Поранений боєць Олег Морозевич зі Снятинщини потребує допомоги

 

 

Родина Морозевичів із села Тулова Снятинського району почала ще один рік з надією на повне одужання голови сімейства – 29-річного Олега Морозевича, бійця 24-ї окремої механізованої бригади. В липні минулого року він отримав важкі поранення у зоні АТО. Єдині, хто змушує його не опускати рук, – дружина Леся та двоє маленьких синочків. З терпінням, надією та любов’ю вони намагаються повернути те життя, яке у них було до війни.


Минулої неділі, 17 січня, Олегу Морозевичу виповнилося 29 років. Його телефоном вітали побратими, приходили друзі, рідні. Він говорив з ними, радів, а наступного дня прокинувся і сказав, що не хоче ні з ким говорити, навіть з дружиною та дітьми. Місяць тому він повернувся з Німеччини, де проходив лікування після важкого поранення, пише Репортер.


«Німецький лікар попереджав, аби ми готувалися, що в Олега будуть такі зриви без причини, аби менше на них звертали уваги, – каже дружина бійця Леся Морозевич. – В Олега пошкоджений головний мозок, стоїть пластина в голові. Аби відновилися клітини, треба не менше двох років».


До Морозевичів ми втрапили якраз під такий апатичний настрій глави сімейства, тому спілкуємося з Лесею. Ця тендітна молода жінка мужньо трималася, коли чоловік воював, була з ним під час лікування і зараз не відходить ні на крок. Розказує, коли в країні почалися бойові дії, Олег записався добровольцем, але не взяли. Коли прийшла повістка, без вагань подався у військкомат. Рідні відмовляли як могли, але він нікого не слухав.


«Казав, що йде заради нас, заради наших синочків, аби вони жили у мирній країні», – говорить Леся.


Мобілізували Олега 18 серпня 2014 року. Після двох місяців навчань у складі 24 окремої механізованої бригади (ОМБ) як водія-механіка його відправляють у зону АТО. Спершу був Лисичанськ, а потім 29-й блокпост.


У жовтні Олег вперше прийшов у відпуску. Леся одразу побачила, як змінився чоловік. Каже, його менше цікавили вона, діти, бо постійно переживав за своїх хлопців.


«Він якось віддалився від родини, – говорить дружина бійця. – Але я все розуміла. Налаштовувалась, що таким, як до війни, він уже не буде».


До війни Олег був життєрадісним молодим чоловіком, який ніколи не цурався роботи. Їздив на заробітки, на будови, робив ремонти у селі, працював коло хати.


У Морозевичів два синочка. Станіславу пішов сьомий рік, а Владиславу – четвертий.


«Вони страшне за татом, – розказує Леся. – Інколи таке враження, що їм мами не треба. Малі знали, що тато був на війні. Менший ще не дуже розуміє, бо коли Олег пішов воювати, то Владиславу було лише два рочки. Старший усе розуміє, він знає про всі військові справи. Каже, також піде воювати. Він в нас такий патріот, як тато».


З Донбасу Олег телефонував щодня, усе розпитував.



«Розказував про своїх хлопців, про обстріли, що їли, – пригадує жінка. – Все розказував. Болючою темою для нього була загибель найкращого друга, а потім важке поранення іншого. Довго від того відходив. Не раз разом з ним плакала. Він там, а я тут».


Леся говорить, що найтяжче було тоді, коли телефон мовчав. Серце жінки зачуло біду влітку минулого року, коли телефон замовк на кілька днів. Почала шукати його побратимів серед друзів у соцмережах. Нарешті один із них відгукнувся та розказав про обстріли, поранення, аби не переживала – Олег в лікарні і все буде добре.


«Почала в інтернеті шукати всі найближчі лікарні до того 29-го блокпоста, – пригадує Леся Морозевич. – Дзвонила, розпитувала, чи такого не знають. Попала на волонтерку, чоловік якої якраз робив Олегу першу операцію в Сєвєродонецьку. З нею й підтримувала зв’язок. Та казала, що його стан важкий, але стабільний».


Коли Олега перевели у дніпропет­ровський шпиталь, туди виїхала й Леся разом зі свекрухою та братом Олега. Рідні не відходили від бійця три тижні, поки той був у комі.


Далі був Київ, шпиталь. Жінка каже, що їм дуже пощастило, бо саме в той час були німецькі медики і забирали наших поранених на лікування до себе. Так до Німеччини ще з кількома військовими потрапив і Олег Морозевич. Там йому зробили операцію та поставили пластину у череп. Лише 19 грудня боєць повернувся додому.


Дружина розповідає, що Олег трошки ходить по хаті, підпирається милицею. Ще погано відчуває праву ногу та руку.


Зараз Морозевичі збирають документи, аби подавати на оформлення групи. Також подалися на реабілітацію в Литву, ще обіцяють реабілітацію в Рівному.


А поки Леся сама проводить курс реа­білітації для чоловіка вдома. Каже, бачила, як це робили лікарі в Києві, вчилася біля них, як правильно розробляти, масажувати руку, ногу, робити вправи.


«Займаємося по три-чотири рази на день, – розповідає вона. – Рука починає боліти, то припиняємо, а потім знову розминаємо. Олег допомагає здоровішою рукою. Є такі дні, що він нічого не хоче. Ходжу, прошу, всіляко спонукаю його словами, аби боровся заради дітей, що він нам дуже потрібен, я не зможу сама. Він сяде, подумає і поволеньки піде вже щось робити. Інколи сядемо говорити – у нього багато планів, і те хоче зробити, і те, а інколи – повна апатія. Весь цей час мене тримають діти і велика надія, що все стане на свої місця, просто потрібен час. Усе буде добре. Ми все витримаємо».


P. S. Родині Морозевичів потрібна фінансова підтримка. Олег потребує спеціального догляду, спеціальних побутових засобів гігієни без хімії, ліків, які рідні замовляють із США.

Картка ПриватБанку 4149 4978 4443 1793

Морозевич Леся Миколаївна (дружина)


22.01.2016 1043 0
Коментарі (0)

24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

725
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

804
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

758 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2425 2
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1370
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

7228

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

519

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

310

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

940

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1052
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

993
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

719
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1774
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7171
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

632
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3643
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3836
20.06.2025

Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський розповів про трансформацію глядацької аудиторії за роки його керівництва.  

3969
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

188
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

490
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

937
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

1151