Проїжджаючи потягом залізничним мостом через річку Дністер в районі Дубівці – Єзупіль, на межі Галицького та Тисменицького районів, можна побачити дві унікальні споруди, які є об’єктами військової оборонної фортифікації.
Це — блокгаузи оборони залізничного мосту, через який проходила залізниця Львів — Станиславів (споруджена у 1866). Також, вони відомі, як одні з передмостових укріплень міста Галича. На початку ХХ століття ідентичні споруди були у Нижневі (Тлумацького р-ну) та Яремчі (Надвірнянський р-н), їх знищено у першій половині минулого століття. У ХХІ столітті на терені Республіки Польща збереглися 2 споруди такого типу: поблизу Тринча (не охороняється) та Тарнова (діючий).
Ці капітальні споруди були реконструйовані та перебудовані у 30-их роках ХХ століття польською владою (на місці та з використанням основи їхніх попередників – оборонних споруд австро – угорського періоду) і використовувалися до останніх років існування СРСР. Вони є фортифікаційними вогняними спорудами, пристосованими для ведення кругового вогню і для проживання в них гарнізону; достатньо довгий час могли самостійно чинити опір ворогу. На території сучасної України аналогів подібних спорудам поблизу Дубівців — Єзуполя немає. Блокгаузи охорони мосту через р. Дністер є цінними зразками фортифікаційного будівництва і мають велику історико-архітектурну цінність.
— Якщо прикметною ознакою минулих століть був пошук історичних пам’яток аматорами і державними чинниками з метою їхнього подальшого збереження, то для нашого періоду характерним є їхнє нищення, з корисливими цілями – отримання прибутків шляхом зняття металевого обладнання та його подальшої здачі у пункти прийому металобрухту. Подібне трапилося у цьому році з південним блокгаузом, який був підданий вандалізму з боку місцевих «металошукачів», — повідомив історик. Для розуміння нанесених збитків, коротко охарактеризуємо вигляд даної споруди. Вона складається з двох поверхів — казематів. Для ведення вогню були призначені кулеметні амбразури і стрілецькі бійниці. На першому поверсі наявна 1 кулеметна амбразура та 1 бійниця і вікно, яке прикривається броньованою стулкою; на 2 поверсі – 3 амбразури для кулеметів та 3 стрілецькі бійниці. Верх блокгаузу завершується позицією для відкритої оборони (суцільний залізобетонний бруствер).
Специфічні конструктивні елементи можуть свідчити про можливість приєднання в минулому укріплення до лінії електропередач. Товщина стін блокгаузу і брустверу — 60 см; міжповерхових перекриттів — 40 см. Дістатися з поверху на поверх можна завдяки скоб – трапу, яким з’єднані всі приміщення від підвалу до башти броньованого ковпака. Висота казематів першого і другого поверху складає 2 м. Найвищим є підвальне приміщення, висота його стін становить не менше 2,75 м. Вхідні двері у блокгауз були двостулковими і мали доповнення у формі полегшених дверей – ймовірно, для захисту гарнізону від газів. Увінчував будівлю броньований ковпак. Останній є надзвичайно цікавим елементом, завдяки якому можна було здійснювати огляд та захист терену навколо споруди. Стінка броньованого ковпака була зігнута з одного броньованого листа товщиною 60 мм. Товщина даху ковпака складала – 70 мм.
Корпус ковпака мав 5 отворів для спостерігача, які закривалися індивідуальними заслінками. Спільна направляюча для заслінок давала їм можливість відкривати і закривати огляд. У бронековпаку було сидіння для спостерігача-стрільця. Дах бронековпака мав отвір, можливо, для встановлення перископа, а також міг використовуватися для монтажу ковпака на верх споруди. Завдяки «старанням» вандалів відтепер всі зацікавлені військовою історією та туристи, які здійснюють сплави Дністром, не матимуть змоги побачити об’єкт фортифікації у первинному вигляді. «Металошукачі» завдали непоправної шкоди споруді. Зокрема, ними зрізано: броньований ковпак, кронштейни сидіння стрільця – спостерігача, останні уцілілі металеві стулки амбразур каземату першого поверху та технічного підвального приміщення.
— Зрозуміло, що у ХХІ столітті стратегічне значення блокгаузів є дещо відмінним від завдань ХХ століття, але разом з тим, ніякі особи не мають права їх руйнувати, оскільки оборонне значення охорони мосту в будь-який час може бути відновленим, — переконує Андрій Чемеринський. — Правоохоронні органи повинні звернути увагу на даний факт вандалізму – з огляду на те, що об’єкти знаходяться в охоронній зоні залізничного мосту, а окрім цього є нововиявленими пам’ятками історії, охорона яких повинна бути забезпечена. За найсприятливіших умов, згоди власника укріплень, на перспективу можливо було б планувати створення музею-комплексу військової історії (з огляду на важкодоступність, він міг би функціонувати сезонно у весняно-літній період). Тут можна було б проводити збори реконструкторів, певні урочистості.
Андрій Чемеринський. Член НСКУ, магістр історії
