Продаж поразки

 

Те, що перемогу можна перетворити на гроші, знає практично кожний. Гроші супроводжують переможців, немов мотоциклісти – королівські і президентські лімузини. Але, як не парадоксально, за певних обставин і поразка може стати товаром. Не таким гучним і публічним, але добре оціненим.

 

При цьому я не маю на увазі грошей, які кладе собі до кишені людина, що навмисно програє. Мова йде про справжні поразки, які вже здійснились і набули публічного визнання. Вартість поразок при «реалізації» формують такі чинники, як співчуття, прагнення справедливості і той підсвідомий сентимент, який викликає неуспішність.

 

Найближчий приклад – жебрацька субкультура, яка нараховує тисячоліття. Можливо, той, хто кладе жебракові на долоню монетку й сам десь здогадується, що людина в лахмітті не така вже й потребуюча. Але ж все одно не відмовить собі у задоволенні здійснити символічний акт самоствердження на заявленій (через простягнуту руку) поразці іншого. Існують, як відомо, нації-жебраки  і держави-жебрачки. Вони давно визнали, канонізували і закріпили міжнародними правовими актами свої поразки. А тепер успішно продають світові свої багатосерійні «лузеріади».

 

Мова не лише про Афганістан чи обидва Судани. Серед наших європейських сусідів є країни, на центральних площах яких стоять монументи гордим королям та імператорам. Це все, що залишилось від амбіцій тамтешніх націй, які сьогодні випрошують у Європейського центробанку кредити в обмін на свою конструктивну (суперконструктивну, гіперконструктивну, мегаконструктивну) позицію щодо економічних (та й будь-яких)  ініціатив пані Меркель. Лідери цих націй свідомі того, що у тому форматі, котрий їм заповідали горді монархи, вони зазнали поразки. Зате у них чисті вулиці і рівненькі автостради. Щось на штиб акуратних ліжечок у взірцевому притулку для жебраків. Поразку, таким чином, можна красиво обумовити. І, тим більше, красиво виправдати.

 

Свого часу Японія спромоглася продати свою поразку у Другій Світовій війні. Цей продаж відбувся не лише вдало, але й з певною шляхетністю. Самураї навіть тут залишилися вірні собі. Японське економічне диво середини ХХ століття є безпосереднім наслідком цього продажу. Щоправда, залишилась травма, яку лідери країни вдало маскують щорічними державними істериками з питання «північних територій». Адже їхні попередники продали поразку не СРСР/Росії, а США. Тому переможців японці ділять на правильних (які купили їхню поразку, ще й без приниження поразкопродавця) та неправильних (які в силу класової обмеженості не зрозуміли, що таке взагалі можливо і тупо просрали тему).

 

Вона (себто тема продажу поразки), нажаль, може незабаром стати наріжною. Судячи з усього, наш цивілізаційний «титанік» вже увійшов до зони блукаючих економічних і політичних айсбергів. Будь-якої миті накладання кількох негативних інфраструктурних чинників може привести чергову націю до великої біди. Тому, попри весь наш оптимізм і всі зусилля не допустити до крайнього, варто вже тепер продумати маркетингові стратегії для продажу можливої поразки. Тим більше, що і в нашій країні, і в більшості інших вже виросло покоління поразкопродавців, ментально готових конвертувати будь-яке національне приниження у матеріальні блага.

 

Стратегій продажу поразки є три. Перша називається «стратегія невинної жертви» і передбачає інтенсивний пошук небідних зовнішніх ворогів, які нанесуть поразку, а потім самі ж придбають її. Друга – «стратегія фатальної карми» потребуватиме, у разі чого, зусиль істориків, філософів та інших завзятих коментаторів. Третя стратегія – «рятувального човна» (або «Ноєвого ковчега») – повинна здійснюватись через пошук чогось (когось) такого, що (кого) вартує вивести за межі негативних наслідків поразки. Стратегія «Ноєвого ковчегу», як на мене, є найкращою. Адже сам «ковчег» можна буде продати і окремо від продажу самої поразки, і «в пакеті» з нею.

 

Чи зможе, скажімо, Галичина стати таким собі «рятувальним човном» української культури і цивілізації, якби – не дай Боже! – відома системність, сформована після 1991 року, раптом (чи не раптом) накрилася не менш системним мідним тазиком? Питання не таке вже й риторичне. Для створення «Ковчегу Галичини» потрібні будуть мільярди євро і група сильних та цинічних лідерів, які б змогли зіграти роль «колективного Ноя». Ці лідери мали б вміти вдало продати поразку «великого цілого» заради врятування «малого цілого». А для цього, своєю чергою, треба заповнити ковчег чимось цінним, щоби у майбутніх покупців не виникало питання про «кота в мішку». При цьому треба пам’ятати, що за глобальним «гамбурзьким рахунком» цінність формується не простою вартістю матеріальних об’єктів, а оригінальністю і неповторністю того, що пропонується врятувати (придбати).

 

Нам просто необхідно стати неповторними і цікавими. Це б гарантувало нам при поганих сценаріях роль ковчега. А якщо всі страхи (на щастя) виявляться даремними і наш «титанік» таки дійде до порту «Європа», неповторність там також не завадить. Тому шкода, що не галичани додумались побудувати пам’ятник загиблим інопланетянам, а бердичівські хлопці. А раптом небезпека прийде не від економічної кризи, а з неба? Вони би прилетіли, а ми їм: «Слав’йсу, братики! От, бачте, ми до ваших з повагою». Може б й узяли кількох з порядних родин до «поліції в чорному».



                                                                                                                                                                              Джерело: 

ZAXID.NET

Автор: Володимир Єшкілєв


Коментарі (1)

Кут 2012.07.14, 16:32
Клас! Буду рекомендувати автора заступником голови ОДА з гуманітарних питань!
15.07.2024
Тетяна Дармограй

Громадяни мають оновити три основні категорії своїх даних — місце проживання, номер телефону і, за наявності, електронну адресу.

4931
29.06.2024
Вікторія Матіїв

Як змінилась робота ЦНАПу в умовах війни, з якими викликами стикнулись, які послуги є найпопулярнішими та як у ЦНАПі оновлюють дані військовозобов'язані, журналістка Фіртки розпитала у директора Департаменту адміністративних послуг Богдана Пителя.

1711 4
08.06.2024
Вікторія Косович

Робота рятувальників займає одну з ключових ролей у забезпеченні добробуту суспільства, адже від їхньої оперативної реакції залежить найцінніше — людське життя. Про виклики героїчної професії у час повномасштабної російсько-української війни, журналістка Фіртки поспілкувалася з речницею Головного управління ДСНС в Івано-Франківській області Христиною Перцович.

3890 3
31.05.2024
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поїхала до Погінського монастиря Успіння Матері Божої, де поспілкувалася з отцем Антонієм Яремчуком, ЧСВВ (Чин святого Василія Великого) — вислуженим ігуменом монастиря.  

3050 1
17.05.2024
Тетяна Дармограй

На Івано-Франківщині з вівторка, 14 травня 2024 року, довелось знову вдаватись до відключень світла. Причиною є наслідки системних російських обстрілів енергетичної інфраструктури України, а також холодна погода у травні.   

7811 2
10.05.2024
Тетяна Дармограй

Хто з військовозобов'язаних може перетинати кордон під час воєнного стану, чи вплине новий закон про мобілізацію на правила перетину, як військовозобов'язані гинуть при спробі нелегально перетнути кордон та як карають порушників кордону, розповідає Фіртка.

20100 29

Багато християн протягом свого життя намагається потрапити в місця пов’язані із життям Ісуса Христа або Його учнями. Серед найважливіших місць займає Єрусалим — місто, в якому помер і Воскрес засновник християнства.  

131

Поняття святості, як певної інакшості, духовної досконалості присутнє у різних релігіях.   

704

Поширений вислів «Пийте, але не впивайтеся» часто приписують Ісусу Христу. Втім, чи дійсно в Священному Писанні християн є цей вираз і яке ставлення до алкоголю і його вживанню ми бачимо у Біблії?

1769

Для того, щоб відправляти Зеленського «з речами на вихід», треба запропонувати – а що далі? В умовах війни ми не можемо припустити, щоб країна жила без Президента, яке б прізвище він не мав. 

2267
20.07.2024

Влітку під час тривалих вимкнень електроенергії деякі продукти в холодильнику можуть зіпсуватися за чотири години, без нього — за дві.  

566
17.07.2024

Інфляція на споживчому ринку у червні 2024 року порівняно із травнем цього року на Прикарпатті становила 2,5%, з початку року — 4,9%, в Україні — 2,2% та 4,3% відповідно.  

368
15.07.2024

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

14315
19.07.2024

У суботу, 20 липня, християни відзначатимуть День пророка Іллі.  

858
15.07.2024

Отець Антоній Яремчук — вислужений ігумен монастиря та парох парафії Успіння Матері Божої у мальовничому, чудовому відпустовому місці в селі Погоня.  

1107 1
11.07.2024

Подружжя — окреме святе таїнство, нерозривний союз, який заснований самим Господом.  

5990 1
07.07.2024

В Івано-Франківську освятили престол в оновленому храмі релігійної громади Матері Божої Неустанної Помочі, що на вулиці Івасюка.  

4662 1
20.07.2024

Мурали або стінописи сьогодні не є чимось незвичним. У містах України, зокрема й в Івано-Франківську, на вільних стінах будинків час від часу з'являються різноманітні нові прояви вуличного мистецтва.  

23273 1
20.07.2024

Депутати Верховної ради у першому читанні підтримали законопроєкт, в якому йдеться про угоду зі слідством у провадженнях про корупційні злочини. Сім із десяти обранців з Івано-Франківщини проголосували "за".  

846 1
18.07.2024

Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт №11340, який дозволятиме підозрюваним у корупційних злочинах чиновникам йти на угоду зі слідством та сплачувати штраф за скоєне правопорушення.  

833 1
16.07.2024

Зауважимо, соціологи, які опитали понад дві тисячі респондентів, наголошують, що «це думка тилу».

370
14.07.2024

Серед тих, хто бачить скоріше єдність або хоча б в рівній мірі елементи єдності та роз’єднаності, переважна більшість (67-68%) хочуть бачити критику влади конструктивною або щоб її взагалі не було.  

851 1