Ненормативна лексика відтепер лунає не тільки на вулиці, але навіть на офіційних заходах. «Свіжий» приклад: міський голова Калуша на одній із останніх сесій грубо облаяв депутатів із приводу їхнього волевиявлення. Проте, психологи і філологи наголошують: ненормативна лексика вироджує українську ментальність і смертельно засмічує мову.
Микола Лесюк, професор філології Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника:
— «Нормативної лайки» не існує. Треба закликати нашу громадськість до толерантності, до культурного, ввічливого ставлення один до одного, до поваги, особливо поваги до старших людей. Упевнений, що кожна людина після сварки з кимсь, після образи когось (умисної чи неумисної) почувається дуже кепсько. Гидко на душі. А як тій людині, яку ми образили? Ще гірше. Тому намагаймося не конфліктувати, не сваритися, не ображатися, не гніватися, не ображати й не гнівити інших, намагаймося усміхатися людям, навіть незнайомим, і тоді відчуємо, наскільки приємнішим стало життя, які гарні люди нас оточують.
Якщо ж треба комусь зробити зауваження, висловити йому свою негативну оцінку. То для цього є в нашій мові принаймні 200 тисяч слів! Можна підібрати з них такі, щоб не шокували людину, не ображали, але об’єктивно оцінили його слова чи вчинки.
Єдине, у чому переконаний, що не треба опускатися до рівня того, хто образив і не відповідати йому теж лайкою. Треба шукати якісь інші виходи, все-таки домогтися вибачення, якщо не відразу, то пізніше, коли людина остине і, можливо, й сама зрозуміє, що не мала рації.
