Проста життєва історія
Хочу розповісти про одну сумну історію, яку можна назвати життєвою і таких історій подібних за своєю суттю є мабуть дуже багато.
Кілька місяців тому загинув мій товариш. Загинув по дурному. Його збив п’яний водій на тротуарі, коли він повертався додому із роботи. Але не його смерть заставила мене написати ці рядки, а його життя. Він був абсолютно щасливою людиною і здавалося не помічав будь-яких негараздів які крутилися навколо нього. Щиро сміявся і пишався тим що має. А мав він, на наш час немало, кохану дружину, два роки тому вони святкували срібне весілля, троє діток, два сина і доньку. Мав улюблену роботу. Він займався тією справою якою хотів займатися. Мав власний дім і невеликий, але чудовий сад біля свого будинку. І життя могло тривати ще довго в мирі і злагоді, але сталося по-іншому, бо насправді життя було інше.
Він неймовірно кохав свою дружину і до останнього подиху вірив що вона йому дісталася незайманою. Я навіть не знаю, як вона його і всіх інших переконала, що перша дитина родилася семимісячною. Він віддавав всю душу своєму, як він вважав, синові. Потім у них родилася донька, а пізніше ще один син. Мені дуже хочеться вірити, що ці двоє дітей були рідними дітьми мого товариша, але хто знає правду? Вже правду нині не знатиме ніхто.
Він часто любив говорити своїй дружині, що він її кохає неймовірним коханням, але ніколи він не запитував її чи вона кохає його. А вона мовчала, лиш кивала головою. Мабуть вона ці слова говорила комусь іншому, а вона мала їх кому казати.
Спочатку в неї був роман із стоматологом, він і був батьком їх першої дитини. Вона марила ним і з цієї причини у неї постійно боліли зуби. Вона сама собі виймала із зубів пломби, щоб мати причину йти до лікаря. А мій товариш переживав, що ж у неї з зубами, а справа була далеко не в зубах. Потім це стоматологу набридло і він категорично розірвав стосунки. В нього була своя сім’я, яку він не збирався втрачати. Після цього вона важко захворіла. Настільки нестерпною для неї була втрата свого кохання. Мій товариш доставав ліки, чергував біля її ліжка і молився щоб Бог повернув її йому. І незабаром їй покращало. Вона вийшла з лікарні, а мій товариш сяяв від щастя.
Через певний час вона завела, якось спонтанно, роман із адвокатом. Той оформляв позовну заяву на отримання спадщини, після смерті її батьків. І дружина мого товариша знову розквітла. Її не впізнавали. Вона шаленіла від щастя. Мій товариш почав частіше ходити до церкви і дякувати Богові що він йому повернув кохану дружину. Він навіть не здогадувався, що дякувати за своє щастя варто було далеко не Богові.
Розлуку з адвокатом вона перенесла не так важко як із стоматологом. Видно було сум в її очах, але все складалося по іншому.
…Коли її старший син вступав до університету, вона познайомилася з викладачем. І знову дружина мого товариша розквітла несамовито. Вона йшла по вулиці і чоловіки озиралися за нею. А вона жила і насолоджувалася своїм життям.
Ось таким було щастя двох людей однієї сім’ї. Він був обманутий, але щасливий. Вона все життя обманювала, щоб бути щасливою.
І ось вона зупинилася, задумалася над своїм життям, над своїми вчинками. Коханці відійшли в минуле і вона розсудливо вирішила, що варто заспокоїтися і в мирі доживати віка з чоловіком, якого, можливо, протягом всього життя, десь тихенько в душі ненавиділа, але в той же час була вдячна, що він дозволяв їй жити таким життям яким вона хотіла. Він її так кохає і дітей обожнює. Треба так і жити. Але доля вирішила по-іншому. Вона отримала волю тоді коли та їй була зовсім непотрібна. Діти, майже всі дорослі, живуть своїм життям. Коханців немає. Стоматолог спився, адвоката вбили, викладач виїхав закордон. В свій час вони були їй потрібні, а чи була настільки потрібна вона для них. Вона цього не знала.
На похороні вона ридала і побивалася за ним так, наче помер її єдиний і коханиймужчина, її єдиний сенс життя. Втрачала кілька раз свідомість, кидалася на могилу. Всі розуміли її горе і на кінець вона його зрозуміла сама, що дійсно помер її єдиний мужчина, якого вже не вернеш і якого вже не буде поряд.
Після похорону вона говорила, що він приходить до неї кожної ночі у вісні. Нічого їй не говорить, просто приходить, сідає і мовчить.
На дев’ятий день її знайшов старший син, повішеною у ванній.
Ось така сумна, життєва історія.
Озирнися, подивися на своє життя, чи ти також так не живеш, як жили мої…
