Про роман Степана Процюка «Руйнування ляльки»

Ми схильні бачити лише те, що зображено. Відрубана голова залишиться лише відрубаною головою. Троянда у кришталевій вазі – трояндою у кришталевій вазі. А пляшка з прозорою рідиною – пляшкою води. І лише невелика частина реципієнтів, з радісною посмішкою, мріятимуть, що то горілка. Натомість ніхто навіть не припускатиме, що насправді перед нашими очима наші сльози. Тільки ми не годні повірити, що їх може бути так багато разом. Адже ми звикли ховати свої сльози, витираючи їх пальцями, рукавами, змиваючи водою…

         Читаю книгу Степана Процюка «Руйнування ляльки». Один з перших висновків: цей роман є лише одежею для вищої Ідеї. (Навіть такі абстрактні поняття мусять у щось вбиратися, перед тим, як виходити в люди.) І вона (Ідея) у цьому важкому домотканому вбранні почувається дуже впевнено і зручно. Переконаний, у прозі Степана Процюка визначальності не мають ані сюжет, ані стиль, ані всілякі художні особливості. Всі прозові (а може й поетичні) твори письменника написані найперше для передачі певного повідомлення. Не дарма, один із головних персонажів «Руйнування ляльки» – Василь Величко – філософ. Через його мислення автор передає власне. Проте не лише через його. Річ у тому, що інший персонаж – колишній педагог Іван Сороченко – є антиподом першому, а тому їх лише в сукупності можна розглядати, як дві сторони однієї монети в кишені автора.

Відтак спостерігаємо, що Степан Процюк передусім мислитель, а вже відтак письменник. Правда він розмишляє не про всілякі химерії, продукуючи «ґрунтовні» філософські трактати, а наші нинішні біди у контексті вічних питань, які інакше, як у художньому творі не передати. Саме тому довкола творчості письменника точаться такі настирливі дискусії з часто полярними і категоричними твердженнями. Справді – це не є література у чистому вигляді. Це не вода і навіть не горілка. Перед нашими очима наші сльози. Тільки усвідомивши це, можна спробувати більш-менш адекватно сприймати дане письмо.

         Треба віддати належне авторові післямови – Олегові Солов’ю – його стаття виконує функцію тлумача. І взагалі, спочатку саме її треба читати, а вже відтак роман. От є до всіляких приладів інструкції. Є інструкції до ліків. Вочевидь, проза Степана Процюка теж потребує такого додатку. Тоді вона справді може вилікувати. І Олег Соловей дуже тонко відчуває Процюкові метафори, а відтак тлумачить, як варто розуміти той чи інший наголос, аби вловити думку автора. Бо справді, ця проза дуже складна. Вона не дасть насолоди легкого захопливого читання. Але вона залишить глибокий слід. Не знаю чи вдале порівняння, але це як зі стимуляторами. Скажімо, покуривши траву, відчуєш кількагодинний кайф і начеб нічого не сталося. Тоді як «Руйнування ляльки» – це міцний алкоголь. Окрім того, що незлецьки сп’янієш під час читання (може й до безпам’яті), так на ранок ще такий бодун привітається, що почнеш задумуватись справді кинути пити, чи пак, читати. Та коли головний біль перейде, пообідаєш гарячим супчиком і почнеш згадувати (те що вдасться), то вуста розійдуться у чудацькій посмішці. Все-таки наскільки глибоко і пронизливо написано, наскільки вражаюче… Головне, мати ключ, який необачно знаходиться за дверима, себто в якості післямови. І справді, Олег Соловей дає розуміння не лише даного роману, а й інших творів Степана Процюка, котрі в сукупності можна окреслити як «епопею внутрішніх копань».

Не погодитись з Олегом Солов’єм можна хіба у твердженні, що Процюка важко читати. Насправді його твори дуже енергійні, і, повірте, зовсім не хочеться відриватись, хоча далеко не всі картини, зображені у романі, дарують естетичне задоволення. («завідувачка кладе анну на широку плаху що нагадує шлюбне ложе і шипить зараз буду тебе скорочувати скорочувати корчувати. сокира блищить на сонці. завідувачка сміється. удар. відпадає анниних півступні на правій нозі ще удар трохи слабший нема чвертьступні на лівій. удари сипляться. завідувачка регоче».) Своєрідний мазохізм, коли огидно, але все одно читаєш далі, бо не відпускає.

Крім того, «Руйнування ляльки» є революційним романом у тому сенсі, що стоїть в опозиції до будь-яких устроїв, режимів, установ. Ба більше, це анархістський роман, у якому розвивається ідея свободи. Але не фізичної чи суспільної, як ми звикли тлумачити цей іменник, а духовної. Не моральної, коли втрачаються будь-які цінності і відбувається перехід до содомії, а саме духовної свободи, для утвердження якої потрібне не беззаконня, а саме моральний закон, який дає відчуття легкості, навіть якщо на спині мішок цементу.

Окрім того, це патріотичний роман. Правда патріотизм тут полягає не у красивих романтичних історіях, пафосних гаслах чи панегіриках певним провідникам, а в розкритті внутрішніх переживань псевдопатріотів, які подеколи усвідомлюють своє блазнювання і самі кривляться од власного лукавства, але дороги назад нема. Патріотизм цього роману у його правді. І жоден «щирий патріот» не назве його таким. Ще в око впадають теми суспільної класовості («Це ти, деміурже, навіть дерева у лісі сотворив нерівними…») та минущості предметного («Матеріальні цінності є правдивим гарантом попиту на унітази».).

В одному з інтерв’ю, Степан Процюк наголошує: « Я хотів би бути різноманітнішим і навіть звільнитися від кайданів власного стилю, що іноді придушує мене своєю ваготою. Роман «Руйнування ляльки», звісно, завершив якийсь знаковий для мене період писання», – і мусимо погодитись – стиль таки може помінятися. Це відчувається вже у наступному, після «Руйнування ляльки», романі «Троянда ритуального болю». Але сльози там є. Від них нікуди не дітися. Це плач естета за ідеальним світом. Він сидить у кнайпі навпроти свого дому, зіпершись ліктями на загиджений столик, посьорбує каву, курить цигарку і захлинається соленими сльозами довколишніх.


23.02.2011 Василь Карп'юк 3089 11
17.07.2025
Катерина Гришко

Родичі пробачили хлопцю, знаючи про «своєрідний характер» загиблої і його нелегке дитинство, і просили в суді застосувати менш суворе покарання.  

2641
13.07.2025
Вікторія Матіїв

Дружина полеглого воїна Любов Галько розповіла журналістці Фіртки, яким був Руслан Галько — у повсякденному житті, в родинному колі та на фронті.

20488
09.07.2025
Тетяна Дармограй

В інтерв’ю професорка кафедри судової медицини Івано-Франківського національного медичного університету Наталія Козань розповіла про процес та методи ідентифікації тіл загиблих військових, виклики, з якими стикаються фахівці та чому ця робота — це насамперед про гідність.  

1792
05.07.2025
Вікторія Косович

Про те, що таке фемінізм, як він розвивався в українському суспільстві та чому його не потрібно боятися, Фіртка поспілкувалася з журналісткою та письменницею, авторкою книги "Слово на літеру "Ф" Іриною Славінською.

1282 1
30.06.2025
Тетяна Ткаченко

Про актуальність проблеми больового синдрому в периопераційному періоді журналістці Фіртки розповів завідувач кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Івано-Франківського національного медичного університету, професор Іван Тітов.  

2302
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

3934

Я відкладаю роботу над перекладом книги. Виходжу з кабінету, де практикував Вольфганг Льох, засновник психоаналітичного об'єднання... Спускаюся повз книжковий магазин, де збиралися тюбінгенські філософи, і де Ернст Блох шукав світлі сторони соціалізму. Повертаю ліворуч і натрапляю на інший книжковий магазин, де працював і писав Герман Гессе...

527

По соцмережах пішла дискусія про зрізані кілька дерев (ялинок) на Івано-Франківській Площі Ринок. «Політично» мотивований ґвалт наростає. Аж до вимог «засадити» ринкову площу деревами та зробити парк.

2053

Гадаю багато хто був свідком такої ситуації в церкві, коли дитина могла пробігтись у церкві, кудись заглядати, можливо щось голосно запитувати й одразу отримати зауваження або присоромлення від інших, часто старших, людей або бабусь.

743

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

1347
13.07.2025

Першими жнива на Прикарпатті почали хлібороби Покуття.

415
10.07.2025

У сучасному ритмі життя готувати "здорову вечерю з трьох страв" щодня — радше мрія, ніж реальність. Але це не означає, що збалансоване харчування — лише для тих, хто має багато часу. Навпаки: з правильним підходом можна харчуватися повноцінно, навіть маючи 15–20 хвилин на день.  

940
04.07.2025

Харчування під час війни немає відрізнятись від звичного раціону, який був у мирний час, та обов'язково повинне бути збалансованим. 

24439
15.07.2025

Християнська родина — це не лише осередок любові й підтримки, а й «домашня Церква».  

680
11.07.2025

П'ятого серпня цього року в часі прощі з нагоди вшанування чудотворної ікони Гошівської Богородиці відбудеться презентація нової ікони тифлографічно-акустичного типу «Богородиця з Гошева».  

634
05.07.2025

Протягом двох днів, 12-13 липня, у Погінському монастирі Успіння Матері Божої відбудеться XVI міжнародний з'їзд Апостольства страждальної Матері Божої покровительки доброї смерті.  

780
30.06.2025

У рамках цього благодійного заходу зібрали 78 тисяч 320 гривень на підтримку 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».  

1673
11.07.2025

Історія занепаду пам’ятки архітектури та боротьба за його повернення громаді.

8122
15.07.2025

У понеділок, 14 липня, генсек НАТО Марк Рютте під час зустрічі із президентом США Дональдом Трампом у Білому домі нагадав президенту США, кого Росія відправила керівником делегації на переговори до Стамбула.

596
09.07.2025

Президент США Дональд Трамп, аби втримати пУтіна від вторгнення в Україну, погрожував російському диктатору «розбомбити Москву до бісової матері».

816
04.07.2025

«Більдерберзький клуб» — одна із найбільш загадкових закритих «тусовок». Зустрічі клубу щороку тривають кілька днів щоразу в іншому місці.

2102 4
02.07.2025

Президент США Дональд Трамп оглянув новий центр утримання мігрантів "Алігатор Алькатрас" у Південній Флориді.  

771