Більше двох місяців тому, сьомого липня 2016 року, на базі Коломийської залізничної лікарні відкрили комунальний заклад «Івано-Франківський обласний госпіталь ветеранів війни».
Головним лікарем медичного закладу став Володимир Федоришин, який до цього очолював залізничну лікарню. Він розповів про те, як лікують ветеранів війни, у яких умовах, скільком бійцям АТО вже вдалося допомогти, і яким бачить госпіталь головний лікар у кінцевому результаті.
Наразі в обласному госпіталі пацієнтам надають допомогу хірурги, терапевти, також працює неврологічне, діагностичне, фізіотерапевтичне відділення.
«Ідея створення госпіталю у Коломиї виникла у 2015 році», - розповідає головний лікар медичного закладу Володимир Федоришин.
До створення госпіталю в Коломиї у залізничній лікарні медики надали допомогу семи десяткам ветеранам війни. Починаючи з сьомого липня цього року, відколи госпіталь відчини свої двері, близько вісімдесят бійців АТО змогли безплатно пролікуватися у цьому закладі.
«Наразі є 30 госпітальних центрів в Україні. Також працюють госпітальні округи. В країні налічується 45 тисяч ветеранів війни, у тому числі близько семи тисяч воїнів АТО, тож реабілітаційні центри з якісним медичним обслуговуванням для захисників Вітчизни потрібно створювати і усіма можливими засобами удосконалювати матеріальну базу», - додає В. Федоришин.
У госпіталі є 75 ліжок. Загалом, 135 працівників задіяні у роботі госпіталю.
За словами головного лікаря госпіталю для ветеранів війни, план розвитку медичного закладу включає ще приєднання до себе невелику зону у Карпатському регіоні на 30-50 ліжок для проходження пізньої реабілітації бійців АТО.
«Ветерани війни менше потребують кардіологічної реабілітації, натомість більше - психологічної та неврологічної. Остання, - каже В. Федоришин, - потребує великих капіталовкладень і нового підходу».
Найчастіше бійці АТО потребують стоматологічних послуг. У госпіталю ортопед, хірург та терапевт працюють по півставки, тож забезпечити велику кількість роботи у закладі не можуть. Також працюють два психологи по півставки, вони проводять загальні тренінги, залучають спеціалістів з інших міст.
Значну частину коштів та обладнання для госпіталю надають волонтери з Європи та Америки. Особливо, небайдужі українські заробітчани в Італії. Вони часто передають меблі, тумби, ліжка, інвалідні візки, ліки.
«Правда, є проблеми з перевезенням багажу через кордон. Адже, якщо гуманітарну допомогу надають безоплатно, то перевезення вартує чималих коштів», - каже головний лікар госпіталю.
Сьогодні у мед.закладі тривають ремонтні роботи. Розпочато реконструкцію приміщення, вже вдалося оновити кожен поверх, а через кілька тижнів у госпіталі запрацює приймальній покій у європейському стилі із новими центральним входом зі сторони головної вулиці.
«У кінцевому результаті я хотів би бачити госпіталь із однією сотнею ліжок, - ділиться планами Володимир Федоришин. - У палаті повинно бути не більше трьох ліжок з усіма необхідними зручностями, а також з наявністю душової кабіни телевізора, інтернету. У закладі має бути три відділення: неврологія, терапія, хірургія і хороша реабілітаційна база. Фізіотерапію розширити до відділення реабілітації, тобто відкрити зал, відділення водолікування, збільшити нашу капличку. Спілкування з священиками, капеланами – це також є психологічна реабілітація. Необхідно всі відділення з’єднати переходами, щоб пацієнт, не виходячи з приміщення, міг отримати належну медичну допомогу у кабінетах, розташованих неподалік один від одного. Варто створити комфортні ліфтові шахти. А з часом, вірю, зможемо відкрити філіал у 30-ти чи 40-какілометровій зоні, де зможемо проводити реабілітацію для вкрай важкохворих, щоб повертати їх у повноцінне життя».
Олена Козаченко
