Прикарпатські міндоходівці виявили майже дві з половиною тисячі неоформлених працівників


З початку року за рахунок контрольно-перевірочної роботи працівники Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області встановили 109 випадків порушень порядку нарахування та перерахування до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, належних при виплаті заробітної плати та інших доходів громадянам.

 

Про це повдіомляє прес-служба ГУ міндоходів в області.

 

До найтиповіших порушень трудового та податкового законодавства можна віднести виплату інших видів доходів без утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб. На Прикарпатті виявлено 63 таких випадки.

 

Другу сходинку посідає виплата за рахунок «тіньових» коштів – 23 випадки.   

 

Крім того, виявлено 2,4 тис. офіційно не оформлених найманих працівників та  донараховано 150 тис. грн. податку на доходи фізичних осіб.


19.11.2013 614 1
Коментарі (1)

Яремче 2013.11.19, 19:19
Кілька замальовок про Яремчу, псів і мовне питання Ірена Карпа, письменниця - Вчителько, - гундосив давним-давно колись у школі тато моєї гуцульської подруги, - я не знаю, як розв’язувати цю задачу! - Малюй конє! – байдуже відповідала педагог. Ото були часи, можна зітхнути зараз. Коні були у кожній небідній гуцульській господі – для роботи в городі, для заготівлі лісу, просто не як розкіш, а як засіб пересування. А тепер геть-чисто в більшості своїй стали декорацією. І ними гуцули, спродавши свої землі туристам і покупувавши ландкрузери, возять тепер тих самих туристів "до водоспаду". Недешева розвага, до речі, якщо порівнювати з іншими краями. Але я це не до проблематики кінного спорту в Україні. Я до того, що коней і правда так мало й вони такі декоративні, що вже і пси (породисті) їх давно перевищили кількістю. Думала, в Яремчі вже нікого не здивуєш псом на повідку, як то було в моєму дитинстві: - А шо то то таке є?! – обурювалася на мого жердель-тер’єра сусідська баба (вона взагалі якось не дуже любила тварин і дітей). – То шо є – телє, шо на ланці ведеш?! І кожен раз обіцяла його мені втруїти. Чого? Просто так. Мій нещодавній приїзд до батьків показав, що часи, може, й міняються, а традиції лишаються золотими. Що може бути ліпшим за прогулянку в лісі у компанії безмовної тварюки? Чи то туман, чи трохи дощу, чи сонце, чи темрява – однаково задоволення завдяки відсутності людей і їх пікніків лишається ексклюзивним. Отже, пізній вечір. Мряка. Моя собака дуже погано бачить у принципі, а в темряві взагалі, що називається, йде за приборами. Яремча чудово освітлена в центрі, а от на периферійних дорогах, як на оцій, що йде понад річкою до лісництва, ліхтарі не світять. Вони там навіть були – і то гарненькі такі, стильні, як у Львові. Однак не прожили й місяця – якісь молодчики, вправляючись у звитяжному киданні каміння по легкодоступних мішенях, геть усі їх перебили. Вертаємося від джерельця, що коло лісництва – там, люди кажуть, вода хороша, про що свідчить її сірчаний сморід. Якось пам’ятаю цією ж дорогою довелося підвозити стареньку бабцю в неділю. Гарно вбрана така, в хустці у квіти, бабця виникла перед вікном моєї автівки наче з пустоти, не слабо мене злякавши. Відтак ця гостя з туману і церкви (певно ж, на службу зі свого села спустилася) безпосередньо попросила: - Дівчатка, а підвезіть мене до лісництва. Звісно ж, такій не відмовиш. Підсадили, повезли. Бабця ще дорогою дивувалася, як то я така мала, а вже їздити вмію. Мені не хотілося бабцю розчаровувати тим, що мені вже стукнуло тридцять, та й у її позачасовій гірській системі координат це навряд би щось і значило. Єдине, що мене переймало – як то бабця від лісництва йтиме лісовою дорогою догори, у свої багрівці, якщо їй тут важко було пройти асфальтом. Втім, на жаль, машина моя таке випробування би явно не здолала – лишилося сподіватися, що чарівна бабуся або вміє літати, або за наступною сосною перекинеться молодою сильною дівкою і миттю вибіжить до села. І отак ми їхали з подругою-журналісткою і її чоловіком- музикантом, просторікували про містику буденного життя і про те, що мав значити такий ось символізм. Повернули на "велику дорогу" - ту, що до Водоспаду, Микуличина та Ворохти. Стоїмо на світлофорі, вікна відкриті. І тут: - Дівчатка, а підвезіть до Микуличина… Карпатські бабусі – наше все. Ця історія вкотре нагадала чийсь пост на Фейсбуку. Про те, як в маршрутці коло Сколе двоє російськомовних хлопців обговорювали довколишні горбисті пейзажі. "Слиш, а ет Карпати уже, да, Карпати? Красата какая! А у нас такова нєєєт…" Сьома ранку. Бабуся біля протилежного дня уважно дивиться на хлопців. І тут, пише один із них, я розумію: ранок іще не почався, а нас уже прокляли. Десь те саме я зрозуміла, коли на темній дорозі сто кілограмова тета і мій шарпай врізалися одна в одну. - Йой кров би ті залєла! – зарепетувала тета. – Та прив’яжи того пса, нє? Пес, попрошу помітити, і не пікнув, і не дзявкнув, а взагалі просто не міг збагнути, звідки тут слони – де вже там про вкусити. - Жіночко, - кажу я примирливо цій далеко не бабусі, а, скоріш за все, пані десь мого віку, - та ви вважайте, де йдете. Ще мені пса затопчете! Що буду з затоптаним псом робити?.. Жіночка, жваво обговорюючи кари небесні, які на мене чекають, зі своєю супутницею, почимчикувала вгору, до села, де живуть чарівні бабці. Мій пес в Яремчі, не дивлячись на те, що вже й гуцули давним- давно тримають на ланцах коло хатів справжніх породистих ротвейлерів (за психіку цих тварин я давно переживаю, але ж у нас не Америка, аби хтось контролював гуманність поводження з хатніми тваринами), викликає культурний шок. Чи складки людей турбують, чи щось в вигляді шарпея, я не знаю. Але буває, аж ланос хтось свій спинить, і з заднього сидіння висунеться боязко стрижена підліткова голова: - А шо то він у вас без нар… без намордника?! Була би і я хамським підлітком, то поцікавилася би про те саме у юнака стосовно нього, але ж я уже доросла і просто мовчу в таких випадках. Не даю скандалу розвитку. Гуцулів-бо в машині більше, ніж мене на дорозі, і отрута в них завжди напоготові. Дарма пояснювати, що то порода не бійцівська, а декоративна. В більшості людей принцип "Боюся – значить знищую". Наступного дня в моїй псячій армії прибуло: крім мене і Карми в ліс пішли Дарчик і Юля, дворняги, що мої батьки побитими підібрали колись, вилікували і лишили коло себе хату стерегти. Не на ланці, не "па панятіям", на волі, та ще й із допуском в дім у дощ та негоду. Ці нахаби ще й харчами перебирають – то картопля їм не до вподоби, то сир, так що моя столична штучка, приїжджаючи в гості, виїдає геть-чисто все, що в них кисло по тарілках з учорашнього вечора. Баба-сусідка-згори, та сама, що перше продала моєму татові один шмат землі, а відтак відгородила собі і нам зовсім інший периметр того шмату, а тато не схотів з нею судитися, "бо вклене", вже стояла на воротях. Без червоних чоботів, на жаль, але з твердим бажанням знати все й про всіх, хто виринав на орбіті нашої не надто активної вулиці. - Йой, - каже вона, уздрівши нашу компанію, - а то всьо твої? - Та мої, - кажу. - А нашо тобі стіко? Де їх ведеш? - Та во, - кажу, - веду десь у ліс. Як порєдні люди робліт – втоплю когось, когось утрую. Бабу моя відповідь цілком задовольнила – пішла собі гуцульська баба додому дивитися російський серіал. До речі, про російське. - Рєбята, холодно там, в горах? – спитав нас із приятелем круглобокий порядного вигляду дядечко під шістдесят. Надворі майже ніч, порядні туристи вже давно п’яні сплять по хатах. А цей от ходить, дійсність досліджує. - Ну напевно, - знизали плечима ми. – Не сезон уже ж наче. - Ну-у.. – оглядаючи наші черевики й куртки, протягнув добродій. – В таком, как у вас, і нє холодно! Ми промовчали, уявляючи, як би воно спалося в наметі посеред листопада. - Прєдставляєтє, - провадив він далі, - я только што дєвочку встрєтіл, мА-алєнькую такую… - (показує рукою, яку зависоку). Ідіот вон туда в ночь! – (показує на ту дорогу, по якій зникають літаючі бабусі і центнери врізаються в шарпеїв). - Я єй: а нє страшно тєбє? Ана мнє: нє, нє страшно. Я єй: может, тєбя провісті? І тут ана как пабєжит!!! Ех, думаємо ми, правильно батьки гірську дівчинку виховали, молодці. А дядькові кажемо: - Та ви не переживайте. Яремча – одне з найбезпечніших міст в Україні. В нас отсанній кримінальний злочин років сім тому трапився. - Ага. А ви мєсниє? - Так, - аби довго не пояснювати міграційних нюансів наших життів, відповідаємо ми. - А чєво же ви тогда по-рускі говорітє?! - Ми?!! - Ну да – ви. Я же вас понімаю! - А ви звідки. - Та с Адєси. - Ну то нічого дивного. Ви просто добре розумієте українську. – засміялися ми і побажали доброму дядечкові доброї ночі. Залишили його в тиші порожнього нічного Яремчанського базару пишатися тим, що він розуміє мову країни, в якій живе. І не стали розчаровувати, пояснивши, що на Гуцульщині просто свій діалект живе, котрий він і не розумів, свято вірячи, що то була українська мова…
26.06.2025
Олег Головенський

Фіртка вже проаналізувала декларації нардепів, керівників рад, ОВА та голів громад Прикарпаття за 2024 рік. Сьогодні — фінальна частина: декларації керівників правоохоронних органів області.

1800
24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

793
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

849
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

813 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2597 3
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1409

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

563

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

320

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

964

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1075
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

1027
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

746
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1805
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7223
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

661
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3665
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3866
20.06.2025

Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський розповів про трансформацію глядацької аудиторії за роки його керівництва.  

4054
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

223
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

529
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

977
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

1183