Проповідь на Першу Неділю Великого Посту, Неділю Православ'я

 

/data/blog/70920/c1eadba0896d1d5a56d257b4ef64bac2.jpg

 

Дорогі брати і сестри!

Скажіть мені, в кого з нас не було в житті таких хвилин, подібних до пережитих Нафанаїлом? Хіба не було такого важкого і суперечливого входження у віру, як у цього правдивого галилеянинена (Ін. 1:43-51)? Він хоче повірити Ісусові, але сумнівається. Його людська логіка суперечить тому, що звичайний син тесляра з Назарету, яким вважали тоді Ісуса в Галилеї, може бути обіцяним Месією. І тільки тоді, коли тінь вічности торкнулася Нафанаїла і він відчув, що та, може, єдина в житті світла мить відчуття Неба біля себе знайома Ісусові, і що саме Він, Ісус, був біля Нафанаїла в ту унікальну мить, тоді він повірив. Повірив і пішов за Христом до кінця.

Але хіба на цьому закінчилися драматичні сумніви і намагання протиставити свою людську логіку логіці Неба? Хіба не так було і з Юдою, який, бувши біля Ісуса, спостерігаючи всі Його чуда, був підточуваний хробаком сумніву? Юда не вірив у те, що цей злидар може бути Царем Небесним, що Він прийшов, аби спасти світ. Ні, Він - такий звичайний, простий, не має ані багатства, ні влади. І, розчарований, Юда, зрештою, йде на зраду…

Ми сьогодні згадуємо теж таку важку мить тривалої зради. Зради, яка виникла внаслідок переоцінки своїх державних можливостей візантійськими імператорами. Десятиліттями тривали жорстокі переслідування шанувальників ікон, тисячами гинули святині у вогні, викидалися із церков. Знімалися і переслідувалися патріярхи і єпископи тільки тому, що імператори вирішили: «Шанування ікон - неправильне, воно не відповідає традиціям Старого Завіту. Навіть іслам, який не визнає зображення людських подоб, перемагає християнство! Отже, ми спробуємо стати сильними завдяки тому, що заборонимо шанування ікон». Ця драма тривала десятиліттями. І навіть, коли Сьомий Вселенський собор 787 року ухвалив визнати шанування ікон невід’ємною частиною християнської побожности, знов відновлюються, вже в наступному столітті, переслідування. І тільки в день, подібний до сьогоднішнього, в першу неділю Великого посту 843 року, ікони урочисто вносяться до храму.

А хіба не було ще перед тим, за часів пророка Даниїла, що язичницький вавилонський правитель вирішив, що він вже є рівний Богові (Дан. 5)? І, не задовольняючись звичайним посудом із царського дому, цар наказав принести захоплені в полон - разом із старозавітнім вибраним народом - священні сосуди з Єрусалимського храму і з них, разом із численними своїми сановниками, дружинами й наложницями, богозневажно споживав їжу і питво. Але в цей час з’являється невидима рука, яка пише на стіні палацу: «Мене, мене, текел упарсін» (Дан. 5:25) – Зважено, поділено, пораховано. І на другий вже день падає цей цар, руйнується його імперія і завойовується суперниками – молодою динамічною Мідо-Перською імперією!

Сьогодні, в день Торжества православ’я, ми згадуємо найбільшого з наших письменників – Тараса Шевченка. Людину, яка зуміла, подолавши всі комплекси, прищеплюванні йому за кріпацьких часів, стати знаком нашої боротьби за свободу і своїм словом ось уже понад півтораста років від часу виходу першого Кобзаря надихати наш народ до здобуття власної незалежної держави, до визволення від панування іноземців. Але народився він саме тоді, коли російська цариця вирішила остаточно знищіти нашу країну, завоювала Правобережжя, приєднала його до Росії, знищила там традиційну Українську Церкву, яка лишалася на Правобережжі. І так само, як той богохульний вавилонський правитель, Катерина вирішила, що може спокійно спочивати. Вона й не уявляла, що саме там, на завойованому і підкореному Правобережжі, де, як зараз на Сході України, мандрували диверсійні загони росіян, підбурюючи місцеве населення приєднуватися до Росії, – саме там і народиться той, хто віщуватиме загибель імперії.

Ми живемо зараз у час великих потрясінь. У час, коли знову з’являється правитель, який намагається перекроювати карту Європи і світу і зазіхає на нашу свободу, наші землі, наше минуле і майбутнє. І хоча його передові бандитські загони, диверсійно-терористичні групи, які мандрують нашими краями, часом несуть поперед себе чи то хоругву, чи ікону, ми знаємо, що це - такий самий цинічний обман, яким був він і за часів цариці Катерини, яким був і за часів правителів давнини, подібних до вавилонського Валтасара чи юдейського царя Ірода, який стратив згадуваного сьогодні Йоана Хрестителя. І хоча сьогодні ситуація виглядає такою пригноблюючою і кожен новий день сприймається як серйозне випробування, чи не загальносвітова підтримка, яка свідчить про розуміння нашого прагнення бути вільними, надихає нас, наповнює надією на майбутнє. Сьогодні зранку мені довелося одержати із Сполучених Штатів кілька звісток про те, що там проводяться заходи для підтримки нашої держави. І одна наша землячка похвалилася, що вчора господиня кафе, коли побачила її і пізнала, що вона - українка, налила їй безкоштовно чашку кави, так зворушливо продемонструвавши свою підтримку і розуміння.

Ситуація, можливо, виглядає майже переможною з погляду новітнього імператора, який вирішив бути рівним Богові. Але в одну мить відчуття присутности всемогутнього Неба може змінити все на світі. Змінити, як змінювало все не раз у нашій історії. І коли ми сьогодні згадуємо про події глибокої давнини, то пам’ятаймо про одне: Божа сила, Божа справедливість завжди перемагала нездорові і злочинні людські амбіції. І, покладаючи надію на Бога, ми водночас повинні розуміти, що саме тим Він сприяє і допомагає, хто лишається вірним Йому, хто може триматися солідарно й гідно під час непростих випробувань, хто вміє допомагати один одному і неухильно дотримуватися Господніх заповідей. Серед них є і заповідь пошани до своїх батьків, а отже, до своєї Батьківщини та її народу, до своєї мови, до своєї національної традиції.

Захищаючи християнські цінності, ми не можемо ні на хвилину сумніватися, що Божа присутність і допомога завжди буде з нами. І оті слова - "Мене, мене, текел упарсін" - ми колись зможемо прочитати на стінах далекого Кремля. Амінь.

 

Архиєпископ Ігор (Ісіченко) КІРІОС


02.03.2015 4000 0
Коментарі (0)

10.09.2024
Вікторія Косович

Про те, чим живе притулок та як там рятують й піклуються про братів наших менших, журналістка Фіртки поспілкувалася з волонтеркою та працівницею прихистку "Рудий пес" Любов'ю Філь.

1052
01.09.2024
Діана Струк

Про те, як підготувалися до нового навчального року в Івано-Франківській громаді, журналістка Фіртки поспілкувалася з директоркою департаменту освіти та науки Івано-Франківської міської ради Вікторією Дротянко.

1247
23.08.2024

В умовах воєнних дій та масової міграції українців за кордон, багато дітей змушені навчатися у двох школах одночасно. Це створює значні психологічні та фізичні виклики, адже дитині доводиться пристосовуватися до двох різних навчальних програм і соціальних середовищ.

1247
14.08.2024
Тетяна Дармограй

Фіртка розповідає про популярні, та найважливіше — безпечні, місця для купання та основні правила поведінки на воді.  

5155
30.07.2024
Вікторія Матіїв

Про значення шлюбу, кризові періоди у стосунках та церковне розлучення, журналістка Фіртки розпитала в отця Миколая Микосовського, який служить у Василіянському монастирі УГКЦ на Ясній Горі у Гошеві.

7623 1
15.07.2024
Тетяна Дармограй

Громадяни мають оновити три основні категорії своїх даних — місце проживання, номер телефону і, за наявності, електронну адресу.

10570 1

Усі ми хочемо бути здоровими та щасливими, але, на жаль, складовою людського життя є хвороби. Хвороби, які роблять людське життя складнішим і менш радісним, з'являються з різних причин.

588

Роми таємничий народ, про який ми знаємо багато і водночас нічого. Здебільшого наші знання про ромів ґрунтуються на  стереотипах пов’язаних з ними: віщуни, гадання, конокради, прохачі, але все ж таки, що насправді ми про них знаємо?   

1284

Нова війна нагадує нам події минулих століть. Загарбники завжди руйнують і крадуть, Україна переживала це не один раз. Дві українські ікони за різних обставин покинули територію України, щоб прославитися у чужій. Ми повинні пам’ятати та цінувати те, що належало українському народові.  

2016

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

2099
10.09.2024

Якщо ви шукаєте ідеальне місце для відпочинку, де можна насолодитися не лише природними красотами, а й автентичною кухнею, то Яремче — саме те, що вам потрібно.  

2100
05.09.2024

Перекуси повинні бути корисними, поживними та здоровими. Це своєю чергою допоможе залишатися в тонусі та бути продуктивними.  

3583
31.08.2024

Майже вся піца в Івано-Франківську, особливо та, що можна замовити на сайті donatellopizza.com.ua, представлена неаполітанською стравою. А яка вона насправді, які її особливості й у чому різниця між іншими трикутничками — далі у статті.

757
10.09.2024

Нерідко молодь стверджує, що можна вірити в Бога, втім не ходити до храму.  

3047
06.09.2024

Християн запрошують на міжнародну прощу Вервиці до Базиліки Успіння Пресвятої Богородиці в Погоні.  

819
02.09.2024

Важливо, ділиться монахиня, людину вислухати, сказати "я поруч" і "я за тебе помолюся".

656
29.08.2024

У четвер, 29 липня, християни відзначають Усікновення голови святого пророка Івана Хрестителя.  

1818
11.09.2024

Вистава "1975" зібрала в Івано-Франківському драмтеатрі міжнародну постановчу команду митців зі Словенії, Хорватії, Сербії та Італії.   

651
11.09.2024

Кандидат у президенти США Камала Гарріс заявила, про підтримку України у війні з Росією, а кандидат у президенти США Дональд Трамп, за її словами, здасться за 24 години після того, як очолить країну.   

636 1
09.09.2024

Посол України в Італії Ярослав Мельник засудив показ фільму "Росіяни на війні" російської режисерки Анастасії Трофімової на Венеційському кінофестивалі та закликав його організаторів не допускати російської пропаганди.  

375
05.09.2024

Більше ніж половина мешканців західних областей вважає, що Офіс президента впливає на державні органи з перевищенням своїх повноважень.  

1371 6
02.09.2024

Президент Володимир Зеленський оцінив, чи можливо повернути Запорізьку атомну електростанцію під контроль України військовим шляхом.  

1226