Неодноразово кожен з нас в житті стикався з прокльонами.
Хтось був свідком як когось проклинають, можливо, когось проклинали. В будь-якому випадку річ неприємна. Прокльон — як форма українського лихослів’я існувала давно.
Та й зараз, у ці складні часи, які переживає український народ, масово з’явилось бажання комусь побажати жахливої смерті. Раніше прокльони можна було почути між двома сусідками, які щось не поділили. Колись я не сильно вдумувався в зміст прокльонів, а зараз вдумався в один з них, то аж холодок по шкірі пішов від страху.
Одна справа, коли тобі говорять: «пішов ти в …», а зовсім інше коли кажуть: «бодай тебе нагла кров залила» тут маємо пряме побажання страшної хвороби яка веде або до смерті, або до інвалідності на все життя – інсульту. "Шляк би тя трафив!" (чи не найпоширеніша лайка в Галичині, Польщі; побутує також у словацькій мові; оригінально ж на їдиш та німецькою також означає: "Щоб тебе параліч/удар побив!") – знову інсульт.
Віддавна люди вірили у магічну силу слова. І язичники, і християни вірили, що промовлене слово має вплив на ситуацію, звідси й з’явилася віра у вербальну магію, яка може принести шкоду опоненту.
Звісно, Церква категорично проти прокльонів і закликає нам любити ближніх: «Люби свого ближнього, як самого себе»(Мт. 22:35-46). По-справжньому віруюча людина ніколи не дозволить собі лихословити або проклинати іншу: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста», — каже Христос.
Традиційно вважається, що неправедно наслане на безневинну людину прокляття, здатне повертатися й вражати самого мовця. Не випадково, наприклад, німецьке прислів’я застерігає: «Прокляття повертаються додому, як птахи до гнізд». Хоча людина, яка живе церковним християнським життям, регулярно сповідаючись та причащаючись — захищена від дії вроків чи проклять.
Хто живе в помочі Всевишнього, під крівлею Бога небесного поселяться. Скаже Господеві: "Заступник мій єси і прибіжище моє — Бог мій. І надіюся на нього. Бо він врятує тебе від сіті ловця і від слова тривожного. Плечима своїми тебе закриє і під крилами його будеш надіятися. Як зброя, оточить тебе істина його, не злякаєшся страху нічного. Ні стріли, що літає удень, ні мари, що в пітьмі блукає, ані напасті і бісу полуденного. (Пс. 90).
Іноді трапляється так, що видається наче прокльони здійснюються — і це пояснюється маловірством об’єкта та його чутливістю до психологічного впливу. Святе писання і тут нам дає підказку як діяти в такому випадку: "Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить". (Лк.6:28).
А також застерігає: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! (Мт. 12:36).
