Останнім часом ми маємо змогу спостерігати за систематичним програшем Насалика в обличчі Української Партії на арені облради. ЯЯ б до того залишилася байдужою, якби ті поразки носили виключно політичний характер. Та як бачимо, громада Калуша суттєво втрачає через таке. Останній казус, а саме — прийняте звернення до Івано-Франківської облради та держадміністрації на черговій позачерговій сесії міської ради та оприлюднення того звернення у залі обласної ради, змусили мене звернути на те увагу і проаналізувати – у чім причина тих невдач.
Мої висновки виявилися доволі несподіваними.
Явну причину, що криється у безладі роботи міської влади – ЯЯ навіть розглядати не хочу як варіант. Давно відомо, що приказка «Де п’ять ґаздинь — там борщ не солений» достеменно відображає стан справ калуської влади і хаос у її роботі є явищем постійним – відповідно, таке і не є новиною, то ж і звикнути до цього пора вже всім, а ЯЯ таке відношу до категорії постійних даних. Певне, тому мене ніяк і не вразив факт, що міська влада не підготувала для розгляду у комісії обласної ради проектно-кошторисну документацію, згідно з поданням якої і проводився розподіл коштів обласного бюджету розвитку. Та є ще ряд характерних рис, віднесених мною до категорії постійних даних, притаманних представникам нашої влади: кмітливість, відсутність комплексів та претензій на послідовність, певна епатажність — це створює стійке враження, що перші люди нашого міста давно вжилися у роль вар’ятів і почуваються у ній цілком комфортно. Адже, як інакше можна розглядати той факт, що міський голова пропонує міській раді прийняти звернення до обласної влади, яке зазіхає на порушення спеціальної частини кримінального кодексу. В той час, коли на Франка, 1 працюють навіть секретарки із вищими юридичними освітами, що вже говорити про цілий юридичний відділ, в обов’язки котрого входить слідувати за недопущенням подібних оказій — вони за це зарплатою вдостоюються.
Більшість такий «хід» (то ЯЯ про звернення) охарактеризували як спробу піару. Дивно як на мене. У нинішніх обставинах УП змогла б пропіаритися, вимагаючи від облдержадміністрації виділити левову частку коштів обласному онкодиспансеру (у Калуській ЦРЛ такого відділу немає). Адже ОДА обголосила цей рік — роком медицини й кошти обласного бюджету планує спрямувати саме у цю сферу. Не секрет, що через брак апаратури, устаткування. Та, навіть через брак ліжко-місць, ця клініка безсила допомогти більшості хворим на цю страшну недугу і функціонує скоріше як хоспіс, аніж лікарня. Онкохворим же на лікування доводиться їхати до Києва, а то — і за кордон. А пригадавши, що половина пацієнтів того шпиталю є калушанами — то зрозуміло б було, чиї інтереси відстоює УП в обласній раді. Так ні: у можновладців від Української Партії «голівонька боліла от дум», як би то гучніше і безапеляційніше впасти обличчям у бруд. Хоча це явище вже стосується не тільки даної ситуації, а носить, скоріше, систематичний характер.
Як показав розвиток подій, навіть за відсутності проектно-кошторисної документації та завдяки браку комплексів у Матвійчука і Сергія Насалика, які «грали вар’ята» блокуючи роботу бюджетної комісії, їм таки вдалося «вибити» для Калуша деяке фінансування без жодного «паперу»-документу — під чесне слово. І це при тому, що на фінансування претендували лише проекти, що пройшли експертну комісію та були визнані нею як кращі — адже обиралися вони на конкурсній основі. А про велику кількість і добру якість підготовки поданих проектів відомо з інтерв’ю Олександра Сича КМТ.
Та сьогодні — не про це.
Є ще одна причина, а точніше сказати — фактор, через котрий пан Насалик одержує одну поразку за іншою (і це, на мою думку, на жаль, продовжуватиметься) в облраді. Цей чинник для мене вже набув чітких обрисів — саме тому про нього стало можливим говорити — то є манера спілкування голови обласної ради пана Сича, що є більш виграшною від стилю комунікації пана Насалика. І справа тут не у тім, як вони спілкуються на особистому рівні, а у тім, як вони діють та позиціонують власні партії. Розглядаючи події, що розгортаються у залі обласної ради з точки зору психології та аналізуючи рівні спілкування (чи з якого рівня спілкування йде те чи інше посилання, репліка, дія), ЯЯ дійшла до думки, що причиною програшу Насалика Сичу є саме різні щаблі їхнього спілкування, при чому рівні спілкування, якими послуговується Олександр Сич, є вищими за рівні комунікації, у яких майстерність Ігоря Насалика — беззаперечна. (Хочу зауважити, що ЯЯ наразі розглядаю виключно манеру спілкування, а не ефективність роботи. Тобто навики спілкуватися на тому чи іншому рівні ЯЯ не відношу до характерної риси продуктивної праці.)
Нууу, про те, що монолог — то улюблена форма зносин Ігоря Степановича, знають усі. Зустрічні питання, інша точка зору, репліки ним сприймаються як перешкода — що є прямою ознакою 1-го примітивного рівня спілкування. У дискусії він послуговується 2-м рівнем спілкування: маніпулятивним. Їх є кілька видів, та зупинятися на цьому наразі не стану. Мета комунікації: «тато сказав — усі підкорилися», адже мотивація — владна, яка реалізується у фамільярній манері. Відтак, рівень діалогу, а у даному випадку резонно було б казати — промов — примітивний та маніпулятивний, тобто перші два типи спілкування за шкалою запропонованою доктором психологічних наук Ковальовим С.В. (саму шкалу ЯЯ наведу трохи нижче).
На маніпулятивному рівні спілкування пронасаликівські сили використовують найбільш поширений варіант, що іменується «трикутником Картмана»: жертва — рятівник — гнобитель.
Мушу довести обгрунтованість цієї тези.
Отож, розглянемо сенс звернення від Калуської міської ради, що було озвучене у сесійній залі обласної ради у площині психологічного змісту: ми — УП — жертва, нарікаємо на вас — ОР та ОДА — гнобителів, щоб нас підтримала Калуська громада — рятівник. Власне, цю думку і висловив було пан Сич у відповідь на оприлюднене звернення. Після чого, пані Табачук у своєму інтерв’ю доносить вже змінений психологічний підтекст, а саме: ви, громада — жертва, адже Калушу перепали мізерні кошти (цитата); ми, УП, — рятівники — боремося за ваші інтереси, знайте своїх гнобителів у лице — керівництво ОР та ОДА у кольорах відповідних партій.
А саме інтерв’ю пані Табачук, — то вже не смішно. Цитую: Розв’язання цих актуальних проблем можливе тільки через реалізацію масштабних і дороговартісних проектів, тому ми розраховували на підтримку обласної ради. — Виникає питання: ТО Ж ЧОМУ ВИ, ПАНОВЕ, РОЗРАХОВУЮЧИ — НЕ ПОДАЛИ СВОЇХ РОЗРАХУНКІВ на розгляд обласної комісії? Ааа, Ви кажете, що така процедура не є обов’язковою? Цитую: Хоча процедура звернень до облдержадміністрації, яка готує проекти рішень, не є обов’язковою. Цілком достатньо звернень до ради, яка формулює остаточні рішення. То, як змогли переконатися, і виділення коштів із обласного бюджету на розфарбовування хмар також не є обов’язковим. Та тут зрозуміло, що дане інтерв’ю має на меті приховати безладність роботи міської влади і виставити винними інші політичні сили, представлені в облраді.
Хочеться додати, що мене дуже вразило, як після оприлюднення тексту звернення Калуської міської ради (яким би бездарним те звернення не було), Оксана Табачук жодним словом не намагалася відстояти резонність висловлених у нім претензій. Навіть розуміючи, що знайтися чим апелювати до коментаря Олександра Сича і справді було складно (хоча й тут був варіант ), мене обурило її мовчання на промову Михайла Вишиванюка. Адже кошти, виділені Калушу за екологічною програмою, по-перше, так і не вирішили екологічних проблем міста, і більше того, наразі — лише загострили їх; по-друге — ті гроші не можна використовувати на інші нагальні потреби, які можливо оплатити з області. А з огляду на багаторічну відсутність фінансування з обласного бюджету, то і зрозуміло, що таких потреб назбиралося немало. ЯЯ не усвідомлюю, як можна було про те змовчати, адже так і поривається: «Нам (калушанам) не потрібні ваші півмільярда — приберіть від нас той ГХБ, що лежить у поліетиленових пакетах на голій землі просто неба під палючим сонячним промінням і проливними дощами, що прикопаний у землі у діжках, які давно прогнили і щохвилини все більше отруює землю…» ЯЯ не розумію, як можна було змовчати на відверту брехню пана Вишиванюка про те, що Калуш одержав ті півмільярда гривень НА ВСІ РІВНІ І ВСІ НАПРЯМКИ. І як можна було після тієї промови, що була відвертим ляпасом громаді міста, мовчки слухати оплески у залі. …
Та відкриттям для мене стала манера спілкування пана Сича, а він всього лиш послуговується наступними, більш вищими рівнями комунікації, отож шкала проф. Ковальова С.В.:
1 — примітивний рівень
2 — маніпулятивний рівень та контр маніпулятивний
3 — ритуальний рівень чи як ЯЯ кажу регламентативний
4 — ініціативний
5 – дієвий рівень
І мої спостереження показали, що Олександр Сич, відштовхуючись від 3-го рівня – ритуально-регламентативного, тобто від загальноприйнятих правил та узаконених порядків, повсякчас ведучи діалог саме на цьому рівні, сприймає як конструктивний хід чи переходить самостійно хіба до рівня 4-го — ініціативного.
Є такий принцип, що діалог (обговорення) можливий лише за умов спілкування на одному щаблі усіх учасників бесіди. А припинити діалог чи виграшно відповісти на закид можливо лише з наступного щабля рівня спілкування. Коли ж до особи, що спілкується на більш вищому рівні, апелюють з нижчого щабля спілкування, — таке ніколи не сприймається конструктивно і відмітається як нісенітниця.
Саме таким чином пан Сич «відбив» закид у зверненні, зачитаному Оксаною Табачук. Адже, звернення було складене у дусі маніпулятивного рівня, на що Олександр Максимович відповів з рівня ритуально-регламентативного, простіше кажучи — вказав на правила (закони), за котрими потрібно (було — як варіант) діяти.
Інший цікавий випадок був на І-й сесії 10 грудня, коли Сич, відступивши від потреби діяти на 3-му — ритуально-регламентативному рівені (бо таке не влаштовував його та його фракцію своїми наслідками), перейшов до 4-го — ініціативного: і виступив з пропозицією обирати голів депутатських комісій, керуючись Європейською хартією місцевого самоврядування. На що незадоволені відреагували — логічно, однак непродуктивно — відповідно до 5-го дієвого рівня — залишивши залу. Проте, гурт незадоволених мав можливість розглядати такий хід пана голови ради, як 2-й маніпулятивний рівень і в цьому випадку вони були б спроможні апелювати проти такого рішення Сича з 3-го регламентативного рівня. Простіше кажучи, обгрунтувавши, що Олександр Максимович таким чином маніпулює (2-й рівень), нагадати, що пан Сич головує у представницькому органі місцевого самоврядування на території України, яка керується власними законами — подібні норми у яких не закладені. Більше того, перейшовши з 3-го на 4-й рівень — ініціативний — змусити Олександра Максимовича до дії, відповідно 5-го рівня. А саме — виступити з ініціативою підтримати озвучену Сичем ідею (орієнтуватися на Європейську хартію місцевого самоврядування) та затвердити її як правило для ради наступного обрання. І саме таким чином змусити Олександра Сича залишити незмінними правила обрання керівного складу депутатських комісій.
Тож, причини поразок пана Насалика в облраді криються у його розбещеності владою. Адже, як показує досвід, його спілкування у міській раді попереднього обрання обмежувалося саме примітивним та маніпулятивним рівнем комунікації, а у випадках, коли до нього апелювали з регламентативного рівня — він те сприймав як перешкоду — відповідно до власного примітивного рівня й усував її виключно владним натиском. Звісно, що таке було абсурдом, та, як мовиться, «в кого сила є, тому й розуму не треба». У даному ж випадку сила — на боці пана Сича, а Ігорю Степановичу на щаблі регламентативного рівня спілкування — взаємодіяти, як на мене, то «Богом не дано». Адже для такого потрібно мати щонайменш знання діючих законів.
Тому нам, певне, таки слід приготуватися до спостереження у сесійній залі обласної ради трагікомедії. Коли саму витончену та вишукану маніпуляцію Насалика, що є визнаним майстром у тім — з легкістю присікатимуть і виставлятимуть на загальний сміх лише тому, що «більшість» у тій раді презентує себе як таку, що спілкується на вищому 3-му щаблі комунікації – ритуально-регламентативному, а маніпулятивний рівень є лише 2-м рівнем. Відповідно і взаємодіяти, а тим паче — протидіяти, з нижчого рівня більш високому — неможливо.
На конструктивне сприйняття цього блогу … навіть не сподіваюся.
З блогу автора "Я Я"
