За інформацією «ЗК», на Прикарпатті таки вирішили спорудити крематорій, який міг би у значній мірі вирішити проблему з похованнями.
На сьогодні в Україні крематоріїв мало. Ті українці, які з певних причин хотіли б скористатися послугами крематорію, вимушені звертатися до Одеси, Харкова чи Києва. Суперечки щодо того, чи прижився б у Івано-Франківську крематорій, існують давно. Вперше це питання піднімали ще тоді, коли на посаді міського голови був Зіновій Шкутяк. Проте більшість опитуваних час від часу мешканців міста сумнівається, чи готова ментальність пересічних громадян до спалювання тіл близьких і рідних. Надто вже стійкою є традиція, особливо на Західній Україні, відвідувати на різні релігійні свята могилки рідних.
Звісно, можна було б спорудити і колумбарій. Це велика стіна з нішами для урн, тобто і місця таке поховання займає небагато, і відвідувати прах близьких людей можна.
Проте інформацію щодо побудови крематорію в Івано-Франківську директор КП „Міська ритуальна служба” Роман Микула категорично заперечує.
„Крематорій не вирішить проблеми з похованням у Івано-Франківську. Наше суспільство не готове до кремації. Та й взагалі, за санітарними умовами, як написано у Державному стандарті правил та норм щодо застосування крематорію, побудова його можлива у містах з населенням понад 1 млн. чоловік. А з населенням Івано-Франківська дещо більшим ніж 250 тисяч мешканців крематорій нереальний”, – каже Роман Микула.
Він пояснює, що у Івано-Франківську за один день може бути 8 поховань, а може й не бути жодного. Немає гарантії, що навіть рідні отих восьми померлих захочуть провести кремацію. А для повноцінної роботи крематорію піч потрібно нагріти до 300 градусів, вона розрахована на 15 людей. Тобто такої кількості небіжчиків у Івано-Франківську не може бути. Та й витрати газу надто великі. Це при тому, що задля економії навіть Вічний вогонь у Меморіальному сквері комунальники включають тільки на свята.
„Можливо, побудова одного крематорію у західних регіонах України і була б нормальною. Але бюджету його побудова обійдеться у 8-9 млн. гривень. Я читав, що у Києві з 11 печей крематорію працюють тільки п’ять. І мені здається, у нас не те місто, де традиція кремації могла б прижитися. Багато хто говорить, що крематорій може вирішити питання із земельними ділянками кладовища, але коли справа стосується рідних і близьких, то люди будуть готові йти на усе, аби все ж поховати, а не спалювати небіжчиків”, – каже Роман Микула.
Чи постане таки на території Прикарпаття крематорій – поки що невідомо.
Проте поки що зрозуміло одне – місця для кладовищ з кожним роком залишається дедалі менше. І цю проблему доведеться вирішувати якнайшвидше. Бо небіжчики чекати завершення земельної тяганини не будуть.
