хоч якось врятувати людей, поставив на єдиній дорозі в болотах для стримання наступу польської армії 300 козаків, які всі загинули. Т.Шевченко пішки ходив під Берестечко до трагічного місця і написав: " Нас тут триста, як скло полягло, а земля не приймає".
Слід сказати, що на так звану Раду не прибули більшість козацьких старшин (у них мабуть було боже проведіння майбутнього завоювання рідної землі), не кажучи про І.Богуна, коли його спитали чому не прибув до Переяслава, сказав із сарказмом: "мій кінь ногу зламав". І знову слова Т.Шевченка, який написав глибоко пророче про наслідки названої події: "Стоїть в селі Суботові церковь Богданова - Домовина України".
Щоб позбавитись ілюзій ковтнемо мовчки знамениті реформи освіти, охорони здоров"я, пенсій, судів, силових структур, пропаганду боротьби з корупцією, де уже видно "позитивні" для суспільства результати і проаналізуємо тільки окремі інші. Наприклад, аж тепер стало зрозуміло для чого проводилась децентралізація і вибори у централізовані об"єднані громади із перекидкою певних коштів державного бюджету на місця, відповідне збільшення їх доходів і мовчання про ріст видатків. Все дуже просто. Зважаючи на статистику сформованих результатів виборів до названих громад, уже є адмінресурс для проведення успішних майбутніх центральних і збереження теперішньої владної ситуації. Україна для них територія для заробляння грошей і свого благополуччя. Їм наплювати у душі багатьох патріотів Майдану, які тиняються зараз без роботи в результаті люстрації великих реформаторів. Їх місце зайняли безхребетні блюдолизи з кошиками грошей за плечима.
Щодо деінтеграції окупованих територій Донбасу, з чим затягуючи час перебування на своїх місцях, носиться влада і її політики. Після, без жодного спротиву здачі Криму, тепер віддати під протекторат Росії Донбас, відновлювати знищену нею інфраструктуру за рахунок України, заморожуючи соціальні програми при і так катастрофічному рівні життя українців, це не вихід із ситуації, що влаштовує світ - лиш би не було гострішої війни. У зв"язку з цим виникає просте жорстоке питання - задля чого вмирали і вмирають кращі представники української нації. А може просто затягується час, щоб спихнути на інших, наступних, відчуваючи втрату позицій, дивлячись на свій рейтинг і майнути у теплі офшорні краї, не кажучи про смітник історії.
На закінчення, для розрядки. Теперішня Станіславська міська влада здійснює (що признає більшість) максимальні заходи щодо благоустрою європейського міста. При цьому, європейське місто поступово перетворюється у напівзаселений (в майбутньому із техногенними проблемами) Шанхай - сучасне гетто. Можна розуміти жадібних до чужих грошей будівельних магнатів, які втратили національну цивілізовану внутрішню генетику до сприйняття етики, краси, затишку, відчуття гармонії в середовищі громадян, які не мали б жити у гетто. Дивлячись на архітектурну композицію новобудов цього не скажеш.
Невже гроші перемогли усе. Тоді не треба дивуватись катастрофічному стану України. У продовження теми. Один мій товариш із МВС казав: аналізуючи документацію, що стосується будівництва тих чи інших об"єктів, особливо житла, на кожну державну особу чий підпис на різних документах, можна складати протоколи про корупцію за порушення законодавства без суду і слідства. Не важливо, чи взяв, чи не взяв відкати, якщо ні, то виконав команду, прохання того, хто взяв.
У цьому контексті виникають інші питання. Якщо хтось заробляє гроші, чому мають терпіти незручності громадяни. Один із простих прикладів. На розі вулиць М.Витвицького-Пасічна розпочато великомасштабне житлове будівництво. Паркан, що відділяє об"єкт від вулиці, де знаходиться зупинка і тротуар по якому ходять діти до школи-садка шириною менше метра. У дітей немає інших варіантів ходити до школи-садка, усі інші фіртки закриті. Крім того, з двору вул. М.Витвицького через вузький прохід і болото не можливо вийти до зупинки. Ми що, чекаємо чергових надзвичайних ситуацій (травм), а потім створення амбітних комісій, аналізів, коли "поїзд пішов"?
Цікаво, чи у власників будівельного бізнесу літають перед вікнами і над дахами стріли будівельних кранів, горять зайчики не заблокованої електрозварки, що її із задоволенням спостерігають діти. При цьому, слід зазначити, що на протилежній стороні вул. Пасічна будівельники навпаки розширити більше як у два рази і підсипали тротуар, поставили високий, гарно помальований паркан. Не у всіх перемагає жадність.
На такі теми хотілось би почути коментар від влади. Пане Руслан, не багато коштує відповідним службам міста тримати руку на пульсі дотримання елементарних будівельних норм, без ніяких затрат.
Українці! Мине журба, прийде Весна, Ми відродимося, як птаха Фенікс. За Себе і Нас будуть заспокоєні і раді Патріоти, які пішли за Україну у інші Світи і забудемо про розстріляні ілюзії.
