В Urban Space 100 пройшла зустріч з київською журналісткою Тетяною Терен та письменниками Тарасом Прохаськом і Юрієм Іздриком, які є героями її книги "RЕСвізити. Антології письменницьких голосів".
Двотомник "RЕСвізитів" – це відверті інтерв’ю із сучасними українськими письменниками. Книга нещодавно вийшла у Видавництві Старого Лева. Модерує зустріч франківська поетеса Галина Петросаняк. Всі троє письменників є давніми знайомими, учасниками літературної частини творчого процесу "Станіславський феномен" початку 1990-х в нашому місті. Відтак розмова така сама відверта, як і бесіди в "RЕСвізитах", пише Курс.
"Цілком особлива книжка. Особлива тим, що це голоси письменників, яких ми вже знаємо і любимо, але вони звучать по-іншому, – представила книгу Галина Петросаняк. – Живі голоси, де автор не мусить прикриватися героєм, щось вдавати, бавитися. Автори постають безборонними, відкритими і відповідно дивують нас. Тому вважаю цю книгу дуже цінною і потрібною нам".
"RЕСвізити" є цінними, на думку авторки Тетяни Терен, ще й тому, що фіксують письменників для читачів.
"Прийшла до ідеї книжки від того, що коли щоразу не ставало когось з наших письменників, я відчувала це як поразку. Коли не стало Юрія Покальчука, я це відчула і зрозуміла, що буду робити цей проект – розмови з письменниками. Спочатку шукала можливості робити його на телебаченні, але виявилося, що це складно. Тому зупинилися на форматі книжки", – розповіла Тетяна Терен.
Можливо, тому 20 розмов, які увійшли в двотомник і були записані впродовж двох років, проговорені з "дідами" – письменниками, яким за 70- і "батьками" – з тими, кому за 40.
Галина Петросаняк нагадала, що подібний проект – "Інший формат" – робив у Франківську сам Тарас Прохасько.
"Розмови з людьми – це є звичайна людська потреба, – каже Тарас. – Першою серйозною українською книжкою в цьому жанрі були розмови з 5 українськими дисидентами, з яких наймолодшим був Микола Рябчук. Тепер є різні книжки – різні способи розмов. Думаю, що саме тепер настав час таких книжок, бо людям хочеться чути різні голоси".
Категорично не погодився з колегами Юрій Іздрик.
"Хочу скласти опозицію, бо як учасник культурного процесу вважаю, що такі книжки, може, цінні і важливі. Але як читач не люблю не художніх текстів письменників, тим більше улюблених. Бо образ ліричного героя так чи так виникає в процесі читання і проектується на автора. І тоді ти розчаровуєшся, бо бачиш, що герой і письменник не співпадають. Як, наприклад, Гемінгвей і Кортасар. Це, звісно, моя проблема, але як читач я до таких книжок ставлюся негативно", – епатує Іздрик.
"Буду захищатися як журналіст, – підтримує гру Тетяна. – Мені, і не тільки мені, цікаво, які люди письменники, як вони думають. Письменники мають час і мають талант думати. Важливо не тільки мати радість з ними говорити, але й мати шанс ці важливі думки почути. В цій книзі дуже багато дуже важливих думок. Думаю, що ці думки можуть навіть щось змінювати в житті тих, хто буде читати".
П’ятеро героїв книги – Дмитро Павличко, Іван Малкович, Іздрик, Юрій Андрухович і Тарас Прохасько – з Прикарпаття.
Проект має продовження. Видавництво Старого Лева має намір і налі видавати "Антологію письменницьких голосів" – щоразу по 10 в кожній наступній книжці.
