Івано-Франківськ – місто невелике. Тому очікувані вибори ректора у такому закладі, як Івано-Франківський Національний медичний університет стали подією, яка привернула увагу міської громади. Власне, в обласному центрі є три державні університети зі статусом «національних», ситуація в яких впливає, зокрема, й на життя Прикарпатського краю. Саме в цих навчальних закладах формується той рівень подій і пріоритетів, котрі прийнято називати «академічними».
Тому будь-яка суттєва зміна внутрішньої ситуації в цих ВНЗ здатна змінити духовний та освітній «клімат» в регіоні. Це знають і в кабінетах Білого дому, це відомо і штабам політичних партій. Тому навколо питання «Хто буде наступником Є.М.Нейка?» в регіональних ЗМІ зчинилася ціла інформаційна буря.
Попередній, нині покійний ректор, очолював ІФНМУ довгі роки. За його каденції університет став визнаним центром підготовки медичних кадрів, одним з елітних осередків наукового життя Західної України.
До стилю Нейка всі звикли, його людський, науковий і адміністративний авторитет перебували за межами сумнівів. Відповідно, і у професорсько-викладацького складу, і у студентів медичного університету виникло занепокоєння тим, що новий ректор не зможе забезпечити закріплення досягнень свого попередника. А тут ще у ситуацію втрутилися зовнішні сили. Політикам теж виявилося небайдужим, хто очолюватиме ІФНМУ. Адже ціна адмінресурсу зростає з кожним місяцем, що наближає нас до виборів. Особливо, якщо вибори відбуватимуться в мажоритарному форматі.
За інформацією, отриманою «Фірткою-Магус» від голови комісії з підготовки виборів ректора - Сергія Геращенка, на сьогодні є три кандидати на посаду ректора ІФНМУ, які мають практично рівні шанси на обрання:
1) Любомир Глушко – проректор, нині виконуючий обов’язки ректора університету;
2) Василь Попович – професор, завідувач кафедрою ЛОР;
3) Микола Рожко – професор, завідувач кафедрою стоматології.
Власне, саме останній кандидат став тим «каменем спотикання», завдяки якому вибори ректора стали чи не головною темою обговорення на місцевих інтернет-сайтів.
Ще за життя Є. Нейка, пан Микола був єдиним академічним «достойником» в ІФНМУ, який всупереч негласній домовленості щодо поваги до особи покійного ректора, виставляв свою кандидатуру на ректорські вибори як альтернативну до Євгена Нейка. Тоді реальних шансів на обрання в нього не було. Але й відмовлятись від реалізацій своїх амбіцій пан Микола не став, хоча свою кандидатуру він тоді змушений був «під тиском обставин» зняти. Подейкують, що в якості «відкупного» М. Рожка призначили на новостворену посаду проректора з міжнародних зв’язків, проте активності та результативності на цій посаді він не проявив, буз з неї звільнений, а сама посада проректора-міжнародника скасована.
Зрозуміло, що в колективі це "самовисунення проти Нейка" запам’ятали. Особливо серед тих науковців, яких називають «командою Нейка». Вже тоді на деяких злих язиках з’явилося слово «наполеончик». Але чого тільки не з’явиляється на тих злих «всезнаючих язиках». Наприклад те, що тепер за спиною Миколи Рожка стоїть така політична фігура, як народний депутат від Партії регіонів Василь Чуднов.
Оскільки публічна підтримка регіоналами дає швидше мінуси аніж плюси (особливо серед 24 представників Студентського Парламенту, які також братимуть участь в обранні майбутнього ректора), сам Микола Рожко вже встиг заявити про свою «непричетність» до Регіонів. Проте, одночасно він всіляко намагається демонструвати, що, мовляв, «адмінресурс» - на його боці.
Нещодавно серед місцевих ЗМІ було розповсюджено чутку про те, що якщо колектив Медуніверситету не обере «правильного» кандидата, то заклад можуть позбавити статусу «національного університету». Одразу ж голова ОДА Михайло Вишиванок спростував таку інформацію, заявивши, що: «Поширена на окремих Інтернет-сайтах інформація про те, що, Івано-Франківський національний медичний університет позбавлять статусу «національного», якщо ректором не стане людина із Партії регіонів є «величезною дурницею». Як і те, що щоб мати виграшний шанс стати ректором цього вишу не обов`язково бути фахівцем галузі, господарником чи ефективним управлінцем».
І на цьому можна було б поставити крапку. Але… в передвиборчій програмі Миколи Рожка в розділі «Господарська та фінансова діяльність» є пункт «Збереження статусу національного університету». Це знову натяк? Чи Микола Рожко знає щось таке, чого не знає Михайло Вишиванюк?
Треба сказати, що професор Рожко є людиною відомою. Він є досвідченим адміністратором, автором п’яти підручників для медичних навчальних закладів та 400 наукових праць. В його активі – більше 20 учнів-науковців, які під керівництвом професора захистили дисертації. Його підтримують на факультеті стоматології, що й зрозуміло: «свій» ректор завжди ближчий і зручніший у спілкуванні, аніж виходець з іншого факультету.
Але на інших факультетах відношення до Рожка не таке однозначне. Дехто каже, що професор є прихильником тих старих добрих радянських методів адміністрування, які тепер прийнято називати «євразійською адміністративною традицією». Так само, до речі, як і його конкурент Любомир Глушко. Останній, до речі, в медуніверситетській «ректоріаді» вирізняється ще й тим, що веде себе в «передвиборчому процесі» найбільш пасивно. Що може означати або надмірну самовпевненість, або ж «змученість» (Любомир Глушко є найбільш «віковим» кандидатом) і підсвідоме небажання перемагати…
У зв’язку із цим в Медуніверситеті згадують інші вибори в іншому ВНЗ. У 2005 році коллектив Прикарпатського університету отримав унікальний шанс обрати ректором людину європейської світоглядної орієнтації, впустити в академічні коридори найбільшого університету області свіже повітря. Але обрано було тоді Богдана Остафійчука. Наслідки відомі. Авторитет останнього в Прикарпатському університеті стрімко наближається до нуля… А колектив Пикапатського національного університету згадує 2005-й як рік нереалізованих можливостей.
Третій кандидат – Василь Попович – також відомий за межами ІФНМУ. Він єдиний в Медуніверситеті та й, здається на Прикарпатті, автор наукового відкриття. Його публікації з’являються в європейських наукових журналах, його методики лікування вивчають за кордоном, зокрема в Росії, Іспанії, Франції та Німеччині. Автор чотирьох монографій, він відомий тим, що вдало поєднує лекторську і дослідницьку діяльність з успішним науковим менеджментом.
Серед тих 249 виборщиків, які від імені майже як тисячі викладачів і працівників Медуніверситету обиратимуть ректора, Поповича підтримують ті, хто сподівається на більшу відкритість академічного світу та європейські принципи побудови ВНЗ.
За Поповичем не стоять політичні сили, він спирається на академічну громадськість та студентське самоврядування. Власне, саме студентське самоврядування та інновації у клінічній роботі стали основою передвиборної програми Поповича. Він пропонує зробити акцент на позабюджетних джерелах фінансування медичної науки. У всьому світі медицина забезпечує себе за рахунок участі у дослідницьких та інноваційних проектах. Саме це, на думку Поповича, має стати фундаментом матеріального і ресурсного забезпечення регіональної медичної галузі.
Студентам у програмі Поповича пропонується студентський обмін шляхом участі в міжнародних програмах обміну студентами, розширення списку стажерів у закордонних університетах. Власне це й є те «свіже європейське повітря», якого так бракує в українських вищих навчальних закладах.
Але попри явну «інноваційність» цього кандидата, чиї наукові досягнення відзначені європейським орденом «Золотого Орла» (2009 р.), аналітики вважають, що йому прийдеться важко у протистоянні з адміністративною системою. 4 березня міністр охорони здоров’я України, виступаючи на колегії Івано-Франківської ОДА, заявив, що у питанні вибору ректора ІФНМУ він повністю довіряє місцевій владі. Це означало не тільки те, що Київ не присилатиме в Івано-Франківськ «варяга», але й те, що право ініціативи переходить до місцевих сил.
Згідно усталеної академічної практики, якщо кандидат не набере 30% голосів виборщиків, він не може стати ректором. Якщо ж кілька кандидатів набирають більше 30% (але менше половини), вибір залишається за міністерством. Якщо ж ми повіримо міністрові щодо його «довіри до місцевої влади», то це може означати, що «порада» від ІФ ОДА може стати вирішальним фактором для визначення переможця. Чи буде тут Вишиванюк солідарним з Чудновим і стане на бік Миколи Рожка? Навіть в тій ситуації, коли М. Рожко не набере найбільшої кількості голосів?
На це питання експерти дають різні відповіді. Більшість з них не виключають того, що «консерватизм академічного середовища» може вступити в спілку з «політичними мотиваціями».
Зрештою, як і в Прикарпатському університеті в 2005 році, у професорів, викладачів і студентів ІФНМУ є шанс почати відлік нової доби. В них насправді є з кого вибирати. І це тішить.
Загалом ситуація з обранням нового ректора є цікавою і малопрогнозованою. Всі кандидати мають приблизно рівні стартові можливості: Глушка підтримує частина старої гвардії і «терапевти», Поповича – «хірурги» і Студентський Парламент, Рожка – «стоматологи» і Партія регіонів:).
Вибори ректора можуть відбутися в середині квітня… Вони будуть знаковими. Ці вибори стануть не просто виборами серед персоналій, - це буде обрання між євразійським та європейським стилем адміністрування (наразі на рівні маленького провінційного навчального закладу).
Аналітична група «Фіртка-Магус»