Про економічний зміст зміст передвиборчої кампанії в США: кого буде рятувати клан, який переможе

 

Мы все видим накал предвыборной кампании в США, однако суть разногласий между основными кандидатами совершенно непонятна любому более или менее нормальному человеку.

 

Дискуссии концентрируются в достаточно узких вопросах, ведутся на достаточно специфическом языке, и вычленить из них базовые разногласия достаточно сложно. Поневоле возникает подозрение, что реальных разногласий просто нет и все проблемы – в том, какой клан придет к власти в условиях кризиса. Это, последнее, конечно не просто важно, а жизненно важно для самих кланов.

 

Однако при всём при этом в текущей предвыборной кампании есть и принципиальные разногласия, о которых мне и хотелось бы поговорить.

 

Для начала напомню основную экономическую коллизию современности. На протяжении 30 лет частный (да и государственный) спрос стимулировался за счёт роста долга, что создало несколько специфических эффектов.

 

Первый – значительный рост производства, рассчитанный на этот самый возросший спрос. При этом производитель не может знать, какая часть того спроса, который есть на его продукцию, является «равновесной», а какая часть образовалась в результате перераспределения стимулированного спроса. Иными словами, у него нет информации о том, насколько упадёт спрос на его продукцию в результате кризиса.

 

Второй – перераспределение прибыли. Поскольку финансовые институты теперь стоят на обоих концах цепочки «производитель – потребитель», то они тоже увеличили свою долю прибыли. Причём значительно больше, чем производители: доля финансового сектора в общем объёме прибыли увеличилась с 20% до более чем 50%.

 

Третий – резко выросший долг. При этом главная проблема не в том, что с этим долгом ничего нельзя сделать: тут как раз возможностей много – от реструктуризации и списаний до перекредитования и пролонгаций. Беда в том, что отказ от роста долга означает невозможность дальнейшего стимулирования спроса – с обязательным падением ВВП и производства.

 

Четвёртый – радикально изменилась структура активов, в том числе и в финансовой сфере. Фактически сегодня любой актив является залогом по той или иной кредитной схеме, причём по стоимости, созданной в процессе стимулирования спроса (то есть сильно завышенной с точки зрения равновесного состояния спроса – доходов). Это означает, что в финансовой системе «крутится» колоссальное количество инструментов, обеспечением под которые являются реальные активы. По мере развития кризиса их стоимость сильно упадёт – а это означает, что стоимость упомянутых инструментов либо сильно сократится, либо они вообще исчезнут путём банкротства их эмитентов.

 

Всё это создает серьёзную проблему в процессе кризиса. Грубо говоря, власти любой страны должны решить для себя принципиальный вопрос, что и как они будут спасать в первую очередь. Основных вариантов тут два.

 

Либо нужно поддерживать частный спрос, то есть, в первую очередь, граждан. И тогда в относительно лучшем положении будут производители товаров – поскольку они смогут получать более или менее стабильный доход. Противоположный вариант – поддержка финансовой системы, то есть компенсация в первую очередь банкам, выпадающим из-за падения спроса платежей по кредитам. Если этого не делать, то повторяется ситуация дефляционного шока образца осени 2008 года, с массовыми банкротствами банков и других финансовых институтов.

 

Сделать и то, и другое точно не получится – поскольку ресурсов полностью компенсировать проблемы точно нет, эмиссия, если её осуществлять в полном объёме, необходимом для компенсации всех активов, вызовет такую инфляцию, что только ускорит экономический кризис. Это значит, что нужно выбирать, куда в первую очередь направлять эмиссионный ресурс, кого спасать в первую очередь.

 

Вариантов тут получается как раз два, они уже описаны выше. Первый – любой ценой стимулировать спрос. Этот вариант пока используется денежными властями США, которые направляют эмиссионные средства для финансирования дефицита бюджета, который, по большей части, идет на социальные выплаты, то есть – поддержку спроса наименее обеспеченных слоев населения. Отметим, что этот вариант был не всегда: на первом этапе кризиса денежные власти этой страны защищали банки, стратегия изменилась после прихода в Белый дом Обамы, хотя нужно отметить, что последние годы финансовая система США особых угроз не испытывала. А потому – мы не знаем, как будут себя вести денежные власти этой страны в том случае, если такая угроза вдруг обнаружится.

 

Второй вариант – защита банков и других финансовых институтов. Этот вариант выбрал Евросоюз: там требуют ужесточать бюджетную дисциплину и «затягивать пояса», при этом все деньги отдают банкам – в том числе и триллион евро эмиссии. Пользы экономике, конечно, от этого никакой нет, поэтому уже пошли разговоры о том, что нужно и развитие стимулировать, но, в целом, давление финансовой элиты на бюрократию в Брюсселе оказалось достаточно эффективным.

 

Так вот, если мы посмотрим на предвыборную кампанию в США с точки зрения описанного выбора, то увидим, что, скорее всего, всё далеко не так просто, как кажется. Дело в том, что хотя демократы Обамы сегодня поддерживают население, в целом им, скорее всего, ближе интересы финансового сектора. А вот республиканцы, напротив, готовы защищать сектор реальный. Один из их кандидатов, Рон Пол, так вообще был готов резко повышать учетную ставку ФРС, что равносильно почти мгновенному обрушению банковской системы, и хотя окончательный кандидат, Ромни, не настолько агрессивен, ему, скорее всего, ближе интересы реальных производителей, чем банков.

 

Я, конечно, не могу на этом настаивать, но, тем не менее, мне кажется, что было бы интересно посмотреть на предвыборную кампанию в США с точки зрения этого разделения базовых интересов в процессе развития кризиса: республиканцы – за сохранение реального сектора при потенциальной готовности ликвидировать сбережения; демократы, соответственно, категорически настаивают на сохранении стоимости активов (сбережений) в том числе финансовых, даже ценой ликвидации реального сектора экономики.

 

 

 

Михаил Хазин,

 

 

worldcrisis.ru



25.06.2012 Михайло Хазін 1117 0
Коментарі (0)

19.07.2026
Тетяна Ткаченко

Викладач Карпатського національного університету імені Василя Стефаника Юрій Довган не мріяв стати героєм. Просто вважав, що не має права залишитися осторонь. Провів останні пари, попрощався зі студентами й пішов шукати шлях до війська. З п'ятої спроби його прийняли. Про службу в Силах оборони, труднощі після звільнення з армії, адаптацію та роботу зі студентами ветеран розповів журналістці Фіртки. 

1922
16.07.2026
Павло Мінка

Як під шумок відставки уряду Рада переписала статтю 301 Кримінального кодексу, прибравши заборону на "доросле кіно".

1018
11.07.2026
Ігор Бартків

Цього тижня The Economist віддав обкладинку одному з найбагатших росіян і провів із ним майже 60 годин у розмовах.

1191
07.07.2026
Вікторія Матіїв

В інтерв'ю журналістці Фіртки Ірина Онищук розповіла, чому театр сьогодні став своєрідною терапією, як війна змінила глядачів і самих митців, що найчастіше турбує військових після повернення з фронту та чому віра в людей залишається її головною опорою.

1630
03.07.2026
Олександр Мізін

Корупційна схема чи «ринкова реальність»? Поки МВФ наполягає на підвищенні тарифів для населення, монополісти отримують надприбутки.  

2827 1
30.06.2026
Вікторія Матіїв

«Іван пішов воювати, бо для нього це було питання честі й відповідальності. Він не зміг залишитися вдома, коли країна потребувала захисту», — згадує Тетяна Майка свого чоловіка, полеглого захисника Івана Майку.

3919

Картинка, коли 16-річні дівчатка хором кричать «Сирок – геть!» — то це не лише щира емоція, але і, очевидно, технологія. А ще якась колективна нам ганьба.

1120

Фільм революційний, бо має широку візуальну павутину. І в цій павутині кожен буде плутатись по-своєму. Певна категорія буде засуджувати, бо ніби забагато власних інтерпретацій. Але Нолан, можливо, захотів стати сліпим, як Гомер.

627

Як влада дає метастази від людини до інституцій і чому держава має вміти пережити своїх лідерів

434

Закупівлі, відбудова, регіони і роль бізнес-мереж у тому, щоб публічні гроші працювали на спроможність, а не лише на звітність.

1157
23.07.2026

Замість обмежень, радять зважати на контекст, баланс у раціоні та якість продуктів.  

5770
17.07.2026

Добра тарілка — це не дієта, а насолода: страви, які радують очі, душу і живлять тіло. Навіть простий перекус може стати маленьким ритуалом, що заряджає позитивом на кілька годин уперед.  

5319
13.07.2026

Війна та стрес суттєво впливають на харчові звички.

10717 2
25.07.2026

У відпустовому центрі в Погоні 19–20 вересня відбудеться Міжнародна проща вервиці. Для паломників підготували дводенну програму, яка включатиме спільну молитву, Хресну дорогу, архієрейські богослужіння, нічні чування та поклоніння Пресвятим Тайнам.

1432
23.07.2026

На початку серпня Івано-Франківщина прийматиме дві всеукраїнські прощі — до галицької чудотворної ікони Матері Божої у Крилосі та до відпустового центру блаженного священномученика Симеона Лукача у Старуні.  

1410
19.07.2026

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

7629
15.07.2026

З 3 по 9 серпня у селі Погоня відбудеться дитячий християнський табір «7 дарів Святого Духа. Веселі канікули з Богом – 2026».

1105
20.07.2026

Недостатнє фінансування, кадровий голод і відсутність системної державної політики у сфері культури — ключові виклики, з якими стикається краєзнавчий музей «Бойківщина» Тетяни й Омеляна Антоновичів.

15951
23.07.2026

Росія щораз більше стикається з наслідками повномасштабного вторгнення в Україну. Про це пише The New York Times в статті-аналізі книги доктора Анни Нотте «Ми переживемо їх: Глобальна кампанія Путіна з метою перемогти Захід».

521
14.07.2026

Із дев'яти народних депутатів, обраних від Івано-Франківщини, п'ятеро підтримали документ, одна депутатка утрималася, ще четверо не підтримали його різними способами.

1521
03.07.2026

Президент Польщі Кароль Навроцький (колишній боксер і сутенер, яким його називають політичні опоненти) нещодавно очолив рейтинг довіри серед польських політиків із рекордними 54,8%. 

1973
26.06.2026

Законодавча пропозиція щодо об'єднання Румунії з Молдовою, була схвалена румунською Палатою депутатів без голосування завдяки завершенню терміну розгляду ініціативи.  

1863