Я часто буваю у передноворічні та передріздвяні свята в закордонних відрядженнях і завжди дивуюся тій святковій, навіть, на мій погляд, надмірно пафосній і ейфоричній атмосфері, яка панує в цих країнах.
Якщо у нас і за місяць, і навіть за тиждень до свят частіше за все ще немає передчуття вселенських веселощів, то у них «пред-свято» б'є ключем. Базарчики, виряджені в маскарадні костюми, глінтвейн річкою, шопінг без упину і все таке, що починається практично з кінця листопада.
А у нас «пробки», суворі обличчя, і звична істерія на політичних телешоу.
З цього приводу у мене виникла гіпотеза, що ми, на відміну від багатьох і західних, і східних народів, переплутали будні з головним святом року. У «них» до цих пір існує віра в святкові дива.
На Сході вірять в мудрого Дракона, який виконує бажання і в Новий Рік за західним стилем, і в Новий Рік по іх стилях.
На Заході навіть офісний планктон свято вірить у диво різдвяної індички, у сакральність передноворічних побажань і в невтомного роздавальника чудес - Санта Клауса. Правда, в будні ніхто в чудеса вже не вірить, всі вірять тільки в важку працю, в дику напругу мізків і в правила дорожнього руху.
У нас все навпаки. Давно ніхто ні в що святкове не вірить. Ні в щедрого Діда Мороза, ні в добродушного передноворічного даішника, ні в чудовий секс під ялинкою з чарівною Снігуронькою.
Зате у будні наші люди вірять у все підряд. Всі поголовно вірять у можливе диво раптового збагачення, типу: випадково з сусідом щось дістали (вагон покрівельного заліза), тут же штовхнули - «навар» чудовий. Або взяли кредит, а банк лопнув, чи податкова все переплутала і повернула вам ПДВ без «відкату»; або кум влаштувався на митницю і відкрив вам маленьке віконце, куди влазить великий «контрабас»...
Так от, пора б нам ставати нормальними, типу західних або хоча б східних, людей. Пора б нам зрозуміти, що хорошого в будні, а тим більше чудесного, навряд чи що буде - на те вони і в будні. Зате Новий Рік справді чарівне свято. Хоча б тому, що в Новий Рік кожен пересічний «кролик» - тобто найпростіший громадянин - може відчути те, що відчуває сам нардеп в перший день свого «заходу під купол».
У нардепів вже є своя велика легенда, яка пояснює, що відбувається відразу після його присяги. А відбувається дійсно диво - обнуляються всі його кримінальні справи, всі юридичні позови, всі прокурорські нагляди. Бо жоден слідчий, або прокурор не буде у себе тримати папку на людину, яка цілих п'ять років буде перебувати під ковпаком недоторканності.
Але ж і у нас простих є хай не депутатська п'ятирічка, а нескінченно довга новорічна ніч. У цю ніч Дід Мороз «обнуляє» лічильник (як це робили колись таксисти для нового пасажира) і прощає нам всі образи, всі гріхи, всі негаразди, які ми нагородили за цілий рік.
Цілу новорічну ніч ми, як немовлята, маємо бездоганну кредитну історію і відкриті для нових надій, для нових проектів, для нової мрії. Якщо це не диво, то що це таке?!
Так що, Дідусь Мороз, «в натурі», зніми нас з лічильника, хоча б на одну ніч!
Дмитро Видрін
11
