Про грушки, шипшину і Задушні дні

Задушні дні - одна з комунікацій у міжчассі. Що відбувається Там - не знає ніхто з сущих Тут. Бо Тут свої правила гри. А, про Там можемо лише обережно припускати. Зрештою, необережно теж можна – то нічого не змінить, бо нам, піщинкам, приписано просто сипатися. Хіба іноді можемо попригадувати з минулого, коли ми, будучи дітьми, сипалися з кулака Бога/Універсуму/Всесвіту/Космосу (обирайте, що подобається) якось цікавіше і веселіше.

До Задушних днів прибрані городи охороняли купки зі снопів кукурудзи, які рівними рядами тягнулися далеко-далеко аж у густі ранкові тумани, з яких міг вибігти сусідський собака або навіть лис. Деякі навіть чорніли свіжою ріллею. Якщо з боку городів доносилися вигуки «цоп-цабе», я залізав на дошки, що лежали на подвір’ї, і спостерігав, як на очах розширюється чорна смужка зораного городу.

А ще Задушні дні ділили ґаздинь на більше і менше працьовитіших. У перших до Задушних днів з діжок пахла квашена капуста. Точніше, її лише встигли посікти. Тут ключове слово встигли. Бо шаткувати капусту після задушних днів вважалося не престижно. Правда, ґаздині з Галицького Опілля викручувалися поясненням, що бояться «квасити до Задушних, коби до свьит капуста не перекисла».

На Задушні батькам іноді вдавалося вирватися з роботи на кілька днів. Ми всі разом йшли до лісу «на шипшину». Я забігав вперед, щоби постояти біля рясного куща, любуючись її дрібними яскраво-вогняними гірляндами на чорному безлистому гіллі. Якщо у природі існує гламур, то рясний кущ шипшини пізньої осені тому доказ. Шипшина виглядала предтечею Різдвяної ялинки.

На деревах жовтіли грушки.

Ті, які росли нижче, зривали ще зеленими і вони дозрівали у відрах або ящиках у стодолі, а плоди на найвищому, недосяжному навіть з розкладної драбини, гіллі чекали свого часу, щоби впасти. Я ретельно обсервував сад щоранку, аби не пропустити, коли впаде соковита грушка. Навіть пам'ятав де яка грушка висить, прикидав, як затятий садівник, коли вона може впасти. Але ті грушки були надто соковитими, падали навіть від рухів полохливої птахи у мене на очах і... здебільшого розбивалися. Вважалося добрим щастям, якщо вдавалося покуштувати нерозбиту половинку цієї грушки. Складно точно описати, що я у ті моменти робив - їв грушку чи пив грушковий сік? Бо те і те буде правдою.

Бувало, що тато не витримував чи то моїх вмовлянь, чи спокуси і приносив від стрийка Ладзє «тюльпан» - приспосіблення на довжелезній тичці, схоже на пелюстки, яким зривали стиглі яблука та грушки. Він обережно, бо грушки падали від легкого дотику, зривав одну або дві, а потім так само обережно опускав в долину, де чекав я, забирав з «тюльпану» трофей і перекладав у відро, застелене соломою або якою чистою лахою. Але так вдавалося не завжди, бо тичка від тягару плодів гнулася, плоди випадали з «тюльпану» і розбивалися. Дуже сумні хвилини з дитинства…

Такі грушки ще треба було вміти їсти. «Уважно смакуй!» - Підказувала бабця з ґанку. Береш грушку, ноги на ширину плечей, нахиляєш вперед голову і лише тоді можна кусати. Борода і половина обличчя будуть у соці, бо він порскатиме, а місцями навіть проллється, але то легко витиралося і милося. На відміну від светру чи куртки, які вимагали прання, бо інакше лишалася пляма.

А ще...

З тих грушок готували найсмачніші у світі налисники. Найперше, котрась з бабусь збирала грушки, старанно обрізала побите, чистила від зернят і перетирала на терці. До маси додавали трішки родзинок і... маку. Такі налисники могли би прикрасити найдорожчі сучасні фуршети, а тих часів я з плачем виборював собі право з'їсти такий налисник на подвір'ї. Мені страшенно смакувало їсти їх з гарячим чаєм на свіжому повітрі, під перші заморозки або навіть серед зими на морозі.

А потім наставав вечір і ми йшли на цвинтар запалювати свічки.

І тут, якщо сприяла погода - не було ні вітру, ні дощу, - наставав момент дуже кінематографічної живописної містики. У мороці практично на кожному гробівці горіла свічка, часом навіть не одна. Крихітні цяточки їх вогників віднілися здалеку, зливалися з блиском зірок на небі і виглядало, ніби на горизонті пластом розташувалося сузір'я з густо всіяних мерехтливих зірок яскраво-червоного кольору. З наближенням навколо тих цяточок з'являлися тіні гілля дерев або засохлі кущі квітів, і вже зовсім близько промальовувалися контури надгробків. Оскільки язики полум'я на свічках весь час рухалося, то всі ці тіні та контури так само рухалися і виникало відчуття причетності, якщо не до потойбіччя, то до входження до незвіданих світів. Що десь є і правдою. Бо ми можемо лише фантазувати, що відбувається Там. І, поки живемо, будемо гріти душі пам'яттю про своїх найкращих, які вже відійшли. Саме відійшли. Бо в одному світі то «смерть», а в іншому «народження на небі».

Так казали старі люди…


04.11.2021 Ущенко Олег 8338
Коментарі ()

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

106
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

750
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2176
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

770
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

973
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

1810

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

712

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1240 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1481

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1631
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

85
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

344
07.09.2022

Від жовтня в Україні знизяться ціни на гречку. Наразі аграрії вже зібрали 20 тисяч тонн гречаної крупи.

683
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

139
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

339
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

544
02.09.2022

Кожного дня у соціальних мережах отець Іван Гнатюк проводить молитву онлайн, відповідає на запитання, дає поради.

1023
19.09.2022

На жовтень в Івано-Франківському академічному драматичному театрі  підготували  30 вистав, аби ця осінь була наповнена театральним теплом та незабутніми враженнями.

272
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

92
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

271
12.09.2022

Восьмого вересня на 97-му році життя померла королева Великої Британії Єлизавета ІІ.

664
07.09.2022

Співрозмовники приділили увагу безпековим гарантіям та обговорили участь Великої Британії у відбудові України.

621