Лідери найрейтинговіших опозиційних сил активно запевняють українців про зроблені висновки, враховані помилки минулого та єдину дієздатну команду, яку у майбутньому парламенті не розтерзають персональні інтереси чи амбіції. Їхній сьогоднішній месидж – «тушок» не буде.
Проте не зважаючи на висловлювання про врахування результатів соціологічних досліджень, перемовини з лідерами місцевих партосередків, поки ні Яценюк, ані Турчинов чи інші опозиційні лідери не продемонстрували, що наважилися на якісні зміни у принципі доборі кадрів, щоб мінімізувати появу потенційних «тушок».
Нещодавно голова однієї з обласних організації «Фронту змін» відзначився перед партійним керівництвом, пообіцявши біг-борди проти місцевих депутатів від «ФЗ» та «Батьківщини», що голосують спільно із провладними силами.
Немає змін у кадровій політиці при закритих переговорах щодо формування спільного списку партій Тимошенко та Яценюка за пропорційною складовою парламентських виборів чи тим паче у партійному фаст-фуді, який невдовзі подаватиметься під соусом єдиного опозиційного кандидата в окремих мажоритарних округах деяких областей (а така ситуація є доволі ймовірною, враховуючи наприклад фінансовий аспект виборчої кампанії).
Потребу праймеріз для опозиції висловив Віталій Кличко. В ході відзначення цьогорічного Дня Свободи і Соборності на Софійській площі в Києві політик запропонував висунути єдиного кандидата від об’єднаної опозиції в кожному мажоритарному округу, використовуючи процедуру попереднього голосування, тобто визначення єдиного опозиційного кандидата самим електоратом напередодні основних виборів. Оскільки лідер УДАРу не приєднався до узгодженої опозиційної виборчої стратегії - це його особиста одноразова піар-акція. Деякий час проблема обговорювалась в Інтернеті. http://www.pravda.com.ua/articles/2012/02/1/6945256/. Висувались конкретні рекомендації, щодо проведення попередніх виборів http://www.pravda.com.ua/columns/2012/04/9/6962341/.
Та масштабного громадського зацікавлення не вийшло. Таким чином праймеріз досі залишаються дискурсом експертних кіл.
Декларуючи прозорість у доборі кадрів, опозиція так і залишилася непрозорою. Кого має питати пересічний виборець, якщо єдиний кандидат в окрузі, якого підтримали основні опозиційні сили виявиться «тушкою»? Голову місцевого партосередку, партійних босів, лідерів регіональних опозиційних сил, що підтримали цю кандидатуру? В програмі об’єднаної опозиції йдеться про механізм відкликання депутата. Відкликання можливе тільки тоді, коли опозиція матиме більшість у Раді і зможе ухвалити відповідні законодавчі зміни. А що робити з потенційними «тушками», коли знову вестиметься активна кампанія скупки опозиційних депутатів меншості?
Пересічні українці досі мало знають про попередні вибори, тому не вимагають праймеріз. За відсутності громадського тиску Яценюк і Турчинов не вигадуватимуть велосипед.
Вже сьогодні виходячи з попереднього розподілу квот по мажоритарних округах, які існують в рамках домовленостей у КОДі, на місцеві праймеріз змогли б балотуватись декілька представників тільки від однієї політичної сили. Однак висувати кандидатури громадських активістів, місцевих лідерів мали б також громадські організації, структури непартійного середовища. Претенденти з обох середовищ наділені однаковими правами, щоб стати єдиним опозиційним кандидатом на основних виборах, тобто висуванцем на якого надалі працюватиме опозиція на місцях.
Проблема зі складністю процедури проведення праймеріз насправді породжена партійним середовищем і є маленьким політичним міфом. Це новий формат кампанії, що є тільки додатковим туром виборів. За умови жорсткого контролю з боку громадськості праймеріз можна провести публічно і чесно.
Проблема фінансування вирішується шляхом створеного спеціального фонду опозиційних партій, мінімальних грошових внесків самих учасників праймеріз. Гадаю, на праймеріз потрібно не набагато більше гривень, аніж сумарно вже потратили деякі опозиційні кандидати в округах.
Низька явка у ході праймеріз, в яких зазвичай беруть участь не більше третини виборців є радше плюсом, оскільки голоси буде легше підрахувати і відповідно -оперативно донести результати до громадськості.
Відсутність часу на якісну агітацію в ході праймеріз – те, чим цього разу довелося б пожертвувати, але це не означає, що агітації не буде взагалі.
Таким чином, праймеріз - шанс стати свіжою візією народної люстрації українських політиків. Однак поки для цього справді багато суб’єктивних перешкод.
