Цього літа я провела багато часу у пошуках проекту, завдяки якому можна було б тривалий час жити в Європі з мінімальними витратами, і зовсім випадково натрапила на Workaway (https://www.workaway.info).
По суті він чимось нагадує каучсерфінг, але умови і мета трохи відрізняються. Workaway націлений на тих, хто хоче не просто вписатися під час мандрів на декілька днів, а навпаки, тривалий час пожити на одному місці (сім’ї), відчути менталітет, середовище і культуру.
Умови такі: ви працюєте декілька годин на день за їжу та проживання і паралельно маєте вільний час для відпочинку і подорожей. Місце, час і вид роботи – на будь-який смак, але найбільше пропозицій від фермерів з невеличких селищ. Переважно люди шукають помічників на сезонні роботи в саду,по догляду за тваринами, або додаткові руки для бізнесу – чи то райдінг школа, чи невеличкий хостел.
Ось так виглядає головна сторінка сайту
Сам процес елементарний. Реєструєтесь на сайті, платите 40 баксів ( сайт можна переглядати і безкоштовно, але у вас не буде доступу до контактів) і приступаєте до анкети. Анкети бувають для тих, хто подорожує сам, з другом або окремо для парочок. Все гарненько заповнюєте, пишете, які ви розпрекрасні, що руки у вас ростуть саме з того місця, і взагалі що ви все життя тільки і мріяли чистити стайні і збирати яблука. Далі в пошуковику забиваєте усі необхідні фільтри (країна, місто, вид роботи) і вуаля – перед вам список потенційних кандидатів. А далі, то вже вибираєте, що до душі, і починається листування.
Ось наприклад наша анкета
А так виглядає пошукова форма
Відписують хости тижнями, тому планувати раджу все заздалегідь. Плюс, проект досить популярний, тому більшість вакансій можуть бути вже зайняті, і вам доведеться вибирати з того, що залишилось.
От я і підібралась до головної мети нашої мандрівки :) Спочатку ми не мали конкретного плану і перебирали різні варіанти, навіть розглядали Ісландію… Але потім натрапили на нереальнокосмічнодешеві білети в Осло (писала про це трохи вище), і рішення було миттєво прийнято. На Workaway ми спочатку шукали варіанти роботи з тваринами (кіньми, cобаками ), або щось пов’язане з арт-проектами, але час ішов, а результату не було. Багато вакансій були вже забиті, деякі хости взагалі не відписували на наші запити. Тому ми вирішили писати усім, хто нам більш-менш підходив географічно. І тут, о щастя! Нас запрошує до себе милий норвезький дідок, професор на пенсії, який живе на півдні біля моря, за пару годин їзди від усіх головних красот Норвегії! І роботка не пильна: трохи допомагати біля будинку, із прибиранням і покупками. Тому ми вирішили, що після декількох днів в Осло зразу поїдемо туди.
Якщо у вас буде можливість, обов’язково сядьте в поїзд Осло-Берген. Це влетить у копійку, але повірте – воно того варте. Бергенській залізниці вже близько 100 років, і вона офіційно вважається найкрасивішою у світі! За 7 годин поїзд долає 470 км, і ви встигнете побачити тонни космічної краси, при чому краси дуже різної, оскільки пейзажі змінюються щопівгодини. Навіть якщо це єдине, що ви побачите в Норвегії, буде цілком достатньо.
Хтось отак собі живе посеред нічого
Нереальні краєвиди один за одним
Це вже якийсь зовсім інопланетний пейзаж :)
Ще й снігопад в дорозі застали
Під вечір ми прибули в Берген, звідки планували добиратись стопом до нашого острова – Тофтерой. Але було темно і холодно, тому довелось відмовитись від цього на користь автобусу.
Якщо ви не “в темі”, то на вокзалі буде дуже важко розібратися, який саме білет купити і куди. На табло вказані тільки кінцеві станції, але зовсім не зрозуміло, який маршрут автобус проїжджає. Через ці нюанси, як виявилось, ми пропустили наш автобус ( який ходить тільки через день !) і поїхали на найближчу до Тофтерою станцію, де нас пообіцяв зустріти хост. Але по прибуттю ніхто за нами не приїхав, і після години чекання на богом забутій зупинці, нас підібрали 2 веселі бразилійки і поляк. Як виявилось, вони всі там також вписувались, і ще ціла група студентів Erasmus окрім цього! От не чекали ми на паті-хаус в норвезькій глубинці!
На місці нас нарешті зустрічає хост, той самий професор, якого ми знайшли ще влітку на воркевей. Його звуть Гейр Ула, він дуже великий, ввічливий і схожий на п’яного Санта Клауса. У своєму профілі Гейр Ула вказав, що він 100-відсотковий інтроверт, який уникає спілкування, але на наше запитання, що ж тоді тут роблять всі ці люди, він сміється і знизує плечима: “Я сам себе інколи не розумію”.
Насправді “норвезький інтроверт” досить часто приймає каучсерферів зі всього світу, як от і цього разу. На додачу в нього винаймають житло два поляка-заробітчанина, Міхал і Лукаш, але про них пізніше. Після знайомства ми піднялись наверх у гостьові кімнати і … прозріли! Страшенна тіснява, всюди стояв нереальний срач ( фото нереального срача трохи пізніше), і розкидані речі в декілька шарів. Ми швиденько пригостились ерасмусівським їдлом ( вибору не було – до магазину 5 км, та і які магазини о такій порі) і пішли у вітальню, де всі вже зібрались випивати і “знайомитись ближче”.
Гейр Ула на домашньому троні і наші нові сусіди
Як виявилось, усі студенти приїхали з Фінляндії, де вони вчаться по обміну, але родом вони з Чехії, Польщі і Німеччини. Туса була так собі, але ми принаймні розслабились. Ненадовго :) За півгодинки наш дідуля сказав, що мол пора спати, і коли всі розійшлись по кімнатах, для нас не знайшлося спальних місць… Коротше, закінчилось все тим, що ми півночі мерзли в його кімнаті ( в його ліжку ! ), поки він “дивився тв на самоті”, а потім ми мерзли ще півночі, коли перейшли у вітальню на диван. Хай би тільки це – кімната була вщент прокурена! Дідо так надимів, що здавалось ми вдихаємо нікотин, а не повітря. Отак ми й засинали, проклинаючи все на світі: і це місце, і воркевей…
… але коли прокинулись, і виглянули у вікно – усе раптом перейшло на другий план, ми заварили міцної кави ( К її знаходить зранку будь -де ) і пішли зустрічати новий день :)
Наш краєвид з вікна. Хіба не причина прокинутись ?)
