Українські реалії такі, що у скрутному становищі ми, ймовірніше, звернемось до баби Євдокії або знахаря Миколи, аніж до психотерапевта. Далеко не усі розуміють наслідки та шкоду для людини, яка потрапляє у сферу впливу сил та осіб, що не мають нічого спільного з людськими чеснотами.
В Івано-Франківську безліч оголошень з обіцянками допомогти у будь-якій складній життєвій ситуації: вилікувати від усіх хвороб, причарувати людину, примножити успіх та гроші, вилікувати від алкоголізму чи позбавити безпліддя... Розповісти, що чекає вас у майбутньому? Є й така послуга. Так, вірити в це чи ні – вибір кожного, але заперечувати той факт, що ворожіння почасти межує з шахрайством – вкрай складно.
Прейскурант у представників цієї професії коливається від ста п’ятдесяти до десятків тисяч гривень. Бо ж часто буває, що приходиш з однією бідою, а виявляється, що, окрім того, ще є багато проблем, які вирішуються тільки за окрему плату. У кожного з них свої методи роботи. Хтось використовує карти, інші зливають на віск, одні – бачать майбутнє на кавовій гущі, немало – розповідають про долю по лініях на долонях…
Психолог Тарас Нестеренко ділиться, що одна з найважливіших рис дорослої та зрілої особистості – здатність брати на себе відповідальність за вчинки та їхні наслідки. Він наголошує, що насамперед до ворожок ходять ті люди, які не хочуть або не вміють відповідати за свої дії та самостійно змінювати щось в житті. Інша категорія людей, які звертаються до магії – ті, які перепробували всі традиційні методи, як, наприклад, медикаментозне лікування хвороби, та це їм не допомогло.
«95% ворожок не допоможуть, а інші 5%, які, можливо, мають «дар» за допомогою своїх здібностей підкажуть варіанти виходу із ситуації, і знову ж таки порекомендують зробити певний вибір та взяти на себе вищезгадану відповідальність. Безперечно, ворожки вміло маніпулюють людською свідомістю, і тому ми сліпо довіряємо їм. До слова, вчені, лікарі та психологи дослідили, що коли людина міняє світогляд, то навіть тяжкі хвороби частково або повністю відступають без медикаментозного лікування, а відомий психоаналітик Карл Густав Юнг стверджував: «Якщо ми не усвідомлюємо, що відбувається у нас всередині, то ззовні нам здається, що це доля». Не секрет, що ворожбити завжди користувались тим, що до них приходять люди в стресовому стані, яким можна вбити в голову все, що завгодно й непогано на цьому заробити, – уточнює психолог.
Герої цього матеріалу зовсім різні люди: у них різні професії, різний вік, різні вподобання та життєві шляхи. Проте є те, що їх об’єднує – кожен мав справу з ворожбитами. Розповідаємо, чим це для них закінчилось.
Історія Марії
Жінці за шістдесят. Вона – самотня пенсіонерка. Але у розмові часто згадує про своїх трьох діток. Називає їх Ангелами. А вони й, справді, на небі – здалека споглядають на сердешну матір. Марія ділиться своєю історією із щемом у грудях і сльозами на очах.
У тридцять п’ять років я залишилась вдовою з трьома дітьми. Багато працювала, а ще більше мала хатніх обов’язків. Мої дні стали однаково важкими та довгими. Знаєте, мабуть, я поховала себе разом з чоловіком, та єдине, що мене хвилювало – поставити на ноги дітей. І ось за рік після смерті чоловіка, мій молодший син захворів на рак. Того дня, коли я про це дізналась, у мене вдруге земля втекла з-під ніг. Нам заледве вистачало на їжу й оплату комунальних послуг, а тут ще й така біда. Вибору у нас не було: лікування тривало, але сину краще не ставало.
Тоді моя сусідка порадила мені ворожку, яка не тільки «бачить майбутнє», а й «може допомогти вилікуватись». Мій син одразу відмовився від такої витівки, а я, розбита горем мама, побігла до неї й була готова віддати їй усі гроші, що мала, аби тільки вона допомогла моїй дитині. Я була шокована та налякана, коли вона сказала, що мій син помре, тому немає сенсу витрачати кошти на традиційне лікування. У кінці сеансу вона тільки додала, що може продовжити йому життя, але це не дешеве задоволення, бо на це потрібно багато життєвої енергії.
Прийшовши додому, я розповіла своїм старшим дітям слова ворожки, а вони тільки насварили мене та заборонили до неї звертатись знову. Однак, тоді мене вже не могло щось зупинити – я прагнула зробити все, щоб мій молодший син жив якомога довше. Мій другий візит до цієї жінки, якщо не помиляюсь, на ім’я Людмила, був й останнім. Я принесла їй тільки половину суми, що дуже обурило Людмилу. Вона розгнівалась та кричала, мовляв, якщо мені не потрібно, аби син жив, то для чого я витрачаю її час. Вона випроваджувала мене зі своєї домівки з нецензурною лексикою та побажанням смерті всім членам моєї сім’ї. На прощання вона крикнула мені, що я переживу всіх своїх дітей.
Мій молодший син таки помер. Останнім з моїх дітей. Він прожив ще десять років з хворобою, а двоє старших загинули в авіакатастрофі через два роки після мого візиту до тієї аферистки. Я часто замислююсь, чи не покарання це мені за те, що довірилась шарлатанці. Я ж вірую у Бога, а таке зробила. Я застерігаю усіх від таких дурощів. Що отримала я? Тепер я мама, у якої немає дітей.
Історія Олександра
Чоловіку за тридцять. Він – автомеханік, має дружину та двох дітей. Олександр каже, що ходив до ворожки, коли йому було двадцять три, бо хотів дізнатись, чи не зраджує йому кохана – та, що теперішня дружина.
Моя знайома розповіла про жінку, яка гадає на картах Таро. Раїса, так вона представилась, не дала мені й слова промовити, як почала розповідати про те, що бачить на мені порчу, яку може зняти тільки вона. Мене це повеселило, але я не поспішав тікати звідти. Вислухав, що зі мною може трапитись через п’ять років, а саме: інсульт, інвалідний візок та самотність. Щоб обійти таку біду, треба було немало-небагато: заплатити шістсот гривень та принести грудку землі з кладовища. Як мав відбуватись ритуал, я так і не зрозумів, бо робити цього, звісно, не збирався.
На мої слова про недовіру ворожці, та одразу почала огризатись. Коли ж сказав, що прийшов, аби запитати про дівчину, а не про себе, жінка попередила, що мені поки що немає сенсу будувати сім’ю. Пояснюючи, що спершу треба зупинити дію порчі, а вже потім думати про майбутнє сімейне життя. Ми розійшлись на досить сумній ноті: Раїса запевнювала мене, мовляв, якщо повернусь до неї – вона мені допоможе, якщо не прийду – буду нещасним та все життя піде шкереберть.
Ну що сказати, зараз я досить щасливий та здоровий. Мені трохи соромно розказувати цю історію, адже я дорослий свідомий чоловік, а таким страждав. Дружина теж не зраділа, коли дізналась, що у мене були сумніви стосовно неї, але ми це проговорили та відпустили. Моя усім порада: хочете дізнатись правду – говоріть одне з одним, а хочете кваліфікованої допомоги – йдіть до психотерапевта.
Історія Олени
Жінці за сорок. Вона – вчителька в школі, а на вихідних співає в церковному хорі. У Олени складна доля, але вона вірить у чудо. Олена з чоловіком переконані, що Бог незабаром подарує щастя, тепло та затишок їхній домівці. Проте, признається, шукала допомоги часто не там, де варто було б.
За п’ять років я обходила близько двадцяти ворожок. Одні зливали на віск, інші розкладали карти, треті читали на каміннях чи кристалах, а ще були ті, які гадали по фото та дистанційно. Одним словом, усіх способів й не пригадаю. До них я зверталась з однією метою – дізнатись, чи стану матір’ю, але відповіді у всіх були різними. Раділа, коли казали, що дитинка з’явиться, і плакала, коли казали, що кожна моя вагітність буде швидко перериватись. Здебільшого, аби цьому перешкодити, потрібно було провести якийсь ритуал за додаткову плату. Хоча була жінка, яка «бачила», що наша пара – безплідна та радила мені взяти дитинку з дитячого притулку. Я б швидше назвала її вмілою психологинею, аніж обдарованою потойбічними силами. Але на ній мої походеньки до таких аферистів й закінчились. Я витратила багато грошей, зусиль та часу, а отримала сумний досвід.
Ті роки виправдовую тим, що була надзвичайно виснажена та у повній безвиході. Сьогодні я більш схильна довіряти релігії та сподіватись на Божу волю. Навчилась не чекати, що мені «розкажуть» моє майбутнє та не перекладати відповідальність за свою долю на когось, а самостійно шукати вихід із ситуації.
Церква критично ставиться до ворожіння та будь-яких чарів. Усі вони – тяжкий гріх. Сумніватись у цьому немає сенсу, адже, звертаючись до таких речей, людина надає їм сил і можливостей, які притаманні тільки одному Богу. Про це нам каже перша заповідь Закону Божого, тому ставити на місце Бога якусь особу, річ або сили – неприпустимо.
«Колись не було такого доступу до інформації, а зараз ви просто зайдіть в Інтернет: там рясніють тисячі оголошень від різних мольфарів, хіромантів та екстрасенсів. У цих людей одна ціль – матеріальне збагачення. Ми, як християни, маємо знати офіційну позицію церкви: звертатись до таких речей – тяжкий гріх. Бог знає все: минуле, теперішнє, майбутнє. Проте Бог не втручається в те, що знає. А ми, християни, маємо здаватись на волю Божу. Нам ніхто не забороняє в молитвах просити у Господа ласки, застерегти й оберегти нас, подарувати нам щось. Проте, звертаючись до інших сил, ми одразу заперечуємо свою віру. Відтак нашими союзниками є молитва, носіння чесного жертовного хреста, гарне духовне життя та невіра в такі речі», – пояснює отець Володимир Широкий.
Майстер не той що знає , а майстер той що має інструменти ; народне прислів"я . Я теж можу закупити деякі речі при ворожінню і дурної людям говорити і мати гроші на дурняка . Але потім можуть бути плачевні результати .