Існує сто й одна причина, чому Україна змушена зараз позичати у приватних кредиторів гроші під 9,75% річних, — відхід інвесторів з ринків, що розвиваються, у США, не найкращий суверенний рейтинг, майбутні вибори, складнощі з МВФ, нарешті, безвихідь, що штовхає нашу країну на цей крок.
І є лише одна причина, що пояснює, чому ми змушені позичати під 10% зараз, хоча могли це зробити в лютому під 5%, — це президент, який на той момент уперто опирався створенню Антикорупційного суду. Саме він відповідальний за те, що технічна місія МВФ, яка працювала в Києві з 12 по 16 лютого, поїхала, не уклавши з нами ніяких домовленостей, що фактично закрило Україні доступ на зовнішні ринки у найбільш вдалий для цього період, пише ДТ.
У підсумку до кінця четверга, 26 жовтня, Україна завершила розміщення євробондів на загальну суму в 2 млрд дол., продавши інвесторам п'ятирічні облігації на 750 млн дол. і десятирічні — на 1,25 млрд. Вартість залучення коштів величезна: п'ятирічні облігації виставлялися на продаж зі ставкою 9,25%, а десятирічні — зі ставкою 10%. Дещо збити ставку допоміг попит: він не просто був, а значно перевищував пропозицію — інвестори подали заявки майже на 5 млрд дол. У результаті ставка за п'ятирічними облігаціями опустилася до 9% річних, а за десятирічними — до 9,75. Хай там як, усе одно дорого.
Кошти, виручені від продажу цінних паперів, надійдуть в Україну вже наступного тижня, — інвесторам дається п'ять банківських днів на оплату угоди. Втім, не всі гроші осядуть у державному бюджеті цього року. На латання 70-мільярдної діри держбюджету із зовнішнього фінансування піде 1,275 млрд дол. Тобто рівно стільки, скільки спочатку хотів залучати Мінфін, коли зрозумів, що на внутрішньому ринку вже вибрав усю наявну валюту.
Ще 725 млн дол. підуть на погашення зовсім недавно взятого піврічного бридж-кредиту. Пам'ятаєте, наприкінці серпня Мінфін залучав кошти з дисконтом і під 9% річних, щоб у вересні провести планові виплати за зовнішніми позиками. Тепер ми взяли кредит під 9,25%, щоб віддати кредит під 9%, — безглузда й нещадна стратегія управління зовнішнім боргом.
Нагадаємо, що, розміщуючи на ринку облігації на 725 млн, Мінфін очікував "одержати переваги від гнучких умов залучення коштів", але жодних переваг тоді ніхто не помітив. Мінфін цілком свідомо пропустив час, коли дохідність за нашими паперами була на рівні 6–7%, дочекався піка й вийшов на ринок, залучаючи під 9%. І що справді дивно, саме цей шестимісячний кредит ми хочемо віддати раніше строку, не в лютому 2019-го, а відразу після одержання грошей нової позики. Ото зрадіють інвестори, які купили шестимісячні бонди, правда ж, пане Пасенюк?
Узагалі вартість залучення нами коштів не дозволяє позбутися відчуття, що хтось непогано заробляє на зовнішньому боргу країни.
Тижнем раніше на зовнішні ринки виходила Туреччина, наприклад, продаючи свої п'ятирічні євробонди. У Туреччині, нагадаємо, у розпалі обвал національної валюти, і дисконтна ставка 24%, і річна інфляція 25,5%, і президент очолює уряд, а Міністерство фінансів — зять президента. Але, попри весь цей букет, Туреччина залучила 2 млрд дол. від зовнішніх інвесторів на п'ять років під 7,5% річних. І навіть це насправді дуже дорого, тому що у квітні 2018-го Туреччина розміщала десятирічні облігації під 6%.
Україна ж за всієї декларованої макростабілізації, оптимістичного прогнозу щорічного зростання ВВП мінімум на 3,4%, річної інфляції у 8,9%, підтримки МВФ, кредитного рейтингу В-/В і стабільного прогнозу від Standard&Poor's радіє, що залучила кредитні кошти під 9,75%. При цьому вже випущені нашим урядом євробонди нині на ринку торгуються в діапазоні від 7,2% із погашенням 2020 року до 8,8% з погашенням 2025-го.
Нагадаємо, що зовнішній борг України на кінець серпня становив 47,5 млрд дол. США, сукупний зовнішній і внутрішній держборг України уже впритул наблизився до 75 млрд (див. табл. 1 на 3-й стор.). І в проекті держбюджету наступного року головна стаття наших видатків — це виплата боргів та їх обслуговування. У гривні борги України перевалили за 2 трильйони. Разом державний і гарантований державою борг уже становить 62% від ВВП. Це нормальне боргове навантаження для розвинених економік, але не для економік, які розвиваються. Якщо продовжувати такими ж темпами, ресурсів для розвитку ми не знайдемо ніколи — усе віддаватимемо кредиторам, причому за рахунок нових кредитів.
Окрема стаття видатків — обслуговування боргу, ті самі відсотки, якими ми так щедро обдаровуємо наших інвесторів. Понад 145 млрд грн наступного року ми заплатимо лише за відсотками. Для відчуття масштабу — це майже річний бюджет Пенсійного фонду України.
Очевидно, що повертати ці позики й відсотки за ними, не залучаючи нових коштів, неможливо, але невже не можна позичати кошти дешевше й у менших обсягах? Для розуміння ситуації, 1,2 млрд дол. знадобилися нам не для фінансування зовнішніх боргів, а для латання бюджетного дефіциту. І ми могли б обійтися без цієї позики, якби погодилися на секвестр бюджету.
Нагадаємо, що вперше про необхідність секвестру йшлося ще у квітні цього року. Уже тоді було зрозуміло, що профінансувати всі статті видатків не вийде.Але прем'єр був проти скорочення видатків, і багатосторінковий звіт Мінфіну про те, що грошей не вистачить, його не переконав. А Маркарова, що очолила Мінфін після звільнення Данилюка, запевнила всіх, що потреби в секвестрі немає, грошей усім вистачить. Щоправда, до початку серпня залишки коштів на єдиному казначейському рахунку впали до мінімального за 15 років рівня, становлячи лише 2 млрд грн. Уперше за кілька років пенсіонери зіштовхнулися із затримкою виплати пенсій, а вчителі в деяких регіонах і досі одержують зарплати не в повному обсязі та несвоєчасно, і для того, щоб розрахуватися з ними, освітню субвенцію цього року треба збільшити майже на 22%.
Однак Мінфін цинічно повідомляє, що держбюджет виконується, і дефіцит його буде втримано в межах 2,6% від ВВП. При цьому всі розуміють, що втримуватимуть за рахунок скорочення видатків, а не приросту доходів. За даними Рахункової палати, за підсумками першого півріччя, невиконання плану надходжень з доходів держбюджету становило 74 млрд грн. І зважаючи на все, відтоді ситуація не покращилася, тому що нинішній випуск євробондів насамперед потрібен був для закриття 70-мільярдної бюджетної діри.
У результаті ми вийшли на ринки в найгірший час, і нас буквально розтерзали спекулянти. Із країн, що розвиваються, цього року дорожче, ніж ми, ніхто коштів не залучав, і, напевно, не буде таких дурнів. Інвестори розуміють, що попереду в України роки пікових виплат за зовнішніми і внутрішніми боргами, що наступного року у нас президентські й парламентські вибори, що ми маємо гостру потребу в грошах. Позиція інвесторів зрозуміла, вони цинічні й заробляють гроші, а не добродійністю займаються. Не зрозуміла позиція українського уряду й президента, які свідомо півтора року псують відносини з МВФ, який кредитує під 2–3% на 15 років, а потім біжать на ринок позичати на десять років під 10%. Ми вважатимемо це дурістю чи злочином?
Чи могли б ми не залучати цих коштів? Цілком. Якби ще у квітні Гройсман почав думати про те, як скоротити видатки бюджету, який виконати без втрат не виходить. Лише третина цих коштів піде на погашення нашого боргу, решта коштів необхідна для того, щоб прикрити прорахунки уряду при бюджетному плануванні поточного року. Тобто ми продовжуємо нарощувати наш зовнішній борг навіть тоді, коли могли б цього не робити.
Чи могли б ми залучити кошти на вигідніших умовах? Запросто. У лютому-березні вартість залучення коштів на зовнішніх ринках була значно нижчою. Аргентина столітні бонди під 7,1% розміщувала, Єгипет — десятирічні по 6,5%, Гана — одинадцятирічні по 7,6%. Усе, що нам було потрібно, аби стати з ними в один ряд, — позитивний сигнал від місії МВФ, яка саме в лютому перебувала в Україні.
Ми його не одержали. Для президента важливіше було не втрачати темпів нарощування прибутку напередодні виборів, ніж виконувати вимоги МВФ. Навіть тінь Антикорупційного суду тривожила гаранта і його трьох друзів. І тепер українці оплачуватимуть додаткові відсотки за кредитами, яких узагалі могло не бути, — податок на президентську жадібність. Тому що у підсумку Україна не змогла вийти на зовнішні ринки у найбільш сприятливий для цього час. Звичайно, можна було б спробувати залучити кошти без МВФ. Та чи знайшовся б покупець, готовий інвестувати кошти в країну, яка завзято відмовляється виконувати умови іншого кредитора? Вікно для зовнішніх позик на приватних ринках для нас відчиняє МВФ, це не секрет і не новина для перших осіб країни. У результаті "грамотної" політики яких наш непідйомний зовнішній борг зросте ще більше.
