Олексій Гнатковський: Якщо в тому, щоб бігати голим по вулиці, є ідея, то це - мистецтво

Фестиваль «Porto Franko» – це однозначно мистецький вибух, який зовсім скоро сколихне українську культурну спільноту. Такий захід уможливить поєднання різних сфер мистецтва, колаборацію різних течій і напрямків, із чого народиться багато нових несподіваних і геніальних продуктів, пише Укрінформ.

Олексій Гнатковський, актор, куратор фестивалю "Porto Franko 2018" розповів про особливості новітнього мистецького вибуху.

Результат пошуку зображень за запитом "олексій гнатковський"

- Олексію, «Porto Franko 2018» – це кураторський фестиваль, у кожного напрямку є свій куратор, який займається концепцією, шукає і формує контент. Це його особистий смак, стиль і почерк. Ви опікуєтеся театральною програмою, чим здивуєте? 

- Цього року темою нашого фестивалю є «air port» – повітряний порт, тому для нас символічно, що ми будемо закривати театральну програму виставою «Чайка» за Чеховим у постановці всесвітньо відомого литовського режисера Оскараса Коршуноваса.

Концепт «Чайки» нам підходить із багатьох причин, тому що він поєднує і море, і повітря, а як театральний образ – «Чайка» у нашому випадку поєднує класику і сучасність.

Вважаю, величезною перемогою нашої театральної програми те, що ми запросили одразу двох китів світової режисури з Литви – Оскараса Коршуноваса і Еймунтаса Някрошюса. Уявіть собі, вони рівновеликі й не дуже і люблять з’являтися на одних і тих самих фестивалях.

- То, може, коротко про театральний репертуар фестивалю одразу розкажете?

- Так, 13-го червня ми відкриваємося. Театральна програма починається о 18-й годині у Франківському драмтеатрі віденською виставою «Oh, Magic».

Це таке синтетичне поєднання сучасного балету, опери, театрального перформансу та новітніх технологій. Там будуть роботи, що триматимуть мікрофони і автономно рухатимуться сценою.

Достатньо відверта постановка, вікове обмеження 21+. Такий собі ультрасучасний театр.

Наступного дня, 14-го червня, до нас із Польщі приїжджає моновистава «Солодка» – дуже цікавий проект, зроблений за мотивами твору нашої відомої письменниці Марії Матіос «Солодка Даруся». У Польщі ця театральна постановка взяла дуже багато нагород, і є зараз там однією з топових моновистав.

15-го червня о 18.00 на «Porto Franko 2018» виступить театр Еймунтаса Някрошюса з виставою «Книга Йова» за біблійськими текстами, а о 21-й годині дамо виставу нашого театру за Ремарком «На Західному фронті без перемін». У постановці звучатиме музика Баха і німецьких класичних композиторів, її гратиме дуже відомий франківський академічний камерний оркестр «Harmonia Nobile».

Вистава відбуватиметься на дуже цікавій локації – на open space палацу Потоцьких. Ми знайшли спеціальне місце, де глядачі будуть сидіти в штучних військових барикадах, в умовному коридорі між двох зруйнованих будинків. Буде дуже реалістично.

16 червня зі Львова до нас приїжджає Наталія Половинка з виставою «Весілля». Це таке цікаве поєднання класичного українського романсу, української пісні з сучасними технологіями і сучасним баченням театру.

Наталка – унікальна актриса, педагог, театральний діяч, навіть, швидше, вже й теоретик театру. Вона досліджує стародавні українські наспіви, технологію їх виконання і, власне, поєднання з театром. Це дуже цікаве явище в театральному світі України і Європи загалом, тому що в неї є учні, які розходяться по всьому світу.

О 21-й годині цього ж дня відбудеться вистава «Модільяні. Я пройшов мостом, якого не існує» нашого театру, яку ми робили, в тому числі, і заради «Porto Franko 2018».  Це 3-годинна вистава-перформанс-лекція, яка твориться на очах у глядачів, що лежать на лікарняних ліжках.  

Олег Вергеліс, один із учасників вистави, він – лектор, арт-критик, але він ніколи не знає, як вистава відбуватиметься саме сьогодні, ми дотримуємось принципу «тут і зараз».

Результат пошуку зображень за запитом "олексій гнатковський"

- Тобто, це вистава-імпровізація?

- Великою мірою, так. Вистава має свою канву, але його лінія – це імпровізація на тему. Він веде виставу і реагує на неї. Буде багато імпровізацій, тому що актори малюють своїми тілами полотна, кожного разу нові, потім ці полотна виставляються. Більш того, під час вистави художники мають пленер і пишуть картини, на які надихає їх ця вистава, тобто вони також на неї реагують…

І завершуємо ми фестиваль 17-го числа виставою «Чайка» Оскараса Коршуноваса. Це просто фантастичне здобуття і перемога нашого фестивалю, що ми запросили цих двох велетнів – Някрошюса і Коршуноваса, це, по-перше, дорого, але нам вдалося домовитися з ними, бо вони підтримують Україну, вони розуміють, яка у нас ситуація і йдуть на поступки.

- Олексію, наша зацікавленість у таких зіркових іменах зрозуміла, а який їхній інтерес приїздити до нас? Я так розумію, не фінансовий точно. Нова глядацька аудиторія?

- По-перше, вони справді підтримують Україну, вболівають за нас у контексті політичної ситуації. По-друге, фестиваль «Porto Franko» вже має своє ім’я за кордоном, і таким гігантам театральної думки також цікаво сюди приїжджати.

Більше того, у Фейсбуці можна побачити як Някрошюс особисто запрошує усіх глядачів на фестиваль, він сам записав звернення до глядачів України. 

- Яку аудиторію охоплює фестиваль? Скільки людей за фестивальні дні проходить через вас. Ви рахували? 

- Взагалі, це сотні тисяч. Того року, я так розумію, було близько 100 тисяч за п’ять днів.

- Іноземців багато приїжджає, додаєте Івано-Франківську культурного туризму?

- У нас того року були люди з Китаю, Угорщини, Румунії та з багатьох країн. Серйозна перевага таких мистецьких унікальних акцій у величезному креативі. Наш фестиваль відмінний від усіх інших фестивалів України тому, що його локація – це все місто. У кожному районі цілодобово відбуваються мистецькі заходи, акції, платформи.

Кількість глядачів з року в рік збільшується, вже зараз обмаль місць у готелях. Мені навіть проблематично забронювати номери своїм учасникам, вже все забито повністю.

- Глядачів у вас більшає, а кількість учасників також?

 - Для нас не є принциповою позицією збільшити кількість учасників. Тому що, повірте, масовості можна нагнати і набрати шлаку скільки завгодно.

Просто, тоді це буде парад вишиванок у поганому розумінні цього слова, а якщо це вишиванка, то її потрібно піднести до рангу сакрального, унікального, ексклюзивного, а не просто наштампованих китайських підробок.

Ми відсікаємо всі зайві речі, які ведуть нас ушир, і беремо ті, які ведуть нас углиб – до якісного правильного змісту і якісної мистецько-культурної взаємодії. Фестиваль повинен дати поштовх розвитку в мистецькому середовищі, формувати культурне середовище, культурний оазис.

У чому суть мистецтва? В тому, що воно народжує щось нове, чого ніколи не було. Коли ти штампуєш однакові глечики, то це ремесло, до мистецтва воно не має жодного значення. Перший глечик – був мистецьким, решта – вже ні.

Фестиваль «Porto Franko» багато в чому не зрозумілий, конфліктний, суперечливий, контраверсійний, багато хто не розуміє або не підтримує його, комусь це мистецтво видається дивним, але в цьому також є суть.

- Скажіть, де межа між мистецтвом з елементами провокації – і просто порожньою провокацією? От  дивіться, коли людина...

- Роздягається і бігає голою по вулиці?

- … або надрукувала книгу, в якій немає жодного слова, а лише порожні листки?

- Насправді, це дуже гарне запитання, і насправді ця межа настільки тонка, що її майже не помітно.

Є два варіанти. Якщо надрукувати, умовно кажучи, порожню книгу, то мистецької ціни, напевно, у неї не буде. Але, якщо надрукувати її заради чогось… Наприклад, заради того, щоб світ побачив, що в країні автора, чи в його середовищі обмежена свобода слова.

- Тобто, якщо є ідея, то мистецька цінність може з’явитися і в провокації?

- Якщо в нього є ідея і надзавдання – так. Тоді це мистецький продукт. І цьому є багато прикладів: ірландський фотограф Кевін Абош сфотографував картоплину на чорному фоні, цю світлину купили за мільйон доларів; або «Чорний квадрат» Малевича.

Це мистецтво, і тому це вже питання до культурологів та до самих митців – що вони хочуть нам сказати. Чи це просто «понти заради понтів», чи в цьому цілий внутрішній всесвіт.

- Мені подобається актуальне мистецтво, але чи не станеться, що нові мистецькі течії переростуть академізм і підуть у своєму новаторстві кудись дуже далеко?

- Про академізм у мистецтві. Візьмемо ширше, мистецтво як арт – наприклад, Пабло Пікассо, які він картини писав? У нього було дуже багато перехідних течій – і кубізм, і модернізм, і експресіонізм, але починав він із натюрморту.

Так само в танцях. Можна танцювати різні стилі, напрямки, контемп і сучасний балет, але все починається з класичного станка.

Щоб писати вірші, треба знати алфавіт, у балеті – освоїти класичний станок, у живописі – навчитися спочатку малювати натюрморт, у театрі – грати етюди, в кожного своє.

Тобто, треба знати всю базу і мати величезний інструментарій, щоб потім експериментувати. От, власне, в цьому поєднанні народжується щось нове, те, що ми називаємо мистецтвом.

- Але ж мистецтво також буває різним: для спокушеної аудиторії та для широкої, такий собі мас-арт?

- Очевидно, є мистецтво для більш широкої аудиторії, є для вужчої, а є, зрештою, не мистецтво. І про це також треба говорити.

От нещодавно я побував у Мюнхені у всесвітньо відомій картинній галереї, де протягом двох годин я побачив сотні геніальних полотен.

Багато чого я не розумію, але я відчуваю, що це геніально. Тобто, щоб відрізнити мистецтво, умовно кажучи, від не мистецтва, треба його бачити, треба тренувати своє око, свій розум, треба багато читати, треба розвиватися культурно.

- Так, треба бути підготовленим.

- Треба розуміти про що йдеться, а то, буває, дехто дивиться на «Чорний квадрат» Малевича і каже: «Та, блін, я теж так можу». А якщо людина підготовлена, то там вона побачить і всесвітню велику паузу, і космос, і дуже багато чого, що хотів сказати художник, і буде вражена.

І чим вище мистецтво, тим більше має бути готова людина. Тому мені подобається термін «елітарне мистецтво», який народився вже достатньо давно, але в кожній епосі набирає нового звучання.

- Такі мистецькі акції, як ваш фестиваль, готують людей до сприйняття мистецтва?

- Так, логіка, якою я керувався в підборі театральної програми – намагався взяти різні вектори у театральному мистецтві від крайньо-експериментального перформансу до класичних постановок: «Чайка» Чехова, яка вже є відомою на весь світ, театральний пошук Наталки Половинки, новаторський театр «Модільяні». Різні заходи, різні полярності. Це означає, що людина може прийти і побачити, нехай, не весь театральний спектр, який налічує мільярди кольорів, а, принаймні, його основні гами.

У нас буде величезний медійний супровід, я не можу говорити про це предметно, тому що це не мій напрямок, але у нас буде канал, який постійно зніматиме, потім вони робитимуть архів і висвітлюватимуть подію у ЗМІ місцевого і державного значення.

- Так, широке висвітлення у ЗМІ посилить вашу просвітницько-культурну місію, адже понад 80% населення України черпають інформацію з телевізора. А от ви, я переконана, телевізор не дивитеся.

- Я не дивлюся телевізор, бо це жахливо. Я не знаю особисто нікого з телевізійників, і слава Богу, тому маю можливість вільно говорити, що те, що вони показують, особливо передачі українського виробництва – це пряме зомбування населення.

Я, більше того, переконуюсь, що це робиться свідомо, а не від незнання або обмеженості інтелекту чи смаку. Вони просто зашлаковують людський розум і сприйняття, населення мислить якимись одноманітними, дуже побутовими категоріями і парадигмами. І гумор дуже примітивний, а гумор – це пряме свідчення інтелекту.

На жаль, у нас немає державної політики стосовно цього.

- Багато хто з ваших колег, маю на увазі театральних акторів, знімаються у вітчизняних серіалах, які зараз активно почали продукуватися. Вас запрошували?

- Так, зараз телеканали їздять регіонами і шукають нові обличчя, тому що київські ходять групами з серіалу до серіалу. Мене також запросили до одного проекту. У серпні починається знімальний період.

- Чи правда, що участь в серіальній продукції не йде на користь актору? Я часто чую, що вони там «заштамповуються» та втрачають професійність. На вашу думку, це так?

- Актор, який знімається у російськомовному продукті в Україні, йде на компроміс із совістю. У мене погляд складається з двох векторів – мистецького і прагматичного. Якщо говорити начистоту, то за великим рахунком, служити двом богам ніколи не можна, «Не можете служити Богу і мамоні» (Євангелія від Матея 6:24 – ред.), так само і тут.

Якщо актор іде зніматися у завідомо поганий продукт, або ще гірше – у продукт, який знімається російською мовою в Україні, то це значить, що він іде на компроміс зі своєю совістю і мораллю. Або у нього їх немає, або він готовий ними пожертвувати.

Розумієте, якщо ти працюєш у концтаборі, то навіть, якщо ти прибиральник, ти працюєш на зло, трупи підмітаєш. Немає таких речей, що трошки чорний чи трошки білий, так не буває.

Мистецтво і митець не можуть бути аполітичними, тим більше зараз – в ситуації, в якій живе наша держава. Національну думку повинні формувати митці.

Тому говорити, що хтось аполітичний, типу: «я – митець, мені можна виступити на Інтері чи поїхати в Росію» – нічого подібного! Зробив такий вибір – до побачення!

Мистецтво – це авангард, і митець – це людина, яка стоїть в авангарді смаку, думки, філософії й розвитку суспільства. І саме митці мають формувати національну думку!


15.06.2018 3463 1
Коментарі (1)

Василь 2018.06.20, 17:36

Це теж мистецтво! стільки наговорити в інтерв"ю, і одночасно не дати відповіді- що ж це було на цьому фестивалі!

24.09.2022
Уляна Мокринчук

Фіртка поспілкувалась із психологинею Валерією Худзіцькою та дізналась, як продовжувати або почати працювати під час війни, не травмуючи себе.

499
20.09.2022
Тіна Любчик

Фіртка поспілкувалася з отцем Йосафатом Бойком, настоятелем парафії Святих Кирила і Методія в Крихівцях, про досвід волонтерства та благодійності у час війни.

1140
16.09.2022
Тетяна Дармограй

Іванофранківець на фронті не вперше. «Шериф» захищав Україну від російської орди ще у 2014 році, коли окупанти вторглися на територію українського Донбасу. Тепер його бригада знову зупиняє російську армію на сході України.

2629
12.09.2022
Тетяна Дармограй

Фіртка поспілкувалась з головною психологинею благодійного фонду «Діти Героїв», що опікується дітьми, які втратили одного або обох батьків під час війни, Мартою Білик про те, як розмовляти про війну та її наслідки, не травмувавши.

1041
07.09.2022
Андрій Левкович

Давні греки мислили час в багатьох іпостасях (як лінійний, циклічний, миттєвий…), головні з яких дві – час, як черга слідування подій і час невловної миті змін.

1282
31.08.2022
Тіна Любчик

Журналістка Фіртки дізналась у Миколи Рожка, ректора Івано-Франківського національного медичного університету, наскільки заклад готовий до нового навчального року та як готуватимуть майбутніх медиків.    

2584

З 1 по 5 вересня на Запорізькій АЕС працювала місія МАГАТЕ. За результатами свого візиту вони представили звіт з фактами та рекомендаціями.

999

Татуювання на тілі людини явище не нове, і в сучасному світі доволі поширене, лише у нашому суспільстві до нього ставились і здається ставляться доволі стримано. До малюнків на тілі відносяться по-різному: хтось ними захоплюється,  а хтось подекуди

1566 1

Вважаю, що некоректно визначати, що церква продукує забобони. Кредо віри визначає «Вірую в єдину святу .. церкву», то ж святість і забобони несумісні.

1807

На щастя, переважна більшість держав світу розуміє справжню ситуацію в російсько-українській війні. Хто на кого напав, хто обороняє по праву свою територію, і де тут світла й темна сторона. Але в міжнародному праві та відносинах самого розуміння мало.

1895
01.10.2022

У Калуші соціальна їдальня для вимушених переселенців працює на базі другого ліцею.  

9
24.09.2022

В області розпочали сівбу озимих зернових культур.  

416
18.09.2022

Аби на власні очі побачити, що навіть попри війну в Україні, підприємці не лише працюють, а й заробляють і дають роботу місцевим.

626
29.09.2022

У Крихівцях при парафії Святих Кирила і Методія будують дитячий садочок, який матиме назву «Ковчег». Цей процес триває вже 3,5 роки.  

155
24.09.2022

Відомо, що на рештках костелу почали зводити дерев'яну будівлю у 1900 році. Відтоді 36 років у ній молилися жителі двох сіл — Креховичів і Брошнів-Осади.

704
18.09.2022

Депутати Івано-Франківської облради просять керівництво держави заборонити Українську православну церкву Московського патріархату в країні, ініціювати розслідування її діяльності та покарати винних за колабораціонізм.

607
12.09.2022

Зокрема, віряни молитимуться за мир в Україні, припинення війни та за всіх військових.  

811
26.09.2022

Це вже другий фільм режисера та кінокомпанії. Якщо першим фільмом в українському прокаті була новорічна кінокомедія «Все буде Ок!», то «Патерн» знятий в жанрі конспірологічного трилера.  

414
30.09.2022

Президент Володимир Зеленський заявив, що Україна буде вести перемовини тільки із новою владою росії.  

14
27.09.2022

Подоляк наголосив, що після успішного контрнаступу Збройних сил України на харківському напрямку політична еліта Росії почала розуміти, що вона може програти війну, а країни світу переконалися в слабкості армії та військово-промислового комплексу Російської Федерації.

292
24.09.2022

Крім того, він наголосив, що світ "абсолютно справедливо" відреагує на так звані "референдуми", які окупаційна влада намагається зараз провести в Криму та в інших частинах України, які вона "поки контролює".

406
18.09.2022

Окрім того, керівництво Збройних сил наголосило, що «керується принципом єдиноначальності» і «не допускає всередині військового колективу розколів».

526