Політичні аналітики вже махнули рукою на Галичину: мовляв, усе зрозуміло, Партія регіонів потроху, шляхом позиційних маневрів, здобуває тут владу, витісняючи електоральних лідерів – націоналістів. У деяких районах Львівщини, де більшість на виборах здобули так звані національно-демократичні сили, таємним голосуванням головами районних рад «раптом» обрали висуванців від ПР.
Але 25 листопада «регіональний» адміністративний бульдозер несподівано наскочив на неочікувану перешкоду. Вже практично домовлене і узгоджене напередодні обрання головою Івано-Франківської обласної ради «регіонала» та міністра Зіновія Митника не відбулось.
Джерело АГ «Фіртки-Магус» в облраді стверджує, що якби Митника висували на вибори до обласної ради не від одіозної для місцевого націоналіста ПР, а, скажімо, від партії «Відродження», ситуація могла бути прихильнішою до вже майже екс-міністра. Напевне була б прихильнішою. Але, як видно, голова ІФ ОДА Михайло Вишиванюк цього разу переоцінив свої лобістські спроможності. Перспектива мати на чолі обласного парламенту «відвертого регіонала» об’єднала навіть таких антагоністів, як «Свободу», «Фронт змін» і «Батьківщину». Радикал-націоналісти, «фронтмени» і примкнулі до них популісти-тимошенківці утворили ситуативну більшість і 68-ома голосами проти 46-ти «прокатали» міністра-медика та обрали головою облради лідера «свободівців» Олександра Сича.
Судячи з розгубленого обличчя Митника, «картинку» з яким крупним планом й не без «легкого садизму» транслювало ОТБ «Галичина», та очевидного хвилювання Михайла Вишиванка під час майже годинної процедури таємного голосування, такого у високих кабінетах не очікували.
Механізм кулуарно-штабної підготовки «прориву Сича» став більш-менш зрозумілим, коли оголосили список його заступників. Першим заступником став БЮТівець Василь Гладій, просто заступником «нашоукраїнець» Остап Дзеса, а головою бюджетного комітету на постійній основі – головний обласний «фронтмен» Володимир Шкварилюк.
Фракції партій, які оголосили себе опозиційними до ПР, зреалізували свої «природні» прагнення брати участь у формуванні обласного бюджету та у направленні відповідних фінансових потоків.
Якби на чолі облради став Митник, такої можливості в них не було б. Всі потоки обласних фінансів розписувались би в кабінеті зліва на третьому поверсі (кабінет голви ОДА – ред.). А тепер вони можуть… гратись в «крихоборів». Тому що, на відміну від Митника, означений «квартет Сича» навряд чи зможе залучити до обласного бюджету значні вливання та інвестиції. Навпаки, старші товариші по владі будуть вчити «квартет Сича», як жити по «понятіям». Але наразі, це означає жити в умовах спартанської економії. Михайло Вишиванюк, ще перед голосуванням, агітуючи за Митника, сказав, що, мовляв, однією рукою крутити дулю (бути в опозиції), а другу протягувати в Кабміні за грошима – процес сумнівний. Але, після обрання «опозиційного керівництва» облради, - цілком реальний.
Деякі обставини подій 25 листопада наводять на певні висновки. По перше, на заступника від «НУ» епізидично нібито планували Петра Зіновійовича Шкутяка, але врешті-решт вирішили, що Дзеса має піти на пенсію з серйозної посади. В перекладі з кулуарної мови політиків це означає, що курс акцій «клану Шкутяка» на момент закриття торогової сесії на облрадівській біржі опинилися в стані глибокого підіння. Й, думається, не в останню чергу, завдяки прикарпатським однопартійцям Леді Ю. Вони розіграли складну комбінацію «золотої акції» і перетворились на політичну силу №2 у новій облрадівській більшості. Відповідно, батько й син Шкутяки, як послідовні й непримиренні борці з «юлефанами» (не стверджуємо, але масові передвиборчі президентські парканні написи «жидЮля», багато хто приписує піар-генію Зіновія Васильовича), повинні були залишитись за межами договірного мейнстріму.
З іншого боку, підтримавши блок «Свобода»-«Батьківщина», нашоукраїнці, за чутками, відійшли від попередньої домовленості з ПР, згідно якої заступником голови облради і керівником гуманітарного блоку в обласній раді мала стати Ольга Бабій. Що, безперечно, не завадить їй в майбутньому очолити той таки «гуманітарний блок» у дещо нижчому статусі.
Позиція Української партії, яка висунула і, судячи з попередніх оцінок експертів, одностайно голосувала за Митника, підтвердила припущення тих аналітиків, які прогнозували, що Ігор Насалик виявиться доволі прагматичною людиною і не буде гратись в опозиціонера. Зрештою, йому це практично неможливо, враховуючи специфіку Калуша та калібр калуських підприємств. Українська партія може перетворитись на той «засадний полк», яким невдовзі Вишиванюк зможе відіграти ситуацію на «нульовий сценарій» і звести контрнаступ опозиціонерів нанівець (дехто вже пропонує «Українській партії» змінити назву на «Українську партію регіонів» або «Українську регіональну партію»). Але це буде (якщо дійсно буде) вже після свят. (Ймовірніше, після Паски).