Цього було б достатньо для перечитування та ознайомлення для внутрішнього комфорту та гармоніі. Про це свого часу
задекларував Шопенгауер, майстер коротких глибинних дефініцій: можливо, він був в якійсь мірі і правий, але нам відома категоріальність, як надлишок суб'єктивізму. З Платона саме розпочалась систематизація речей та явищ в контексти та схеми у сфері вселенського "театру тіней", Платон чітко розклав все на своі місця, аж потім розпочалась та театралізована вистава із виконанням своіх "місій"; це не дивно, бо про Христа почали писати через 100 років опісля його розп'яття у формі чотирьох згадувань-рімейків та свідчень. Ось така вона жорстока реальність- поспішати ніколи не було добрим, до того ж плинність фіксується саме в сповільненні й декларування - документальному чи зміфованому, це вже нюанси суто понятійних- фонетичних та мовленневих апаратів...
Подрібнення культорологіі та історіі етики чи іі геометріі/ Спіноза/ на двадцять епох становлення й зростання думки чи бодай на три є спрощенням суттєвим, бо філософія, а саме розмірковування над суттю та явищами Речей та Буття- небуття є процесом загального всепроникливого штибу: пошук "тіней" , як наслідок чи збудник соціально-політичного чи громадянського, вселенсько -космічного / вчення Галлілео/, або абсолютно несистемного буденного чи надприроднього характеру- є Іконою та Іконографією життя.. Пригадаймо муки Паскаля, чи страждання К'еркегора, який спромігся вакцинуватись від нелогічності та несправедливості буттєвих прерій, скитання Гоббса чи Унамуно. Унамуно взагалі від ярого атеіста ставав вкрай релігійним, після втрати сина від страшного менінгіту та його іконографія самого образу Паскаля; чи вчення Адорно про приречену передустановну дисгармонію , непрограмну приреченість зкручення буття у фому безформеності й навпаки. Поява герменевтики, як глибинного вчення та розуміння текстів, зокрема герменевтичне тлумачення текстів Святого письма й свідчень.
Розмежуємо три етапи розвитку саме еволюційного програмного зростання й одночасно обмеження Розуміння: вчення Платона, наукова теографія Декарта та картезій й , врешті, Ікони Гуссерля та Хайдеггера. Звісно, двох останніх варто читати в оригіналах, а не наближених перекладах, а з Декарта добре писати великі картини- не розумію, чого цього ще не зробили... Декарт суттєво ізолював саму трансценденталію пошуків сутностей самим оз-наченням суб'єктів -об'єктів й взаємопроникнення об'єктів та суб'єктів й "феномен" Просвітництва, як наслідок Висвітлення усього темного та притемненого й сучасна Червона Кімната - є тим прообразом-обскуром, в котрій кожен зупиняється в кінці-кінців " остаточного прокручування життєвоі плівки".
Третя епоха, а саме програми Гуссерля та Хайдеггера - це насолода Окремих Кімнат сатисфакціі розумінь усіляких та дефініцій. Німці грунтовні в дослідженнях- можливо, це наслідок того нелюдського та присутності Абсурду в ликах Історіі - зокрема компенсація за штиб того Гітлера й його діянь. Згадуються слова Отто Рана, котрого спровадив хворий Адольф в Антарктиду для пошуків Гіпербореі :" Наслідками вашого порушення Життєвого порядку - призведуть до феноменологічних відкриттів".
Хоча хто зна, ймовірно він і не був хворим.. Багато чого було віднайдено таємного й зтаємниченого, потім все проковтнуто було щелепами безжальноі історіі/ утилізатор теж має ресурс зношення й функціонування/, але німці залишились впертими в досягненні окреслених завдань. Зокрема прихід того ж таки Гуссерля непростого аксіометричного сангвінніка, а дійсно науковця, призвело до появи Феноменлогіі, де вищеокреслені Суть та Явища поєднані в єдину капсулу- редукція завжди є спрощенням, до того ж самі математики апелюють формулами й тих формулах все взаємозалежне один від одного. Хайдеггеру та Гуссерлю зокрема належать концепціі дегуманізаціі та о-люднення Історіі та процесів іі плинності. Людина є частиною Всесвітнього всезагального програмного Біозу кінцевою метою якого є що???
Безсмертя? Ну, як варіант, хоча 45 % відсотків відмовляються від вічного буття: бо і так сумне теж просування колізіями наочноі лінійності. Тим більше в нашу епоху - епоху піару, телешоу та брехні. Все ніби йде за сценарієм Святого Письма, хоча сам Платон казав, що Армагедон є сферою образноі безвиході... Армагедон є словом. А слово Буттям, а буття є суттю Ніщо, а ніщо є феноменом порожнечі, а порожнеча є тією ж Великоб Картиною картезіанських карпускул. А це і прообразом Порожнечі, суцільного Вакууму вселенського Абсолюту. Знову Декарт. Хоча, якщо би Гітлер спрямував Декарта в Антарктиду- той неодмінно знайшов би краіну ОЗ, й віднайшов логістичне обгрунтування ймовірного і- снування останньоі.
Без іроніі ніяк, все вчення великого Хайдеггера проникнуто іронією, без неі ніяк - пригадаймо знову ж таки майстра коротких дефініцій, а саме Шопенгауера, котрий казав, що " хто дивиться розумом - сприймає з посмішкою; хто з почуттями - приречений затемненням".
Гуссерль вчив головного - це вміння Споглядати. Споглядати із явищно- суттєвим зорганізованим біозом усілякі речі- об'єкти та предмети. Споглядати черещ висвітлення, знову Декарт, знову Лакан, знову Дерріда, знову Христос.
Тільки не документальне споглядання.
Отже, все вивчати потрібно саме з Рене Декарта.
