На розтяжці: Між старою і новою системами

 

/data/blog/122134/48850b54213e0300f79183fcdc5425ec.jpg

 

Нещодавно співзасновник громадянської платформи «Нова країна» Валерій Пекар поділився думкою, що українська державність – це не прапор, тризуб чи славень. Це насамперед державні інституції, спроможні виконувати свої функції. А сьогодні, будьмо відвертими, в Україні більшість держустанов мають із цим завданням серйозні проблеми.

 

Після Революції гідності в нашій державі почався період реформ. А українці, здається, й досі ніби чекають на дощ після довготривалої засухи: реформи наче впроваджують, а результату не видно. Ба більше, з кожним днем ми стаємо все беззахиснішими. Безпека українців, як то кажуть, у Божих руках. Хто голосно кричить і грізно стукає кулаком по столу, той вибиває пільги та допомоги, хто носить хабарі суддям, той виграє справи, а хто має зброю – у того взагалі суперсила. І в цій схемі криється велика небезпека для тих, хто шукає захисту в законах та хоче побудувати правову державу. Зараз українські держустанови можна поділити на 2 типи: вони або зруйновані, або мають особливий статус «ми реформуємося».

 

Де раціональне зерно, важко зрозуміти. Чи то ми втрачаємо державу, чи то Президент і його команда – це як безжальні, але професійні хірурги, що втілюють болючі реформи, і треба лиш набратися терпіння і достойно пережити часи змін?

 

Загалом, чи не увесь світ зараз потерпає від нестабільності. На нещодавньому Форумі видавців у Львові британський нейрохірург Генрі Марш сказав: «Єдине, у чому можна бути певним щодо майбутнього, це те, що ми не можемо бути певними в ньому».

 

В Україні вже рідко хтось говорить простабільність, мало хто складає плани на далеке майбутнє, люди звикли до постійних змін. Міняються уряди, депутати та вивіски на державних установах, змінюється і життя пересічних людей, та, на жаль, не в кращу сторону.

 

Протест як тренд

Зневіра та розчарування охопили український народ, усе менше людей сподівається на краще, вперто йде вперед і виборює зміни. Громадський тиск та публічне висвітлення – тут найсильніші інструменти боротьби. Під тиском громадськості приймають найважливіші закони України в час неоголошеної війни та постійного протистояння. Державні інституції – наче старі трухляві дерева, що вже не приносять жодних плодів, та ще стоять, бо живляться із землі. А в той час, коли волонтери допомагають армії, громадські активісти виборюють зміни, журналісти ведуть розслідування, працівники прокуратури, судді, міліція ходять на роботу та отримують заробітну плату, користуються пільгами, ведуть активне світське життя, їздять на відпочинок та влаштовують добре життя своїм дітям. Роботу свою вони якщо і роблять, то вкрай незадовільно. І на зарплату більшість давно уже не живе. Такий запущений «сад» ми отримали у спадок від системи Януковича та Кучми. На фоні безвладдя держава оповита постійною критикою, корупцією та наймоднішим хештегом у соціальних мережах – #зрада.

 

Так, критика і корупція – це трендові теми, котрі беруть собі на озброєння всі політичні партії. Кожен кандидат від Києва до маленького українського села перед виборами оголошує війну корупціонерам, безжально критикує своїх попередників і опонентів, та дарма.

 

Перемагають домовленості

Ми живемо в час, коли нарешті почали реформувати одні з найважливіших інституцій держави – правоохоронні органи та суди. Найбільш резонансні розслідування тут проводить прокуратура. Власне, в ній самій відбулися численні кадрові зміни. Генпрокурор Юрій Луценко оголосив діяльність ГПУ під лозунгом «Ловити велику рибу», себто пообіцяв садити найбільш впливових корупціонерів України. Скандальні затримання, активна стрічка у Фейсбуці, потужна інформаційна кампанія – здається, от-от – і злочинці будуть покарані.

 

Та все не так просто, адже після реформи прокуратуру позбавили багатьох функцій. Чимало звернень вона скеровує у міліцію, котра також у стані реформи, працівники МВС проходять через атестації, переатестації, йдуть у суди і всіма силами прагнуть вберегти своє «тепле» робоче місце. Кількісно прокуратура порушує дуже багато справ, та на якості це поки не відбивається. Адже досягнути результату можна тільки пройшовши суди. Довіра до слуг закону знівельована. Реформування системи правосуддя є найболючішою темою сьогодення. Шквал дискусій, але мізер конструктиву. Ніхто не розуміє, як примусити жерців Феміди судити за законом, а не за сумою хабара. Який міжнародний досвід варто імпортувати, щоб досягти успіху? З проблемою втілення судової реформи в свій час стикнулося дуже багато країн. Приміром, Сінгапур, який часто ставлять за приклад як країну успішних реформ, 30 років після отримання незалежності не мав власного Верховного суду, а користувався послугами Королівського суду в Лондоні. Грузинський реформатор Каха Бендукідзе, приміром, зазначав, що нам варто запросити суддів з інших держав. До прикладу, з Канади, де багато правників-вихідців з України. А у книжці «Ґудбай, імперіє», він переконував, що варто втілювати реформу не по всій території країни, а обирати спочатку певну точку (Free Sity). Та це все розмови і дискусії, зараз Кахи уже немає серед живих.

 

Реформи можуть відбуватися роками, а прості люди втомилися голодувати. Вони хочуть правди і справедливості – а це місія суддів. Коли будуть винесені вердикти найбільшим корупціонерам держави – питання риторичне. Всі правоохоронні органи і навіть судова гілка влади заполітизовані. Тому поки що працюють за старою схемою...

 

Боротьба заради боротьби

Збоку уся ця постійна колотнеча – ніби боротьба заради боротьби. Хтось на ній відвойовує людську довіру, будує свій рейтинг, але результат від цього не змінюється. Правду знайти дуже важко.

 

Механізм оживлення, оновлення старих інституцій держави, зокрема і прокуратури, – досить неефективний і потребує багато часу. Практика створювати з нуля, як це відбулося з патрульною поліцією, більш дієва. Чому на місці прокуратури не запрацювало на повну силу НАБУ – зрозуміло, бо стара система включила інстинкт самозбереження, і як наслідок маємо постійне протистояння двох структур: старої – прокуратура та нової – НАБУ. Та навіть те, що НАБУ існує і працює в постійному протистоянні з прокуратурою, – добре, бо в цій боротьбі ті, хто не хоче працювати, все одно змушені. Наразі прокурорська боротьба направлена на колишніх соратників Януковича, а своїх однопартійців Луценко не помічає. І хтозна, чи дійде до них черга взагалі. Політичне побратимство не дозволить ткнути пальцем на свого колегу по партії. Бо тоді і самому прийдеться здаватися. А тим часом родина Луценків – одна з найвпливовіших в Україні, а політична кар’єра дружини пішла вгору – вона стала заступником голови фракції БПП у Верховній раді. Ймовірно завдяки посаді чоловіка.

 

Зі старої системи

З 16 липня Івано-Франківська обласна прокуратура також має нового прокурора, ним став земляк Юрія Луценка Стратюк Олександр Миколайович. «Очищення» за місяць, бажання зловити «велику рибину» та народний інтерес – ось головні завдання нової прокуратури. «Через місяць я чекаю на очищення прокуратури. Бізнесу там не має бути», – сказав Юрій Луценко.

 

Завдання ніби прості, та виконувати їх не так легко. Загалом, пан Стратюк має великий прокурорський досвід, працював на різних посадах і в різних областях. Особливо відзначився, коли був міським прокурором у м. Ужгород. Там Олександр Миколайович фактично оголосив відкриту війну міській владі й тодішньому меру. Боротьба за землі, комунальні підприємства була основною у прокурорській діяльності. Однак подейкують, що за цими діями стояли інтереси Віктора Балоги. Слід зазначити, що в той час обласним прокурором Закарпатської області був Юрій Бендз, кум олігарха Балоги.

 

Якщо прокурор Стратюк імплементує закарпатський досвід у Франківську, то це буде великим успіхом для громади міста. Адже роками у Станіславові за безцінь роздаються муніципальні землі під забудови і лобіюються політичні інтереси. У комунальній сфері теж не все гладенько. Більшість комунальних підприємств збиткові, деякі доведені до банкрутства. Загалом ця сфера – сейф для збагачення міських депутатів та наближених до місцевої влади бізнесменів. Тому роботи – непочатий край. Статки Стратюка вражаюче скромні, що дозволяє задуматися: чи не приховує він їх часом?

 

Найважливіше зараз, щоби Стратюк не повторив тактику прокурорської діяльності своїх попередників, коли більшість будівельних та земельних питань вирішували через дарування кількох квартир від забудовників. Або коли справи щодо вирубки лісів і вивезення гравію просто вирішувалися за відсоток відкату для відповідних працівників прокуратури.

 

Чотири місяці діяльності нового прокурора поки не є особливо плідними, якщо не рахувати резонансної справи затримання керівника регіонального управління Фонду державного майна України. Щодо лісів, то тут особливе затишшя, цікаво, чи то схеми дуже добре продумані, чи то ноги у теми ростуть аж із Києва. Певні кроки зроблені у справах щодо вивезення гравію та нищення прикарпатських річок, відкриті кримінальні провадження, але тут неабияк потрудилися громадські активісти й журналісти, котрі це питання тримають на постійному контролі. Щодо очищення самої прокуратури, то особливих змін у нашій області, на жаль, не видно.

 

Старі й особливо стійкі кадри, що пережили дві революції, потім люстрацію, переживуть і теперішню прокурорську чистку. Все пройде повз їхні комфортні кабінети. Вони мали час зачистити свої статки, записати багатства на надійних родичів та вірних друзів. Всі стали дуже бідними, скромними, і тільки порушення їхнього спокою часто нервує загартованих прокурорів. Бо завжди хтось із впертих активістів може сидіти в кущах і фіксувати на телефон фрагменти прокурорського життя.

 

На фоні такого болота і постійного реваншу старої системи важливо вберегти ті зміни, що вже відбулися. Отож будьмо пильні і борімося за правову державу.

 

Наталія Сербин, журнал МІСТО


16.12.2016 Наталія Сербин 1480 0
Коментарі (0)

24.06.2025
Павло Мінка

19 червня 2025 року Івано-Франківська обласна прокуратура повідомила: судитимуть організатора злочинної групи торговців бурштином.

674
21.06.2025
Діана Струк

Нікіта Тітов — художник, плакатист, ілюстратор. Ще кілька десятиліть тому він називав себе «ватніком», а сьогодні його роботи — символи українського спротиву. Його плакати надихають, підтримують і попереджають: Україна — сильна, і вона не зламається.

762
19.06.2025
Катерина Гришко

На початку червня 2025 року провели тендерні конкурси на роботи в навчальних закладах на суму майже 40 мільйонів гривень. Фірми відомі та мають кримінальні справи.  

732 3
16.06.2025
Вікторія Матіїв

Журналістка Фіртки поспілкувалася з керівником Івано-Франківського театру Ростиславом Держипільським, щоб дізнатися, як театр живе і працює під час війни, як народжуються нові вистави, які міжнародні проєкти підтримують українське мистецтво, а також про виклики сучасності і непересічну силу мистецтва в непростий час.

2327 2
14.06.2025
Вікторія Матіїв

Напередодні Всесвітнього дня донора крові Фіртка поцікавилася, скільки прикарпатців регулярно здають кров, яка підготовка й процедура донації, розпитала у лікарки-трансфузіологині Прикарпатського обласного центру служби крові Марти Щирби, як на потреби крові вплинула війна.  

1357
12.06.2025
Тетяна Дармограй

У першому півріччі 2025 року мобілізацію на Івано-Франківщині проводили з використанням нових електронних систем та оновлених процедур. Які зміни в мобілізації діють та що ще планують удосконалити, розповідає Фіртка.

7155

Ніколи ідіотизм не стає більш очевидним, як у момент, коли починають його зводити у абсолют великі писарі сентиментально-переконливих текстів у редакційних кімнатах центрів, які «творять думки».

489

Глибше за інших пірнули гностики перших століть християнської ери. Вони дійшли принципового висновку: таємниця часу сусідить з таємницею Бога. Сусідить так близько, так щільно й невіддільно, що її пізнання майже напевно відкриває браму Творця, як найбільшої з таємниць.

306

Світ змінився до невпізнаваності зі стрімким розвитком технологій ми наче живемо у майбутньому. І водночас існують традиції, яким сотні років. Одна з таких  релігійних традицій — це шанування мощей святих у християнстві.

928

Ані висока освіченість, ані шляхетна спадковість, ані залучення до незлобивих віровчень не породжують усвідомленого гуманізму «просто так».

1043
19.06.2025

Станом на 1 червня 2025 року на Івано-Франківщині зареєстрували 901 фермерське господарство. Загальна площа сільськогосподарських угідь у їх власності та користуванні становить 40 тисяч гектарів.  

978
12.06.2025

Все більше людей відмовляються від дієт і переходять до інтуїтивного харчування — підходу, що вчить слухати тіло, а не рахувати калорії.  

707
08.06.2025

Здорове харчування не лише підтримує фізичний стан, а й допомагає залишатись стійкими перед труднощами та випробуваннями.  

1763
20.06.2025

Священник розповів про ставлення Церкви до дошлюбних статевих стосунків. 

7152
16.06.2025

У селі Гошів, що на Івано-Франківщині, на Ясній Горі розташований монастир Чину святого Василія Великого. Зокрема, на дзвіниці Гошівського монастиря знаходиться один з чотирьох карильйонів України.  

614
13.06.2025

Старий сидів біля оазису, біля входу в одне близькосхідне місто. До нього підійшов юнак і запитав...

3636
07.06.2025

Восьмого та дев'ятого червня християни відзначатимуть свято Трійці.  

3823
20.06.2025

Генеральний директор-художній керівник Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка Ростислав Держипільський розповів про трансформацію глядацької аудиторії за роки його керівництва.  

3917
23.06.2025

Прем’єр-міністр Британії Кір Стармер заявив, що ядерна програма Ірану — серйозна загроза, а США вжили заходів для усунення цієї загрози.  

164
19.06.2025

Депутати Верховної ради України 18 червня 2025 року підтримали в цілому законопроєкт № 11469 про множинне громадянство.   

476
18.06.2025

Україна готується до виборів після завершення воєнного стану, але це будуть не звичайні, а унікальні вибори, які потребуватимуть окремого закону.  

923
16.06.2025

Більше довіряють Президенту мешканці Заходу — серед них 73% довіряють Володимиру Зеленському проти 61-63% в інших регіонах.  

1137