Повний і остаточний розгром атеїстів. Врятуються лише ті, хто не здатні зрозуміти, що їх розгромили.
Атеїст, який протиставляє науковий метод релігії, відкидає Бога, Якого не можливо довести, однак повсякчас у кожній своїй думці, у кожному висновку грунтується на тому, чого не можливо довести. Найзатятіший атеїст вірить у здатність розуміти. Це чиста, нічим не обгрунтована віра. Безліч фактів протирічать їй, звісно, якщо ми здатні розуміти факти. Ніщо не було зрозуміло людиною вірно, повністю, або хоча б достатньо. Всі дотихчасові наукові теорії виявилися в тій чи іншій мірі помилковими. Користуючись методом індукції, можна припустити, що й усі наступні теорії виявляться не зовсім вірними. Попри все, услід за релігійними фанатиками, атеїст вважає, що здатен розуміти бодай щось.
Отже він приписує здатності розуміти атрибут трансцендентності.
Розуміння — функція розуму. Атеїст, таким чином, абсолютизує розум, не кнкретний розум свого опонента, але розум взагалі (ну, і свій, зокрема).
Проте, Абсолютний Розум — одне з імен Бога у християн.
Атеїст вірить в Бога християн, користується запозиченою в Нього здатністю розуміти в принципі, але заперечує Його. Чому? Томущо він позбавлений притаманної добрим християнам інтелектуальної чесності — здатності чітко усвідомлювати межі власного знання в океані віри. Багаторічні спостереження доводять, що здатність розуміти — це специфічно християнська здатність і не властива людині взагалі.