Пенсійна реформа в Україні цікавить усіх – від пенсіонерів до тих, кому до пенсії ще далеко. Уряд з цього приводу то робить заяви, то відмовляється від них і переводить стрілки на капосний МВФ. Однак зрозуміло, що пенсійна реформа однозначно буде проведена. Питання – у якому обсязі та коли?
Пенсійна реформа, не відмовляючись від солідарної системи, передбачає впровадження ще двох рівнів накопичувальної. З 1 липня 2017 року планується ввести накопичувальну пенсійну систему для громадян, яким на цю дату не виповнилося 35 років. Проти додаткової пенсії ніхто не заперечує. Але чи не пропадуть накопичувані гроші, чи не «з’їсть» їх інфляція, чи буде створений гарантійний фонд щодо цих відрахувань, зрештою, хто цими грошима розпоряджатиметься?
Хоч уряд поки що відмовляється від того, щоб збільшити пенсійний вік та мінімальний страховий стаж, це зовсім не означає, що зміни не будуть введені згодом чи відтерміновані в часі. Наприклад, вони вступлять в дію з 1 січня 2021 року. Адже міністр соціальної політики А. Рева неодноразово наголошував, що після 2020 року мінімальний загальний трудовий стаж для жінок повинен складати 30 років, а для чоловіків – 35 років.
Стаж до 2000 року не буде враховуватися як страховий, тільки як загальний, тому, починаючи з 2000 року, потрібно заробити не менше 20-ти років страхового стажу. До 2000 року трудова діяльність людини фіксувалася у трудовій книжці і, звичайно, не була введена у електронний реєстр. То чи людина справді працювала, чи шахрайським чином внесено запис у трудову книжку, урядовець сумнівається.
А хто, згідно із такими розрахунками, не буде мати запропонованого страхового стажу, той нехай працює до 63 років. Пізніше Пенсійний фонд вирішуватиме, чи матиме людина мінімальну чи соціальну пенсію, а чи просто соціальну допомогу.
Дивує пропозиція уряду «докуповувати» страховий стаж. Суми чималенькі – 704 грн. за місяць, відповідно, 130 тис. грн. за 10 років. І це щоб мати змогу отримувати мінімальну пенсію. Та чи потрібна пенсія людині, яка оперує такими значними сумами?
Найбільше від такої пенсійної реформи постраждають ті, хто до 2000 року напрацював понад два десятки років стажу, який тепер пропонують вважати тільки загальним, а не страховим. Наприклад, жінки 1961 року народження. Саме вони перші йдуть на пенсію у повні 60 років за реформою Тигіпка. Поки що для отримання мінімальної пенсії їм потрібно мати не менше 15 років страхового стажу, враховуючи і роботу до 2000 року. Але у 2020 році їм ніяк не буде 60 років, тобто їх знову перших торкнуться пенсійні нововведення. Отже, якщо жінки 1960 року народження вийдуть на пенсію у 59 років 6 місяців при мінімальному страховому стажі 15 років, то жінки 1961 року народження – у 60 років за умови, що матимуть загальний стаж 30 років, з якого страховий стаж – 20 років. Якщо необхідного стажу не набереться, то, можливо, вийдуть на пенсію у 63 роки, а, можливо, працюватимуть і надалі. Ось така соціальна справедливість!
Також запропоновано роботу на півставки вважати половиною страхового стажу, відповідно, роботу на четвертину ставки рахувати як четвертину страхового стажу. Як рахуватимуть роботу на півтори ставки, не повідомляють.
При таких нововведеннях пенсійний вік формально не збільшується, але, за підрахунками експертів, тільки третина людей пенсійного віку зможе вийти на пенсію у 60 років.
Але це непідтверджені, хоч і озвучені плани уряду. Як повідомила начальник відділу обслуговування громадян Управління ПФУ в м. Івано-Франківську Світлана Кучірка, на сьогодні при нарахуванні пенсії термін роботи до 2000 року зараховується у страховий стаж згідно із записом у трудовій книжці, а з 2000 року – згідно даних персоніфікованого обліку. Служба в армії та навчання в інституті до строкового стажу входять включно до 31 грудня 2003 року.
Наталя ХРАБАТИН, ЗК
