Про "Ізгоїв"

Зараз багато розмов про індексацію і перерахунки пенсій, що мали відбутись станом на 1 березня 2020 року і не здійснюються, не зважаючи на обіцянки, у зв'язку з провалом у виконанні бюджету за минулий рік і перший квартал цього року.

Слід зазначити, що індексація пенсій  мала здійснюватись без ідеологічних розмов в усі часи незалежності України, як і до того, на фактичний відсоток інфляції, не кажучи, що істинний набагато вищий і не показується суспільству. Реальний видно на вартості робіт, послуг, цін, тарифів у магазинах,  на ринках тощо.

Висловити точку зору з цього приводу мене наштовхнуло питання пані Людмили зі Львова на одному із теперішніх ефірів до лідера Радикальної партії, як він про себе наголошує,  Олега Ляшка.  Питання полягало у тому,  що він у Верховній Раді України у 2015 році був ініціатором  виключення з-поміж пенсіонерів для перерахунків пенсій колишніх державних службовців, теперішніх пенсіонерів (багато з них уже знаходяться в інших світах). Він делікатно обминув це питання у відповіді, продовживши акцентувати на більш корисній для себе політичній  індексації, взагалі без поділу на "касти".

Так і сталось. Вони випали (болюче дотепер) із цих процесів. Багато з них вірою і правдою усе свідоме життя працювали на державу і людей, маючи одну з найнижчих зарплат, а зараз пенсію у межах двох тисяч гривень, що менше прожиткового мінімуму. Крім того, на жаль, як показав час, їм суворо забороняли займатись будь-якою підприємницькою діяльністю, залишивши без перерахунків на рівні бідності.

Тепер у процесі рекламних для політиків і прикрих для зубожілих пенсіонерів дебатів про індексацію (зрозуміло, причиною є невиконання державного бюджету) знову тиша щодо колишніх державних службовців, теперішніх пенсіонерів.

Згадую слова колишньої працівниці державної служби, яка із прикрістю назвала цю категорію громадян "Ізгоями у суспільстві".

Хотілось би почути з цього приводу позицію, не думку, теперішнього Парламенту,  чергового нового Уряду,  Прем'єра - колишнього податківця і працівника інших державних служб щодо статусу такої категорії пенсіонерів при проведенні уже майбутньої індексації і можливих перерахунків пенсій, у тому числі "Ізгоям".

До речі, тепер аналізуючи інформацію про результати роботи податкової і митної системи, із такими, вперше за часи незалежності України, провалами у виконанні бюджету по доходах (як наслідок і по видатках) дивуюсь, як колишній працівник контролюючих органів, зокрема і податкової служби,  який в області відповідав за основні податки і збори, включаючи митні, створеною, діючою (може свідомо) теперішньою системою мобілізації доходів.

Хочу нагадати за податок на прибуток, не податок на додану вартість (ПДВ) і акцизний збір, що автоматично при потребі у виконанні бюджету накладаються без усяких затрат у відсотках на вартість продукції, робіт і послуг, а у перспективі кишені громадян.

Так от, названий податок формувався після ретельного аналізу собівартості зі складовими, чітко визначеними державою, без "ізлішеств" і кроків вліво, чи вправо, тобто він, як правило, завжди був реальний. Тільки після сплати податку на прибуток і інших зборів за його рахунок, суб'єкт підприємництва мав право здійснювати капітальні видатки, додаткові грошові виплати персоналу тощо, і то у певних межах,  для резервних залишків сум прибутків.

Таким чином, не було безмежних, навіть у сотнях тисяч або мільйонних виплат "ізбранним" при мінімальних тим, хто на низу. Суспільство не будоражилось від ненависті, разючої нерівності у державі, що так довго із надією йшла до незалежності для себе і народу.

Скажіть, чому зараз відсутні навіть розмови про досягнення у виконанні від податків на прибуток бюджетів різних рівнів. А що говорити про місцеві бюджети, які знаходяться щодо названих прибутків і податку у колапсі як до, так і при децентралізації, особливо від комунального господарства. Ці структури працюють в основному збитково, не дивлячись на високі тарифи, платежі і збори, оскільки основні під рекламою "децентралізації" пливуть на верх. Де там податок на прибуток?

Вертаючись до перерахунків пенсій та індексації колишнім державним службовцям, теперішнім пенсіонерам, не розумію, чому політики, влада, судді, які не вирішують позови об'єктивно відповідно до законодавства цій категорії громадян (із такими доходами можна виконувати "команди, прохання"), ділять суспільство, формуючи ідеологію ненависті  до себе? Думаю, у нас уже давно немає "ворогів народу", тим більше створених незаслужено штучно.  Де хвалена любов до народу і національна державна політика, не кажучи про їх заінтересованість, навіть при втраті рейтингу, у результатах виборів, залежних від  думки суспільства.

Де Ви, "слуги народу", і опозиція?  Вам легше акцентувати рекламну увагу до військових, "міліціонерів",  які більш організовані для спротиву і захисту своїх інтересів через виконання  професійних обов'язків впродовж життя. Чим відрізняються державні службовці із ненормованим робочим днем, вимогою наявності  відповідного терміну трудового стажу, службою, при потребі у вихідні і святкові дні, щоб зараз бути настільки приниженими матеріально та психологічно???